Рішення № 90144114, 22.06.2020, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3080/19

Провадження № 2/697/183/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Льон О.М.

за участю секретаря судового засідання - Берегової А.А.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом Гончарука Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» про відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, стягнення середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, зміну дати звільнення, з зазначенням повного формулювання причини звільнення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Гончарук А.В. , діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» про відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, стягнення середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, зміну дати звільнення, з зазначенням повного формулювання причини звільнення. Позов мотивований тим, що 17.04.2019 ОСОБА_2 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів категорії «Е» у відділ вантажної колони ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на умовах переведення з ПрАТ «Миронівська птахофабрика». 22.05.2019 виконуючи трудові обов`язки водія, перебуваючи на території забійного комплексу ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», що в с.Степанці Канівського району Черкаської області, в наслідок наїзду автокари під керуванням робочого забійного комплексу, позивач отримав виробничу травму у вигляді травми правої стопи у вигляді переломів кісток четвертого, п`ятого пальців, перелому нігтьової фаланги, першого пальця та двох ран цих ділянок, з приводу чого перебував на стаціонарному лікуванні в період з 22.05.2019 по 18.08.2019. Тілесні ушкодження супроводжували тривалим (понад 21 добу) розладом здоров`я та за цією ознакою належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Випадок виробничого травматизму підтверджується актами за Формою Н-1, Н-5 від 28.05.2019 про нещасний випадок на виробництві, та про проведення розслідування нещасного випадку на виробництві. За наслідками нещасного випадку на виробництві, тривалого лікування, висновком МСЕК від 10.10.2019 позивачу вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20% до 01.11.2021, та протипоказана робота з тривалим стоянням та ходою.

08.10.2019 позивач звернувся до відповідача з довідкою ЛКК Канівської ЦРЛ, відповідно до якої за станом здоров`я відповідач повинен був перевести його на легшу роботу. Відповідач не запропонував іншу легшу роботу, а виконувати обов`язки водія категорії «Е» позивач вже не міг, тому ОСОБА_2 вимушений був написати 11.10.2019 заяву про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, розірвати трудовий договір за власним бажанням, виключно в наслідок того, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Про фактичне звільнення позивача було повідомлено 17.10.2019, але трудову книжку, в якій не було конкретизовано підстави звільнення відповідачем було видано лише 28.10.2019, тобто через 11 днів після фактичного звільнення, що підтверджується копією наказу №2820-к від 17.10.2019.

Починаючи з 18.10.2019 позивач не мав можливості отримати статус безробітного і звернувшись до Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості щодо вчасного обліку та отримання виплати допомоги по безробіттю отримав вимогу про надання трудової книжки, оригінал якої зміг надали лише 29.10.2019. Саме тому позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав. Позивач вважає, що при визначенні суми на відшкодування моральної шкоди має бути враховано той факт, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, та прийняти до уваги те, що втрата здоров`я на виробництві, принесла значні моральні страждання, які носять триваючий характер. Враховуючи обсяг заподіяних позивачу моральних страждань (фізичних, душевних, психічних), їх характер та тривалість, глибину заподіяної моральної шкоди, ступень та тривалість моральних страждань, позивач вважає, що сума відшкодування заподіяної позивачу шкоди, яку йому повинен відшкодувати відповідач становить 30000 гривень. При визначенні цього розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди просить врахувати тривалий незворотний характер і ступінь заподіяної моральної шкоди та всі без винятку вищевказані обставини. Просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 розмір заподіяної моральної шкоди, в сумі 30000 гривен, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, стягнути розмір середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, в сумі 6083,44 грн. Змінити дату звільнення з 17 на 28 жовтня 2019 року, зазначити формулювання правової підстави звільнення: «звільнення працівника за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору». Судові витрати покласти на відповідача.

В ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії:

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Русакова Г.С. від 09.12.2019 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 23.12.2019, яке в подальшому було відкладено на 24.01.2020.

02.01.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с.42-47 т.1).

24.01.2020 представником позивача подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.175 т.1).

Ухвалою суду від 24.01.2020, за клопотанням представника позивача, здійснено перехід з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 лютого 2020 року.

13.02.2020 підготовче засідання не проводилося у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, наступне підготовче засідання призначено на 26.03.2020.

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року витребувано докази по справі.

Згідно протоколу про повторний авторозподіл, у зв`язку з припиненням повноважень судді Русакова Г.С., справу передано для подальшого розгляду судді Льон О.М., після чого ухвалою судді від 21.04.2020 вище вказану справу прийнято до провадження, призначено по справі підготовче засідання на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-психологічної експертизи по справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2020, яке було відкладено на 11.06.2020.

11.06.2020 судовий розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого у нарадчій кімнаті по розгляду кримінального провадження, розгляд справи призначено на 22.06.2020.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гончарук А.В., який діє на підставі ордеру серії ЧК №149505 від 04.12.2019 (а.с.26 т.1) не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.17 т.2).

Представник відповідача ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» - Лавренюк Л.П., яка діє на підставі довіреності від 25.07.2019 (а.с.199,200 т.1) у судове засідання не з`явилася, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с.13 т.2), до суду подано відзив на позов, відповідно до якого зазначено, що позивач працював у відповідача на посаді водія автотранспортних засобів з 17.04.2019, та Наказом №2820 від 17.10.2019 останнього було звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про що внесено запис до трудової книжки. Роботодавцем щодо позивача було проведено навчання, перевірку знань з питань охорони праці та відповідні інструктажі. Саме порушення позивачем вимог нормативно-правових актів з охорони праці та нормативно-правових актів, приписи яких є обов`язковими при виконанні ним робіт, стало причиною його травмування. Так як, матеріалами розслідування нещасного випадку на виробництві встановлено, що дії потерпілого сприяли виникненню шкоди (та фактично і були причиною заподіяння йому шкоди), тому відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди має бути зменшено. Вважає, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди в розмірі 30000 грн. є занадто великою. Відповідач не допускав порушення законних прав ОСОБА_2 у сфері трудових відносин, моральні страждання останнього стали наслідками порушення ним приписів законодавства з охорони праці, недбалого ставлення до свого здоров`я, що і призвело до нещасного випадку. Запис у трудовій книжці позивача про звільнення відповідає вимогам чинного трудового законодавства. У задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, приходить до наступного висновку.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1998 (а.с.7 т.1) ОСОБА_2 був прийнятий на роботу ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» водієм автотранспортних засобів категорії «Е» у відділ вантажної колони на умовах переведення з ПрАТ «Миронівської птахофабрики» з 17.04.2019, що також підтверджується наказом (розпорядженням) №1025-к від 16.04.2019 про прийняття на роботу (а.с.114 т.1).

З акту №1 від 28.05.2019 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом та Акту форми Н-5 від 28.05.2019 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 22.05.2019 о 20 год. 30 хв. у Регіональному центрі логістики м. Канів ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» (а.с.8-14 т.1), вбачається, що з позивачем ОСОБА_2 стався на території іншого підприємства під час виконання ним трудових обов`язків за завданням керівника регіонального центру логістики. Комісією зроблено висновок, що водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 порушив вимоги п.3.15 Інструкції з охорони праці №10 «Для водіїв вантажного автомобіля», затвердженої наказом керівника Регіонального центру логістики м. Канів ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» від 29.12.2017 №346.

З висновку експерта №02-01/849 від 29.08.2019 (а.с.16,17 т.1) вбачається, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження за звичайним перебігом травматичного процесу супроводжуються тривалим (понад 21 добу) розладом здоров`я та за цією ознакою належить до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Ушкодження утворилися від дії тупого предмета, незадовго до звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою, що підтверджується їх видом, відсутність даних про консолідацію переломів, відсутністю даних про загоєння ран на момент госпіталізації, отримання і як «рвано-скальпована», а також описаним у медичній карті клінічним перебігом.

Висновком обласної МСЕК №2 від 01.10.2019 в зв`язку з трудовим каліцтвом, ОСОБА_2 було встановлено 20% стійкої втрати працездатності без визначення групи інвалідності безстроково терміном до 10.10.2021 (а.с.18 т.1).

З довідки Канівської ЦРЛ №1/2089 від 10.09.2019 (а.с.19 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 за наслідками обстеження 10.09.2019 встановлено діагноз: наслідки травми правої стопи у вигляді консолідованих переломів кісток правої стопи з порушенням розгиначів пальців, больовий синдром. За станом здоров`я потребує переведення на роботу, не пов`язану з підняттям тягарів масою більше 5 кг, навантаженням на нижні кінцівки, тривалою ходою терміном на 3 місяці.

Зі змісту заяви позивача від 08.10.2019 (а.с.21 т.1) вбачається, що останній звертався до ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" щодо переведення його тимчасово на три місяці за станом здоров`я на іншу роботу не пов`язану з підняттям тягарів масою більше 5 кг.

Зі змісту заяви позивача від 11.10.2019 (а.с.22 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до голови правління ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" щодо свого звільнення займаної посади на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з тим, що підприємство не може надати йому вакантної посади згідно стану його здоров`я та необхідності медичної реабілітації.

17 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_2 повторно звернувся до голови правління ПрАТ Миронівський хлібопродукт" з заявою про звільнення з посади водія категорії "Е" на підставі ст.38 ч. 3 КЗпП України (а.с.152 т.1).

Відповідно до наказу підприємства № 2820-к від 17 жовтня 2019 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.20 т.1) позивач ОСОБА_2 звільнений з 17 жовтня 2019 року за власним бажанням, згідно частини 3 статті 38 КЗпП України. Зобов`язано при звільненні виплатити вихідну допомогу у розмірі 34400,40 грн., а також компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. З тексту даного наказу вбачається, що трудову книжку позивачем ОСОБА_2 отримано 28.10.2019.

З наказу (розпорядження) №1025-к від 16.04.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_2 (а.с.114 т.1) вбачається, що останнього прийнято на роботу по переведенню з іншого підприємства, тривалість робочого дня становить 40 годин на тиждень. При прийнятті на роботу позивачем пройдено інструктаж з охорони праці, що також підтверджується записами в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, журналі інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв регіонального центру логістики м. Канів, журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв Канівської філії відділу доставки (а.с.115-125).

Згідно ст.153 КЗпП України - на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню ушкодження здоров`я працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розглядаючи позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають зменшенню та частковому задоволенню. Позивачу беззаперечно заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими травмами, тривалим лікуванням та відновленням, що вимагало для позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вже зазначалося вище, під час розслідування нещасного випадку на виробництві, що мало місце 22.05.2019 о 20 год. 30 хв., комісією встановлено вину самого працівника ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків.

П. 3.15 Інструкції з охорони праці номер 10 "Для водія вантажного автомобіля" передбачено, що під час завантаження розвантаження водій вантажного автомобіля повинен знаходитися у кабіні або іншому небезпечному місці та не заходити в робочу зону навантажувачів, при цьому постійно перебувати сигнальних жилеті (а.с.126-136 т.1).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до вимог частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, наслідків для здоров`я позивача ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20000 грн. моральної шкоди.

В частині позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналогічний обов`язок власника або уповноваженого ним органу закріплений і в абзаці 5 п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 (надалі Інструкція).

При цьому, абзацами 6 і 7 цього ж пункту закріплено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відповідно до п.4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Представником відповідача не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту не отримання позивачем трудової книжки умисно та надіслання позивачу повідомлення про необхідність отримання трудової книжки відповідно до вимог п.4.2. Інструкції.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, на підставі вказаного, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем при звільненні ОСОБА_2 допущено порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України в частині, що стосується видачі трудової книжки, а відтак, позовна вимога позивача про стягнення з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на його користь середнього заробітку за увесь час затримки у видачі трудової книжки є підставною та обґрунтованою.

При цьому, наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за період затримки у видачі трудової книжки, не в повній мірі відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як передбачено п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З довідки ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» №490 від 23.12.2019 (а.с.154 т.1) вбачається, що середній розмір погодинної оплати праці по підприємству водія категорії «Е» становить 69,13 грн./год.

Представником позивача у позовній заяві та в клопотанні про збільшення позовних вимог, надано суду розрахунок середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, з яким суд не погоджується та зазначає, що сума середньоденної заробітної плати позивача становить 553,04 грн. (69,13*8=553,04 грн., з яких: 69,18 грн. середній розмір погодинної оплати праці; 8 - годин становить робочий день позивача, що підтверджується даними, що містяться в наказі про прийняття на роботу (а.с.114, 154 т.1).

У період з 18.10.2019 (наступного дня після звільнення) по 28.10.2019 (день отримання трудової книжки) кількість робочих днів складає 7 днів, натомість представником позивача в розрахунку зазначено 11 календарних днів.

7*553,04 грн.=3871,28 грн. - розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 .

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, що узгоджується в висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

Щодо позовної вимоги про зміну дати звільнення та формулювання правової підстави звільнення, суд зазначає наступне.

На підставі вказаних вище обставин, з врахуванням вимог абз.7 п.4.1. Інструкції, суд вважає, що похідна позовна вимога про зобов`язання ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» змінити дату звільнення позивача з 17 на 28 жовтня 2019 року є обґрунтованою.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що захисту у судовому порядку підлягають невизнані, оспорювані чи порушені права чи інтереси особи (ч.1 ст.4 ЦПК України). Позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» змінити формулювання правової підстави звільнення, вказавши: «звільнення працівника за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору», яка на переконання суду є безпідставною.

Стаття 38 КЗпП України передбачає підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

З копії трудової книжки позивача ОСОБА_2 вбачається, що останнього звільнено за власним бажанням, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України (а.с.7 на звороті), а тому судом не встановлено факту порушення права позивача, передбаченого п.2.3. Інструкції.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а саме стягнення з відповідача на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, 3871,28 грн. середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, а також зобов`язання відповідача змінити дату звільнення позивача.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До позовної заяви представником позивача - адвокатом Гончаруком А.В. надано суду детальний опис виконаних робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.12.2019 (а.с.28 т.1) з якого вбачається, що адвокатом було надано правничі послуги на суму 10000,00 грн., які складаються з наступного:

- консультація з використанням юридичної літератури, нормативно-правових документів та реєстру судових рішень (120 хв.);

- вивчення матеріалів (180 хв.);

- підготування процесуальних документів (240 хв.);

- підготовка письмових доказів та участь у судових засіданнях (5500 грн. (11 год.)).

З тексту детального опису виконаних робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.12.2019 вбачається, що сторони домовилися про те, що година роботи адвоката складає 500 (п`ятсот) гривень.

З квитанції до прибуткового касового ордера від 04.12.2019 (а.с.28 на звороті т.1) вбачається, що адвокатом Гончаруком А.В. прийнято від ОСОБА_2 10000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги №16-08/19 від 16.08.2019.

Суд вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг кількість витрачених годин, а відтак, вважає за необхідне зменшити їх кількість за надані послуги, а саме: консультація з використанням юридичної літератури, нормативно-правових документів та реєстру судових рішень з 120 хв. до 60 хв.; вивчення матеріалів з 180 хв. до 60 хв., підготовка процесуальних документів з 240 хв. до 60 хв., підготовка письмових доказів та участь у судових засіданнях з 11 год. до 2 год., а тому позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, з 10000,00 грн, заявлених представником позивача, як вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді, суд вважає за можливе задовольнити 2500,00 грн., виходячи з розрахунку: 5 год. х500 грн.=2500 грн., а тому враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, беручи до уваги вище викладене, суд вважає за можливе стягнути з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу саме у розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було, оскільки він є звільненим від цих витрат у даній категорії справи.

Представником позивача у позовній заяві заявлено три позовні вимоги: дві майнового характеру на загальну суму 36083,44 грн. та одну немайнового характеру. Беручи до уваги, що позов Гончарука А.В. , який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково, а саме до стягнення на користь позивача присуджено 23871,28 грн. (20000,00 грн.+3871,28 грн.), що становить 66,16% від заявлених вимог (36083,44 грн.), то відповідно з відповідача ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за майнові вимоги у розмірі 508,37 грн., що також становить 66,16% від розміру судового збору, який мав би бути сплачено позивачем, а також половина судового збору за немайнову вимогу, так як її судом задоволено частково - 384,20 грн., а всього з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 892,57 грн. (508,37+384,20).

Сплату решти судового збору, а це 644,23 грн. необхідно віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст.4, 12, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.47, 235, 237-1, 1163, 1193 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Гончарука Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» про відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, стягнення середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки, зміну дати звільнення, з зазначенням повного формулювання причини звільнення - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на користь ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов`язків внаслідок виробничої травми, середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки у розмірі 3871,28 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., а всього 26371,28 (двадцять шість тисяч триста сімдесят одна гривня 28 коп.)

Зобов`язати ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» змінити дату звільнення ОСОБА_2 з 17 жовтня 2019 року на 28 жовтня 2019 року.

В задоволенні позовної вимоги Гончарука Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_2 про зобов`язання ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» змінити формулювання правової підстави звільнення - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» на користь держави судовий збір у розмірі 892,57 грн. (вісімсот дев`яносто дві гривні 57 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Сплату судового збору у розмірі 644,23 грн. віднести на рахунок держави.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженець та проживаючий в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», ЄДРПОУ 25412361, вул. Академіка Заболотного, 158, м. Київ, 03143, юридична адреса: м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд.1, Київська область, 08800.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 червня 2020 року (27-29 червня 2020 року - вихідні дні).

Головуючий О . М . Льон