Рішення № 90143496, 30.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

30.06.2020 Справа № 756/16053/19

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

Унікальний № 756/16053/19

Провадження №2/756/2671/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.

за участю секретаря П`яли Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Мозгового О.О.,

представника відповідача адвоката Симбірцева Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київхліб» про визнання права на пільгову пенсію та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київхліб» про визнання права на пільгову пенсію та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період з 02.02.2004 по 03.07.2006 він працював на ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» ізолювальником 4 розряду дільниці «будівельна»

16.03.2019 позивач досяг віку 55 років, який, з урахуванням його фактичного трудового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи наявність підстав для призначення відповідної пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 10.09.2019 отримав відмову у задоволенні його заяви з посиланням на те, що документи, які були ним додані до заяви не дають підстав вважати, наявність у нього відповідного пільгового стажу.

Проте згідно з карткою умов праці ізолювальника на ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» у розділі ІІІ «Атестація робочого місця» зазначено, що на відповідному робочому місці зареєстровано 2 фактори І ст. 3 класу відхилення від норми. Вказано, що робоче місце слід віднести до категорії робіт із важкими умовами праці без права на пільгове пенсійне забезпечення. Також зазначено, що на обслідуваному робочому місці ізолювальника виявлено перевищення шкідливих хімічних факторів. Атестація робочого місця позивача за період з 2004 до 2006 не проводилась.

Позивач вважає такі дії (бездіяльність) відповідача незаконними, які призвели до позбавлення позивача права на пільгове пенсійне забезпечення.

Позивач вказує, що з інших підприємств, на яких він працював зі шкідливими і важкими умовами праці, він отримав уточнюючі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за період роботи ізолювальником 4 розряду дільниці «будівельна» на ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» з 02.02.2004 по 03.07.2006 відповідно до Списку №2; зобов`язати ПрАТ «Київхліб» видати позивачу уточнюючу довідку щодо підтвердження його роботи ізолювальником 4 розряду дільниці «будівельна» на ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» з 02.02.2004 по 03.07.2006 відповідно до Списку №2.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено відповідача в справі, оскільки відповідач не наділений відповідними повноваженнями з реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення - визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах. Вказав, що позивач працював на посаді ізолювальника, яка за своїми характеристиками не підпадає під перелік наведений у Списку №2, а на підприємстві не здійснюються роботи зі шкідливими і важкими умовами праці. Крім того, зазначив, що позивачем не надано доказів його роботи на підприємстві повний робочий день.

Заслухавши пояснення уасчників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки ПрАТ «Київхліб» №08-12/189 від 17.05.2019 (а.с.10) ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат»:

з 28.03.2002 (наказ №48-ос від 03.06.2002) слюсарем-монтажником 3 розряду;

з 26.05.2003 (наказ №59-ос від 26.05.2003) слюсарем-монтажником 4 розряду;

з 02.02.2004 (наказ №20-ос від 06.02.2004) по 03.07.2006 (наказ №70-ос від 03.07.2006) ізолювальником 4 розряду дільниці «будівельна», що також підтверджується відомостями з особової картки (а.с.11). Звільнено за власним бажанням. Назва підприємства змінювалася на ДП ВАТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат», ДП ВАТ «Хлібінжиніринг», ДП ПАТ «Хлібінжиніринг», приєднано до ПАТ «Київхліб» на правах виробничого цеху №6, назву змінено на ПрАТ «Київхліб».

Згідно з протоколом проведення досліджень повітря робочої зони ізолювальника №2/11-17.11.2004 від 16.11.2004 на обслідуваному робочому місці ізолювальника виявлено перевищення шкідливих хімічних факторів, згідно гігієнічної класифікації праці умови праці відповідають 3 класу І ст. - шкідливі (а.с.12).

Згідно з протоколом проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку робочого місця ізолювальника №109/2-ХІ-2004 від 16.11.2004 на обслідуваному робочому місці ізолювальника згідно гігієнічної класифікації праці умови праці за фактором «Шум» відповідають ІІ класу (а.с.13).

Згідно з протоколом проведення досліджень метеорологічних факторів робочої зони ізолювальника №05/11.04 від 16.11.2004 на обслідуваному робочому місці ізолювальника температура повітря не відповідає допустимим рівням, згідно гігієнічної класифікації праці умови праці за фактором «Мікроклімат» оцінено як шкідливі ІІІ класі І ступеню (а.с.14).

З карти умов праці ізолювальника на ДП ВАТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» (а.с.15) убачається, що на відповідному робочому місці зареєстровано 2 фактори І ст. 3 класу відхилення від норми. Робоче місце слід віднести до категорії робіт із важкими умовами праці без права на пільгове пенсійне забезпечення. На обслідуваному робочому місці ізолювальника виявлено перевищення ГДК шкідливих хімічних факторів по пилу мін.вати в 1,1 разів.

Як убачається з пояснень позивача, на підприємстві ДП ВАТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» атестація робочого місця ізолювальника не проводилася.

Згідно наказу ДП АТ «Київхліб» «Ремонтно-монтажний комбінат» №165-ос від 23.11.1999 в період з 17.05.1999 по 17.11.1999 проводилася атестація робочих місць електрозварника, вогнезахисника, паяльника, лаборанта хімічного аналізу, начальника екологічної дільниці. Пільгове пенсійне забезпечення підтверджено електрозварнику, вогнезахиснику, паяльнику (а.с.16).

Відповідно до ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення ст.1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням п.4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з ст.41 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.271 КК України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п.п.8,9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1,2 ст.153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

За таких обставин суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом з тим, за змістом п.п. 1.1, 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Відповідно до п. 2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком №637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Порядку посадова особа підприємства, установи, організації зобов`язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах. У 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.7 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п.3.3 Порядку орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно із п.п.4.1, 4.2 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.3 Порядку визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.п.1,2).

Згідно п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З викладеного убачається, що для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2), у задоволенні якої йому було відмовлено з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу (а.с.17).

Тобто, саме Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не визнає право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.3 ч.6 ст. 12 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються справи у спорах, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, позивач мав право звернутися до суду щодо оскарження прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення з позовом про визнання таких дій незаконними, проте звернувся до ПрАТ «Київхліб» з вказаним позовом про визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, тобто позивачем невірно обраний спосіб захисту його порушеного права.

В судовому засіданні сторона позивача зверталася до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням точки зору учасників, враховуючи те, що сторона позивача наполягала на тому, що спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем трудових прав позивача, складу учасників провадження, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 30.01.2020 у задоволенні заяви про закриття провадження у справі було відмовлено.

Отже, з урахування вказаного, суд приходить до висновку про те, що позивач при зверненні до суду обрав неналежний спосіб захисту, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Надані сторонами докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Київхліб» (м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 00381574) про визнання права на пільгову пенсію та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 30.06.2020

Суддя О.В.Диба