Ухвала суду № 90142079, 01.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/359/20

Справа № 522/10169/20

УХВАЛА

01 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сіваєва Павла Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 25.06.2020 року звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до інспектора Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сіваєва Павла Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи передані судді 26.06.2020 року.

Позивач оскаржує постанову інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сіваєва Павла Олександровича серії ОД №002584 від 21.01.2020 року.

У позові позивачка вказує, що їй стало відомо про те, що на неї накладено адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення лише 16.06.2020 року.

Втім, суду стало відомо про те, що у провадженні судді Науменка А.В. перебувала адміністративна справа №522/4270/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сігаєва Павла Олександровича, третя особа: Управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Суддею здійснено запит з метою отримати матеріали адміністративної справи для порівняння з тими матеріалами, що надійшли до суду 25.06.2020 року.

Матеріали адміністративної справи №52/4270/20 передані судді Бондарю В.Я. 01.07.2020 року.

Варто відзначити, що позивач просить поновити строк на звернення до суду вказуючи, що 16.06.2020 року вона отримала постанову про відкриття виконавчого провадження та їй стало відомо про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості доводам позивача на предмет наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Згідно матеріалів адміністративної справи №522/4270/20, що перебувала у провадженні судді Приморського районного суду м.Одеси Науменка А.В., ОСОБА_1 (представник позивача ОСОБА_2 ) звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до інспектора Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сігаєва Павла Олександровича, третя особа: Управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення 13.03.2020 року. Позивачка в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про поновлення строку на звернення до суду, в якій вказала, що про існування постанови серії ОД №002584 дізналася лише 30.01.2020 року, в той час як отримала необхідні документи для подання позову лише 02.03.2020 року.

Таким чином, ОСОБА_1 звертаючись до суду повторно, оскаржуючи ту ж постанову серії ОД №002584 від 21.01.2020 року, вказує різні дати, коли їй стало відомо про накладення на неї адміністративного стягнення, в першому випадку (у справі №522/4270/20) про існування постанови позивач дізналася – 30.01.2020 року, в той час як вдруге (у справі 522/10169/20) – 16.06.2020 року.

Отже, позивач знала про винесену постанову ще 30.01.2020 року, як стверджує її представник в адміністративному позові від 13.03.2020 року.

За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Тож, ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав (на думку позивача) 30.01.2020 року, в той час як позов до подано до суду 25.06.2020 року, тобто майже через 5 місяців.

Згідно приписів ст. ст. 122 123 КАС України у заяві про поновлення строку до суду позивачем необхідно зазначити поважні причини.

Так, ключовою є фраза поважні причини а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13 (№ в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

З огляду на викладене, суд не вбачає поважних причин для пропуску строку звернення до адміністративного суду, натомість зазначені позивачем причини суд поважними не вважає, зважаючи на те, що твердження позивача про дізнання про постанову лише 16.06.2020 року спростовані вищевикладеним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності Заяви № 6778/05 «МПП "Голуб" проти України» від 18 жовтня 2005 р., що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 р., серія А № 18, п. 28-36).

ЄСПЛ наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення у справі «Brulla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 р., п. 33).

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результатом правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чіткість регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, як має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту свої прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконань ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певними процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимули учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можу, вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суд після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст.123 КАС України).

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України).

Враховуючи, що судом не встановлено достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, пропущені процесуальні строки звернення до суду поновленню не підлягають, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 287 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати причини пропуску строку звернення до суду не поважними та відмовити ОСОБА_1 у поновленні пропущеного процесуального строку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Сіваєва Павла Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя В.Я.Бондар