Постанова № 9014082, 25.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2009 р.                                                                       К-3550/07 м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

                     Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

позивача Слободянюка О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ»

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р.

у справі № 5/1268-19/210А

за позовом Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих «УТОГ»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                     ВСТАНОВИВ:

Львівське швейне підприємство «Силует»Українського товариства глухих «УТОГ»подало позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002662300/0/17822 від 12.10.2005 р., №0002662300/2 від 17.05.2006 р., № 0001592310/0 від 17.05.2006 р.

          Постановою Господарського суду Львівської області від 11.10.2006 р. позовні вимоги задоволені частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення №0002662300/2 від 17.03.2006 р. та № 0001592310/0 від 17.03.2006 р. Провадження в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0002662300/0/17822 від 12.10.005 р. закрито.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову. У позові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 17.05.2006 р. № 0002662300/2 та № 0001592310/0 відмовлено. В частині позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002662300/0/17822 від 12.10.2005 р. провадження у справі закрито.

Львівське швейне підприємство «Силует»Українського товариства глухих «УТОГ»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Наголошує на тому, що він не мав жодних господарських відносин з ТОВ «Сектор-Крон»та ТОВ «Дон-Вен», господарські операції з поставки товару здійснювались з ПП «Галпостачпром», за якими податковий кредит формувався у відповідності до вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 та 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Актом № 1337/23-0/03972666 позапланової документальної перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.5 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке зумовило завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у жовтні 2004 року на суму 18565,97 грн. Такий висновок ґрунтується на матеріалах зустрічних перевірок постачальників у ланцюгу постачання. Перевіркою ПП «Галпостачпром»підтверджені розрахунки між позивачем, та встановлено, що постачальниками реалізованої продукції є ТОВ «Сетор-Крон»і ТОВ «Дон-Вен». Зустрічна перевірка ТОВ «Сетор-Крон»та ТОВ «Дон-Вен»не проведена у зв’язку із тим, що підприємства за юридичною адресою не знаходяться, номери телефонів не відповідають дійсності, остання звітність ТОВ «Дон-Вен»подана у серпні 2004 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.10.2005 р. № 0002662300/0/17822 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 18565,97грн. за жовтень 2004 року та застосовані штрафні санкції в сумі 520,98 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Львові прийняла рішення від 27.02.2006 р. № 3183/25-0 про залишення податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 р. № 0002662300/0/17822 без змін, але, поряд з цим, позивачеві збільшено суму завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1401,99грн. та донараховано штрафні санкцій в сумі 180,02грн.

На підставі вказаного рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова 17.05.2006 р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

№ 0002662300/2 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 18565,97 грн. за жовтень 2004 року та застосовані штрафні санкції в сумі 520,98 грн.;

№ 0001592310/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1401,99 грн. за жовтень 2004 року та застосовані штрафні санкції в сумі 180,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.05.2006 р. № 0002662300/2 та № 0001592310/0, суд апеляційної інстанції, застосовуючи приписи п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п.п. 7.4.1 п. 7.4 цього ж Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) зазначив, що вказаними нормами встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку і оскільки, ТОВ «Сетор-Крон»та ТОВ «Дон-Вен»не відобразили податкових зобов’язань з відповідних сум податку на додану вартість у податкових деклараціях та не сплатили ці суми до бюджету, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного включення позивачем до податкового кредиту у жовтні 2004 року податку на додану вартість у сумі 19967,96 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Галпостачпром».

Суд касаційної інстанції не може визнати законною постанову суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду щодо неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які обґрунтовані порушенням позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не узгоджуються з вимогами Закону та не відповідають обставинам справи.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, яке є різницею між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд апеляційної інстанції при вирішення даного спору не врахував, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пунктами 7.4, 7.5 та 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення сум до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

Пунктами 1.3 та 1.8 вказаного Закону, порушення яких позивачем встановлено судом апеляційної інстанції, визначено терміни «платник податку»та «бюджетне відшкодування», які платником податку не можуть порушуватися при визначенні суми від’ємного значення з податку на додану вартість та заявленні такої суми до відшкодування.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та не узгоджуються із встановленими обставинами, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне також скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки у постанові суд встановив обставини щодо акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, які не стосуються даної справи, у зв’язку із чим відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції надана правова оцінка обставинам у даній справі, предметом якої є оскарження податкових повідомлень-рішень від 12.10.2005 р. №0002662300/0/17822, від 17.05.2006 р. № 0002662300/2 та № 0001592310/0.

          Оскільки обставини у справі судом апеляційної інстанції встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, а суд першої інстанції, неправильно встановивши обставини у справі, - норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.05.2006 р. № 0002662300/2 та № 0001592310/0. В частині позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002662300/0/17822 від 12.10.2005 р. провадження у справі підлягає закриттю, оскільки за наслідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002662300/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій на такі ж самі суми.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                   ПОСТАНОВИВ :

          Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 11.10.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р. скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 17.05.2006 р. № 0002662300/2 та від 17.05.2006 р. № 0001592310/0.

          В частині позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002662300/0/17822 від 12.10.2005 р. провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

                    О.І. Степашко