Ухвала суду № 90140174, 26.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 149/1062/20

Провадження № 1-кп/127/516/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.

суддів Романчук Р.В., Шлапака Д.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Атаманової Г.І.,

сторони захисту: адвоката Матяша Д.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2020 р. за № 12020020330000061,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області в порядку статті 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) 19.06.2020 р. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду колегіально у складі трьох суддів, вважає за доцільне викликати в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявила клопотання про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, негативно характеризується за місцем проживання, не працевлаштований. А тому, наявні ризики того, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак прокурором надано його письмову заяву, згідно з якою останній просить проводити підготовче судове засідання за його відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Матяш Д.Ю. - щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечував. При цьому, заперечив проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено ризиків, на які вона посилається. Просив змінити обраний запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для розгляду зазначеного кримінального провадження саме Вінницьким міським судом Вінницької області суд вважає за доцільне зазначити, що підсудність наведеного кримінального провадження була визначена за Вінницьким міським судом Вінницької області згідно з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.06.2020 р.

Суд також вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акту до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких у судовому засіданні клопотала сторона обвинувачення.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення було дотримано норм кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотримано строку звернення з відповідним клопотанням до суду. Однак, сторона захисту не заперечувала проти вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, не погоджуючись з його доводами, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення строку та порядку звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Тому суд вважає за доцільне клопотання прокурора розглянути по суті й надати йому правову оцінку.

З наданих стороною обвинувачення матеріалів вбачається, що 02.02.2020 р. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК, було затримано ОСОБА_1 та 03.02.2020 р. слідчим суддею Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено до 28.06.2020 р.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час розгляд клопотання по суті не розпочато, а тому вирішення даного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Отже, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не розпочато, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження. Суд також враховує, що об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, суду надано не було. Тому, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому суд приходить до переконання, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні, а з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (колегіально судом у складі трьох суддів) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2020 р. за № 12020020330000061, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 01 липня 2020 р. о 15:00 год.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 26 червня 2020 року до 23:59 год. 25 серпня 2020 року.

Копію ухвали до виконання в частині продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1».

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: