Рішення № 90138119, 02.06.2020, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2170/19

Провадження №2-а/726/28/20

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Байцар Л. В. при секретарі Біднова Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Борлодян Вадима Володимировича про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В позові посилається на те, що 30.10.2019р. працівником Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2 з адреси вул. Шевченка, 14 в м. Чернівці здійснено захід затримання його транспортного засобу «Volkswagen LT28», реєстраційний номер НОМЕР_1 . шляхом доставки його для зберігання на спеціальний майданчик. Вказує на те, що постановою серії ДПО 18 №607106 від 01.11.2019 року застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ніби то вчинене ним адміністративне правопорушення згідно ч.3 ст.122 КупАП, порушення підпунктів Правил дорожнього руху України, а саме: а) стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка; д) стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) стоянка забороняється у місцях ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства. Посилається на те, що зазначені дії відповідача, а також постанову вважає протиправними, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує наявність ніби то встановленого ним адміністративного правопорушення, а також відповідач не міг встановити наявність адміністративного правопорушення, оскільки 21.10.2019р. поліцейським УПП в Чернівецькій області Кучером Б.В. по зазначеній вище адресі вже було здійснено тимчасове затримання даного ТЗ шляхом блокування, тому відповідач міг встановити лише факт затримання даного ТЗ.

Крім цього вказує на те, що актом від 30.10.2019 року, не зафіксовано адміністративне правопорушення, доказів, які б вказували на ознаки адмінправопорушення не додано. Навіть сама форма акту не відповідає формі, встановленій постановою КМУ від 17.12.2008 №1102. Дата та час вчинення адміністративного правопорушення, зазначені у оскаржуваній постанові відповідача, суперечать тим матеріалам, які надавав відповідач. Вважає оскаржувану постанову не обгрунтованою належними і допустимими доказами, також постанова ДПО 18 №607106 не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а саме: вона не містить відомості щодо технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис та відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Крім цього посилається на те, що за приписом ст.265-2 КУпАП працівником поліції можливо застосувати лише одне з двох видів затримання: шляхом блокування ТЗ або доставки ТЗ для зберігання на спеціальний майданчик. У разі якщо розміщення затриманого ТЗ суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, такий ТЗ не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Просить скасувати постанову від 01.11.2019 року серії ДПО 18 №607106 по справі про адміністративне правопорушення та закрити справу про адмінправопорушення, та визнати протиправними дії відповідача.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Шеромов В.Д. не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності позов підтримали повністю надали суду письмові пояснення згідно позовних вимог та просили його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, проте подано до суду відзив в якому не погоджується з твердженням позивача. Зазначив, що 30.10.2019 року під час патрулювання виявили автомобіль позивача припаркований з порушенням правил стоянки, після чого ним було прийнято міри та тимчасово затримано транспортний засіб позивача у порядку передбаченому законом, шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку у відповідності до ст.265-2 КУпАП та 01.11.2019р. було винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП. Працівники поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення правопорушення, шляхом винесення постанови. Додав до відзиву фото, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту.

У свою чергу, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з твердженням відповідача про законність та обґрунтованість постанови поліцейського, оскільки порушення підтверджується фотознімком, що, на його думку, недостатньо, адже фото свідчить про розміщення авто з порушенням правил дорожнього руху, та не може кваліфікуватися як порушення п.15.10 «д» ПДР України та просив задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як вбачається з положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 607106 від 01.11.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Пунктом 2.3 Правил встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 8.1 Правил передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній забороняючий знак 3.34 "Зупинку заборонено" передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Відповідно до вимог п.п. 15.1, 15.2 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Пунктом 15.10 зазначених Правил встановлено, що стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.

Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Зупинка транспортного засобу - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог Правил дорожнього руху (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Положеннями ч.3 ст.122 КУпАП України передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Дана постанова була винесена з урахування всіх вимог передбачених ст.ст. 256, 283 КУпАП.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є оскарження ОСОБА_1 постанови ОСОБА_2 - поліцейського управління патрульної поліції у Чернівецькій області від 01.11.2019 р. серії ДПО18 №607106 у справі про адміністративне правопорушення та оскарження дій відповідача щодо затримання транспортного засобу Volkswagen LT28, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчинених 30.10.2019 р., шляхом доставки його для зберігання на спеціальний майданчик.

Частиною 3 статті 122 КпАП України передбачена відповідальність за: «...порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, ..., - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.», що складає 510 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з частини першої cтатті 260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до cт.265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (ч.3 ст.265-2 КУпАП).

Відповідно до п.1 розд. ХІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 (далі Інструкція №1395) тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1102, тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Згідно з пунктом 4 "Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (у редакції, чинній на час складення інспектором поліції акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу) для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції. Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу; посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку. Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності. До акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додається фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають у ньому. У разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, поліцейський оформляє протокол про адміністративне правопорушення. У протоколі робиться відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу із зазначенням інформації про складення акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що долучається до протоколу, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. Якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу. При цьому акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, якщо його вже складено, долучається до рапорту поліцейського про факт появи водія на місці правопорушення в момент виконання робіт із завантаження транспортного засобу.

Вбачається, що в даному випадку правопорушення було виявлено та зафіксовано інспектором УПП, який склав постанову про адміністративне правопорушення.

Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч.1-3 ст. 122 КУпАП працівниками Органів Національної поліції.

Судом встановлено, що командир взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції у Чернівецькій області старший лейтенант поліції Борлодян В.В. є працівником Органів Національної поліції, має спеціальні знання, а отже постанова серії ДПО18 №607105 від 01.11.2019 року винесена правомірно.

Згідно ч.3 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративного правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ч.1 ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Разом з цим, суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові.

Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, письмовими показами учасників справи, фото, відео, що додане до матеріалів справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч.3 ст.122 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.

В силу положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.,4-5, 7-10, 72-78, 241-244, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

У адміністративному позові ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Борлодян Вадима Володимировича про скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяЛ. В. Байцар