Ухвала суду № 90134276, 01.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.07.2020

Справа № 320/4404/19

Провадження 1-кс/937/1372/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – слідчого судді Іваненко О. В.,

за участю секретаря – Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого ДБР від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого першого СВ СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Коротаєвої Ю.В. від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України.

Заявник обґрунтовує скаргу тим, що провадженні першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, перебуває кримінальне провадження за № 42019000000001046 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. 16.03.2020 року він отримав постанову від 29.11.2020 р. слідчого першого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі Коротаєвої Ю.В. про закриття вказаного кримінального провадження. Вважаю, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки слідчим в постанові зазначено, що дослідивши ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2015р., відповідно до якої прокуратурі Запорізької області було доручено здійснити перевірку відносно дій слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що вона не має обов`язкові складові, а отже невиконання службовою особою іншого виконавчого документа суду, крім рішення, вироку, ухвали чи постанови суду, а так само забезпечувального наказу Великої палати КС кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України не тягне. Відповідно до норм КПК слідчий не має повноважень надавати оцінку правильності складання ухвали суду, а отже вказані твердження про відсутність складу злочину на підставі неправильного складання ухвали суду є безпідставним. До того ж слідчим не зазначено в постанові доказів па підставі, яких слідчий прийшов саме до таких висновків. Також вважає, що слідчим не проведено всіх слідчих дій у вказаному кримінальному провадженій для встановлення істини по справі, що унеможливлює проведення повного та всебічного розслідування кримінального провадження. Тому враховуючи вищевикладене, він просить суд скасувати постанову слідчого першого СВ СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Коротаєвої Ю.В. від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, скаргу підтримує та просить її задовольнити.

В судове засідання слідчий СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Торжинська А.О. не з`явилася, але від неї надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності, проти задоволення скарги заперечує.

Суд, перевіривши матеріали скарги та додатки до неї, дослідивши матеріали кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019 року, приходить до наступних висновків.

Згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, а саме рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Крім того, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 83 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні слідчого СВ СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Коротаєвої Ю.В. знаходиться кримінальне провадження за №42019000000001046 від 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України, за фактом невиконання прокурорами Запорізької області рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя щодо проведення перевірки дій слідчих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_1 та інших.

29.11.2019 року слідчим СВ СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Коротаєвою Ю.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України

Згідно ч.1, 2 ст.40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України.

Таким чином, закриття кримінального провадження це процесуальне рішення слідчого, яке приймається з підстав, передбачених законом.

З урахуванням вищевказаного суд погоджується із висновком слідчого у постанові, що в ході досудового розслідування не встановлено жодних ознак, які б вказували на вчинення службовими особами прокуратури Запорізької області кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, а викладені у зверненні ОСОБА_1 відомості не відповідають дійсності та свого об`єктивного підтвердження не знайшли, у зв`язку з чим кримінальне провадження закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так відповідно до ч. 2 ст. 382 КК України, кримінальним правпорушенням з вказаною статетю є умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою.

Об`єктом даного злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Додатковим факультативним об`єктом злочину можуть бути права і інтереси людини і громадянина, власність, економічні інтереси суб`єктів господарювання, порядок проходження виконання службовими особами своїх повноважень тощо.

З об`єктивної сторони злочин може бути вчинений у таких формах: невиконання вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; перешкоджання виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; невиконання службовою особою рішення ЄСПЛ; невиконання службовою особою рішення Конституційного суду України; недодержання службовою особою висновку Конституційного суду України.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті особою, до якої звернуто виконання рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо її виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Проаналізувавши постанову слідчого від 29.11.2019 року, матеріали скарги та кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019р., суд дійшов аналогічного висновку, викладеного у постанові, оскільки в ході розслідування кримінального провадження, слідчим шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, не знайшли свого об`єктивного, обґрунтованого, підтвердженого доказами, твердження, викладені у заяві ОСОБА_1 , щодо невиконання прокурорами Запорізької області рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя щодо проведення перевірки дій слідчих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_1 та інших, оскільки на підставі зібраних доказів в їх сукупності, можна зробити достовірний висновок про те, що ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16.06.2015 прокуратурою Запорізької області виконано, відомості викладені в ній внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та в межах кримінального провадження №42015080000000275 здійснено перевірку. Крім того документ, який ОСОБА_1 під час допиту зазначив, як ухвалу Шевченкіського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2015, відповідно до якої прокуратурі Запорізької області було доручено здійснити перевірку відносно дій слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, а диспозиції ст.282 КК України така, що невиконання службовою особою іншого виконавчого документа суду, крім рішення, вироку, ухвали чи постанови суду, а так само забезпечувального наказу Великої палати КС кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України не тягне.

Так, слідчим суддею встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим, надано оцінку даним обставинам в сукупності з іншими доказами зібраними в кримінальному провадженні, вжито всіх передбачених законом заходів по їх зібранню та оцінці відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи із загальних завдань кримінального провадження, надано належну правову оцінки обставинам, повідомленим заявником, та прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю у діях підозрюваних осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, а постанова слідчого першого СВ СУ ТУ ДБР в м. Мелітополь Коротаєвої Ю.В. від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження №42019000000001046 від 11.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України, скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303-307, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого ДБР від 29.11.2019 року про закриття кримінального провадження – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду Запорізької області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко