Ухвала суду № 9013426, 19.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-2059/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                            Степашка О.І.

Суддів                                                                      Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла Н.Г.

Пилипчук Н.Г.

Секретар                                                                      Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006

у справі №2-27/13312-2006А

за позовом          Фірми «Едікт»

до          Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

третя особа           Будівельно-виробниче підприємство «Будівельник-Плюс»

про                              визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Едікт»(далі по тексту –позивач) звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Сімферополі), третьої особи Будівельно-виробничого підприємства «Будівельник-Плюс»(далі по тексту –третя особа, БВП «Будівельник-Плюс») про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0006512301/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0006512301/0.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень –грудень 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2006 №3321/234/25144763.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень, листопад і грудень 2005 року на 38107,00 грн, в тому числі: жовтень 2005 року –1019,00 грн; листопад 2005 року –19860,00 грн.; грудень 2005 року –17228,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0006512301/0.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та третьою особою було укладено договір підряду, відповідно до якого підрядник (третя особа) зобов'язаний на власний ризик виконати по завданню замовника (позивач) роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Ціна договору складає орієнтовно 35000,00 грн. Замовник сплачує виконані роботи до 01.12.2005. Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2005 року вартість виконаних робіт складає з урахуванням податку на додану вартість – 229160,40 грн. Сума податку на додану вартість, таким чином, складає 38193,40 грн.

БВП «Будівельник-Плюс»позивачу виписано податкову накладну, якою сума податку на додану вартість, яка повинна бути перерахована до державного бюджету України третьою особою, складає 38193,40 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових, карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Крім того, нормами статті 7 зазначеного Закону також визначено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, БВП «Будівельник-Плюс» було перераховано до бюджету 4201,00 грн, замість 38193,40 грн.

Також встановлено, що третя особа мала податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2188428,00 грн. У тому ж самому періоді БВП «Будівельник-Плюс»мав податковий кредит у розмірі 2184227,00 грн.

Отже, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість поточного звітного ( податкового ) періоду має позитивне значення у розмірі 4201,00 грн., яка і була відповідно перерахована до бюджету.

Відповідної перевірки контрагента позивача за договором підряду БВП «Будівельник-Плюс», з питань обґрунтування формування зобов'язань і кредиту по податку на додану вартість, а також його сплати, відповідачем не проведено, а інших доказів з цього приводу ДПІ у м. Сімферополі не представлено.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем було неправомірно та безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук