Рішення № 90134031, 24.06.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/892/20

Провадження №: 2/332/769/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалпегіної О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Хіміч С.М.,

позивача Кас’ ОСОБА_1 ,

третіх осіб: Кас’ ОСОБА_2 , Кас’яненко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Кас’ ОСОБА_3 до Кас’ ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Кас’ ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання Кас’ ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 23.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження; розгляд справи вирішено проводити з повідомленням сторін.

Позивач у судовому засіданні в обґрунтування позову зазначила, що відповідач є сином її чоловіка від першого шлюбу. Як працівник коксохімічного заводу вона отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та вселилась до вказаного житла. Потім уклала шлюб із Кас’ ОСОБА_8 У 1998 році в них народився син - Кас’ ОСОБА_9 . Перша дружина її чоловіка, коли їх спільному сину виповнилось десь років двонадцять привезла його та залишила проживати із батьком. Відповідач проживав у родині позивача, закінчив школу, потім ПТУ, а коли отримав паспорт та став самостійним, став проживати окремо. Приблизно з 2004 року Кас’ ОСОБА_10 не проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Деякий час позивач та її чоловік були обізнані, що відповідач одружився, мав сім’ю, потім – після розлучення перебував у неофіційному шлюбі. Де проживає на теперішній час Кас’ ОСОБА_10 їм невідомо. На зв`язок із батьком він не виходить, не телефонує, не приїжджає, житлом не цікавиться, не несе витрат щодо його утримання, речей відповідача в квартирі немає. Також позивач на питання суду пояснила, що у позовній заяві дата, з якої відповідач не проживає була зазначена із акту, який вони складали з метою отримання субсидії, але фактично Кас’ ОСОБА_10 не проживає у квартирі з 2004 року, а не з липня 2019 року.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати Кас’ ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач про дату, час і місце судового засідання неодноразово був повідомлений судом в установленому законом порядку (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання (а.с. 25, 36, 52). Проте, повторно в судове засідання не з`явився і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, відзиву на позовну заяву відповідач також не подав.

З урахуванням викладених обставин, судом за згодою позивача, висловленою у судовому засіданні, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Третя особа - Кас’ ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримав заявлені Кас’ ОСОБА_1 позовні вимоги та просив суд визнати Кас’ ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Також Кас’ ОСОБА_11 пояснив, що позивач є його дружиною, а відповідач – син від першого шлюбу. У 1997 чи 1998 році його перша дружина привезла відповідача та залишила проживати із батьком через проблеми у вихованні. Кас’ ОСОБА_10 закінчив 8 класів, потім ПТУ, пішов працювати. Десь у 2004 році, син сказав, що є самостійним та пішов від них. До 2006-2007 років вони ще спілкувались телефоном, якусь інформацію отримували від спільних знайомих. Однак, останні 13 років зв`язок з відповідачем був втрачений, він не телефонує, не приїжджає.

Третя особа - Кас’ ОСОБА_12 під час розгляду справи підтримав заявлені Кас’ ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання Кас’ ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 . Кас’ ОСОБА_12 пояснив, що відповідач є його рідним братом, це син його батька від першого шлюбу. Але про брата третя особа знає лише зі слів батьків, відповідача він не пам`ятає. Коли третя особа пішов у перший клас у 2004 році, то брат вже не проживав у їх сім’ї.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Запоріжремсервіс», повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку (а.с. 50), до суду не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що проживає із позивачем по-сусідству – у квартирі АДРЕСА_3 тому разом із родиною позивача проживав син її чоловіка від першого шлюбу. Хлопчика звали ОСОБА_14 . Однак, більше десяти років родина Кас’яненків проживає втрьох, син Кас’ ОСОБА_2 вже з ними не проживає.

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_15 пояснила, що є сусідкою позивача. Раніше в сім’ї Кас’ ОСОБА_1 проживав син її чоловіка від першого шлюбу. Хлопчик закінчив школу, училище і весь цей час проживав у квартирі Кас’яненків. Однак АДРЕСА_4 свідок не бачить відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Кас’яненки у квартирі проживають утрьох.

Вислухавши пояснення позивача, третіх осіб, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок відносно застосування ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Згідно з копією ордеру № 225 серія М, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 20.02.2003 Кас’ ОСОБА_1 на родину із чотирьох осіб надано однокімнатну квартиру, загальною площею 33,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . До складі сім`ї Кас’ ОСОБА_1 входили: Кас’ ОСОБА_16 – чоловік, Кас’ ОСОБА_17 – син та Кас’ ОСОБА_18 – син (а.с. 8).

Під час розгляду справи встановлено, що Кас’ ОСОБА_17 – є сином чоловіка позивача від першого шлюбу. У спірному житлі відповідач проживав до 2004 року та самостійно покинув квартиру після свого повноліття. З вказаного часу відповідач не повертався до спірного житла та в ньому не проживав.

З пояснень позивача та третьої особи Кас’ ОСОБА_2 випливає, що відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі, був забезпечений житлом, після розлучення перебував у фактичних шлюбних відносинах та проживав окремо від них.

З моменту виселення, тобто більше пятнадцяти років відповідач спірним житлом не цікавиться, не претендує на нього, не оплачує житлово-комунальні послуги, не бере участі у інших витратах щодо утримання житла. Вказані обставини були підтверджені допитаними під час розгляду справи свідками.

Відповідно до вимог ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку із тим, що під час судового розгляду позивачем було доведено факт непроживання відповідача у спірному житлі понад встановлені ст. 71 ЖК Української РСР строки без поважних причин, позовні вимоги Кас’ ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Кас’ ОСОБА_3 – задовольнити.

Визнати Кас’ ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 24.06.2020.

Повне судове рішення складено 01.07.2020.

Суддя О.Л.Шалпегіна