
Справа № 308/7493/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник адвокат Меженна Вікторія Іванівна до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 09.06.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.06.2020 року.
Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвокат Меженна В.І. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності на реконструйовану квартиру, у якому просить визнати за позивачами по 1/2 частини за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являються співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення Ужгородської міської ради № 180 від 26.11.1997 р. У зв`язку з необхідністю покращення житлових умов позивачі здійснили реконструкцію вищезазначеної квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища, на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року. Роботи велись відповідно до затверджених проектів та відповідають будівельним нормам, санітарно - гігієнічним, протипожежним вимогам, надійні та придатні до безпечної експлуатації, що підтверджується позитивним висновком експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 ( кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_1 ) про можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованої квартири, який міститься у Звіті про проведення технічного обстеження об`єкта від 02.03.2018 р. Для проведення реконструкції вищезазначеної квартири, згідно Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року, позивачами було отримано всі необхідні на той час-документи: робочий проект, погоджений головним архітектором, технічний звіт про інженерно - геологічні пошукові роботи для проектування, однак остаточний акт прийняття в експлуатацію об`єкту по необізнаності того, що строк дії Дозволу впливає на здачу об`єкта реконструкції в експлуатацію, зареєстровано не було. У зв`язку з чим, на даний момент, у позивачів виникла проблема з реєстрацією права власності на реконструйовану квартиру. Позивачі звернулись до Управління ДАБК Ужгородської міської ради щодо введення в експлуатацію реконструйованої квартири, здійсненої на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року, на що отримали роз`яснення щодо неможливості реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації так як, термін дії зазначеного Дозволу був встановлений до 31.12.2009 року, а відповідно до завершення будівництва такий втратив чинність. Чинним законодавством не передбачено прийняття об`єкта до експлуатації - шляхом реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації за дозволом, що втратив чинність. Позивачі вказують на те, що зазначене, перешкоджає позивачам реалізувати своє, гарантоване Конституцією України право власності, зокрема щодо реєстрації об`єкта права власності, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом. Так, позивачі просять суд: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині за кожним право власності на реконструйовану власну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 63,00 кв. м., житловою площею 32 кв. м., що складаються з коридора площею - 12,90 кв. м., житлової площі - 16,50 кв. м, житлової площі - 15,90 кв. м., комори площею - 1,80 кв. м, ванної кімната площею - 6,00 кв. м., кухні площею - 9,90 кв.м.
16.08.2018 представником відповідача ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначає, що позивачам надано дозвіл на реконструкцію власної квартири АДРЕСА_2 з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища. Однак, позивачі здійснили реконструкцію квартири в магазин і відповідно до п. 1.2 рішення виконавчого комітету від 28.04.10 р. № 02 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» здійснили переведення житлового приміщення у нежитлове з функціональним призначенням – магазин.
У відзиві вказано, що позивачі звернулись до управління ДАБК Ужгородської міської ради щодо введення в експлуатацію реконструйованої квартири, здійсненої на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт від 21.12.2006 року № 209, однак отримали відповідь щодо неможливості реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, так як строк дії дозволу на виконання будівельних робіт від 21.12.2006 року № 209, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Ужгород, був визначений до 31.12.2009 р. Так, відповідач вважає, що добудова мансарди є самочинним будівництвом, що не тягне за собою визнання права власності. Окрім того, відповідач зазначає, що, квартира АДРЕСА_3 як самостійний об`єкт права власності відсутній, а на будівництво нового об`єкту дозвіл не надавався і тому воно є самочинним. Відповідач стверджує, що предметом позову є визнання права власності на реконструйовану квартиру, яка виникла в результаті самочинного будівництва внаслідок реалізації дозволу на реконструкцію квартири на першому поверсі з влаштуванням мансарди і позивачі, на місці допоміжного приміщення, влаштували квартиру. Та зазначає, що, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, будинок по АДРЕСА_4 є багатоквартирним. Згідно Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку і рішення по даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.
Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що мансарда як допоміжне приміщення до будинку АДРЕСА_4 , не може бути самостійним об`єктом цивільних прав. А тому, відповідач переконаний, що позовні вимоги в частині визнання права владності не підлягають задоволенню. З огляду на вказане відповідач просить суд: відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності в повному обсязі.
Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 09.07.2018 року (головуючий суддя Шепетко І.О.) було відкрито спрощене позовне провадження за вищевказаною позовною заявою та призначено судове засідання.
07.09.2018 року від представника позивачів, адвоката Меженної В.І., надійшла заява про виправлення технічної описки, в якій вказано, що в резулятивній частині, позовної заяви вважати вірним: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині за кожним право власності на реконструйовану власну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 63,00 кв. м., житловою площею 32 кв. м., що складаються з коридора площею - 12,90 кв. м., житлової площі - 16,50 кв. м, житлової площі - 15,90 кв. м., комори площею - 1,80 кв. м, ванної кімната площею - 6,00 кв. м., кухні площею - 9,90 кв. м.
Окрім того, 07.09.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У вказаній відповіді представник позивачів, вказує на те, що твердження відповідача наведені ним у відзиві не відповідають дійсності. Зокрема, заперечує факт того, що будинок АДРЕСА_4 є багатоквартирним. Зазначає, що буд. АДРЕСА_4 , розташований на спочатку орендованій, а пізніше викупленій земельній ділянці призначеній для змішаного використання ( житлової забудови та комерційного призначення). При чому, Актом від 23 вересня 2010 року межі земельної ділянки погоджено з суміжними землевласниками та землекористувачами. Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являються співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення Ужгородської міської ради № 180 від 26.11.1997 р. Позивачі, згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 81 від 10.03.2006 року та Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року, здійснили реконструкцію вищезазначеної квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища.
Окрім того, як вказано у відповіді на відзив, згідно діючого адресного плану м. Ужгорода та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 37 від 15.02.2012 року реконструйованій квартирі надано адресу: АДРЕСА_1 , а також те, що вся погоджувальна документація отримана, роботи проведені на момент дії Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року та немає порушень та відхилень від затвердженого проекту. Таким чином, на думку ОСОБА_5 , реконструйована квартира, на яку позивачі просять визнати право власності не є самочинним будівництвом.
Щодо магазину, мова про який іде у відзиві на позовну заяву, то представник позивачів пояснив наступне: такий був реконструйований з власного нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , зданий в експлуатацію і зареєстрований в КП « БТІ м. Ужгорода» за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та розташований на власній земельній ділянці. Щодо спірної квартири, то вона згідно довідки структурного підрозділу відповідача КП Ужгородської міської ради Архітектурно - планувальне бюро № 763 від 05.09.2018 року квартира АДРЕСА_3 А розташована в окремій будівлі з окремим входом, обладнана окремими мережами та приладами обліку для її узаконення виготовлено технічний паспорт.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2018 року, матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Фазикош О.В., у зв`язку з закінченням повноважень судді Шепетко І.О..
22.08.2019 року від представника позивачів, адвоката Меженна В.І., надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що позовні вимоги ними позивачі підтримують та просять задовольнити.
Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивачів подано заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Позивачами подано письмові пояснення у яких останні просили задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду представником відповідача подано заяву про розгляд справи у відсутності представника та за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , являються співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим на підставі рішення Ужгородської міської ради №180 від 26.11.1997.
Згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 81 від 10.03.2006 року та Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року позивачі здійснили реконструкцію вищезазначеної квартири з облаштуванням житлової мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища.
Так, в подальшому, позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою від 09.12.2011 р. до міського голови про надання поштової адреси (квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до копії архівного витягу з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №475 від 21.12.2011 року «Про надання поштової, тимчасової адреси», що додана до матеріалів справи, було надано тимчасову адресу: квартира АДРЕСА_5 на проектовану мансарду. Окрім того, відповідно до копії архівного витягу рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №37 від 15.02.2012 року «Про надання поштової, тимчасової адреси, зміна рішення» внесено зміни у рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №475 від 21.12.2011 року «Про надання поштової, тимчасової адреси» та зазначено номер будинку по АДРЕСА_4 .
До матеріалів справи позивачами додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.04.2013 року, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок чого, позивачі ОСОБА_1 , як чоловік померлої та позивач ОСОБА_2 - донька померлої, як єдині її спадкоємці за законом фактично прийняли спадщину на належне їй на праві власності майно, в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, будучи зареєстрованим та проживаючи разом з померлою на день її смерті.
З копії звіту про проведення технічного обстеження об`єкта від 02.03.2018, складеного експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_3 , вбачається, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: Власна житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації.
Згідно довідки структурного підрозділу КП Ужгородської міської ради Архітектурно - планувального бюро № 763 від 05.09.2018, квартира АДРЕСА_3 , розташована в окремій будівлі з окремим входом, обладнана окремими мережами та приладами обліку для її узаконення виготовлено технічний паспорт.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року №64 внесено зміни до п.27 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.11.1997 року № 26, а саме: замість прізвищ « ОСОБА_7 » читати « ОСОБА_8 », замість імені « ОСОБА_9 » - « ОСОБА_10 ». На підставі даного рішення внесено виправлення в Свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 26.11.1997 року № 26. Вказане підтверджено витягом з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 64 від 12.02.2020 р. та Свідоцтвом про право власності на житло від 26.11.1997 року, з виправленнями технічних описок здійснених на підставі Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року № 64.
Згідно долученого до матеріалів справи звіту про проведення технічного обстеження №б/н від 20.11.2019 експерта ОСОБА_11 , об`єкт обстеження: квартира АДРЕСА_2 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. Крім того, вказується, що об`єкт був збудований у період 2007-2009 рр., клас наслідків (відповідальності) об`єкта СС1.
Крім того, ч.2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Переліком будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №406, із змінами внесеними Постановою КМ №236 від 20.03.2019 року до таких будівельних робіт відносяться, в тому числі: роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування; щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками; реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем.
Відповідно до ст. 100 ЖК України виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Відповідно до вимог ст. 152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
При цьому, відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №406 , не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зокрема, роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками; заміна покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами без втручання в несучі конструкції; реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення внутрішніх систем: опалення, у тому числі що передбачає встановлення або заміну обладнання індивідуальних теплових пунктів, заміна трубопроводів систем опалення, балансування систем опалення, встановлення балансувальних клапанів та/або витратомірів, зміна типу систем опалення з однотрубної на двотрубну та/або з вертикальної на горизонтальну, встановлення та/або заміна опалювальних приладів, обладнання опалювальних приладів автоматичними регуляторами температури в приміщеннях, встановлення та заміна приладів-розподілювачів та іншого обладнання регулювання і обліку теплової енергії; вентиляції; водопостачання та водовідведення, у тому числі трубопроводів; силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд; заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних прорізів.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.
Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VIдозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.
Під проектом слід розуміти залежно від категорії об`єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.
Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров`ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно ч. 2, 5 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Разом із тим, в даному випадку суд вважає, що мала місце саме реконструкція належної позивачам квартири, яку було здійснено відповідно до робочого проекту та дозволу на такі роботи, вказані роботи не є самочинним будівництвом, оскільки наявна вся погоджувальна документація. Крім того, роботи проведені на момент дії Дозволу на виконання будівельних робіт №209 від 21.12.2006 року та відсутні порушення та відхилення від затвердженого проекту, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження від 20.11.2019 року та висновком експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 38 Закону N 3038-VI (Закон N 3038-VI) у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 (Закон N 3038-VI) у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 Закону N 3038-VI (Закон N 3038-VI) дає підстави для висновку, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з невиконанням припису.
При цьому, відповідачем не надано доказів того, що органом державного архітектурно-будівельного контролю видавався припис про усунення будь-яких порушень позивачами або звертався з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта.
Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Відповідно до ст.383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Разом із тим, суд констатує, що хоча відповідач і стверджує, що спірна квартира знаходиться у багатоквартирному будинку підтвердження вказаному не надає. Натомість позивачі вказане заперечують та зазначають, що будинок АДРЕСА_4 , розташований на спочатку, а пізніше викупленій земельній ділянці призначеній для змішаного використання ( житлової забудови та комерційного призначення), на підтвердження чому надає копію рішення Ужгородської міської ради від 11.02.2011 року. При чому Актом від 23 вересня 2010 року межі земельної ділянки погоджено з суміжними землевласниками та землекористувачами.
Слід також зазначити, що представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що внаслідок визнання за позивачами права власності на зазначений об`єкт будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи, судом констатується відсутність у квартири за адресою: АДРЕСА_1 А ознак самочинного будівництва, оскільки будівництво мансарди в об`ємі існуючого над квартирою горища здійснено на підставі відповідних дозвільних документів та проекту, об`єм нерухомості збудований без ознак порушень будівельних норм та правил, сама споруда збудована за цільовим призначенням відповідно дозвільних документів, відмова уповноваженим органом на введення об`єкту в експлуатацію була мотивована у зв`язку з закінченням строку дії дозволу, а роботи проведені фактично в період такого дозволу, згідно наданого звіту про проведення технічного обстеження.
При ухваленні рішення суд враховує звіт про проведення технічного обстеження від 20.11.2019 року, складений експертом ОСОБА_11 за результатами технічного обстеження спірного об`єкту нерухомості згідно якого встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації квартири АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Також з відповідача на користь позивачів, з метою виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню понесенні та документально підтверджені останніми судові витрати при зверненні з даним позовом до суду у вигляді сплаченого судового збору в загальній сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвоката Меженни Вікторії Михайлівни до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визнання права власності на реконструйовану квартиру - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині за кожним право власності на реконструйовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,00 кв.м., житловою площею 32 кв.м., що складаються з коридора площею 12,90 кв.м., житлової площі 16,50 кв.м., житлової площі 15,90 кв.м., комори площею 1,80 кв.м., ванної кімнати площею 6,00 кв.м., кухні площею 9,90 кв.м.
Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 352,40 грн. судового збору.
Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 352,40 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .
Представник позивачів: адвокат Меженна Вікторія Іванівна, договір про надання правової допомоги від 15.06.2018, ордер серії ЗР №21714 від 15.06.2018.
Відповідач: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ – 04053699, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3. Представник відповідача на підставі довіреності від 08.01.2019 №03-2215 ОСОБА_4 .
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош
Судове рішення № 90133643, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 09.06.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/7493/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: