Рішення № 90133542, 30.06.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1029/16-а Провадження № 2-а/304/4/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 298/1029/16-а за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області та голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Симочка Василя Васильовича про визнання протиправним наказу, -

В С Т А Н О В И В :

відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України 23 червня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 червня 2020 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області та голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Симочка Василя Васильовича , в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови № 95-р від 07 вересня 2016 року про застосування відносно неї - начальника відділу культури райдержадміністрації дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки держаного службовця. Свої позовні вимоги мотивує тим, що підставою притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст. 75 Закону № 889-8 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення, яке у свою чергу має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Таким чином вважає, що у її діях не встановлювалася наявність вини, ступеня вини і яке саме порушення норм етичної поведінки державного службовця нею було вчинене. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2016 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено (а. с. 48-50).

За наслідками розгляду апеляційного скарги ОСОБА_1 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 97-101).

Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначено, що судам, під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у постанові ВС висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму ч. 2 ст. 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити.

У судове засідання представник Великоберезнянської районної державної адміністрації також не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд адміністративної справи без участі представника РДА, процесуальну позицію з приводу спору не висловив.

Симочко В.В. у судове засідання не з`явився, протягом розгляду даного спору у судах всіх інстанцій подавав заперечення проти позову, однак під час нового розгляду справи подав заяву про визнання позову у повному обсязі та просив провести розгляд без його участі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 липня 2019 року, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частиною другою цієї статті визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців зокрема, місцевих державних адміністрацій.

Встановлено, що у липні 2016 року відділ культури Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області оголосив конкурс на заміщення вакантних посад керівників районного будинку культури та централізованої бібліотечної системи, у зв`язку з чим 12 липня 2016 року на адресу відділу культури надійшли листи від Благодійного фонду «Віра. Надія. Любов» та «Спілки учасників АТО Великоберезнянщини» з проханням включити до складу конкурсної комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У відповідь відділом культури надано роз`яснення про відмову у включенні до складу конкурсної комісії представників цих громадських організацій, оскільки відповідно до статті 21 Закону України «Про культуру» кандидатури до складу конкурсної комісії подають члени трудового колективу, громадські організації у сфері культури відповідного функціонального спрямування та орган управління.

З метою з`ясування причин відмови у включенні їхніх кандидатур до складу комісії, 28 липня 2016 року до кабінету начальника відділу культури Великоберезнянської РДА ОСОБА_1 прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , бесіда яких згодом перейшла у конфлікт, а наступного дня ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до голови Великоберезнянської РДА Симочка В.В. із письмовими скаргами на дії ОСОБА_1 , в яких просили звільнити останню з посади державного службовця за негідну поведінку та неповагу до державних символів.

У свою чергу ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , маючи власний інтерес і не погоджуючись із законом, вирішили особисто розібратися з нею і, не дивлячись на порядок особистого прийому громадян державним службовцем, ввірвалися до робочого кабінету і почали її ображати. При цьому зазначили, що вона не компетентна і не включення їх до складу комісії є незаконним, оскільки участь у комісії дозволяє їх статус, а на вимоги закону вони не зважають. Отримавши відмову у включенні до склад конкурсної комісії, відвідувачі пригрозили їй головою Великоберезнянської РДА Симочком В.В . Під час конфлікту вона не ображала відвідувачів, а також не висловлювала неповагу до державних символів.

Однак розпорядженням від 07 вересня 2016 року № 95-р голова Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, враховуючи наслідки розгляду зазначеного питання дисциплінарною комісією Великоберезнянської РДА, притягнув начальника відділу культури райдержадміністрації ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державного службовця.

Не погодившись із рішенням про призначення до дисциплінарного провадження, а також із рішенням про неповну службову відповідність, ОСОБА_1 ініціювала даний спір.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вже було зазначено, правовідносини з приводу проходження громадянином публічної служби в органах державної влади регулюються, насамперед, приписами Закону України «Про державну службу».

У цих відносинах органи державної влади, службові та посадові особи органів державної влади у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України повинні діяти відносно громадянина - публічного службовця на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а рішення та діяння цих осіб повинні відповідати критеріям законності за ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб`єктом призначення.

Частиною 1 статті 66 Закону передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 Закону дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця (п. 1); перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення (п. 7); невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця(п. 8); використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (п.9); подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (п.10); прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення (п. 14).

Отже, Законом встановлений вичерпний перелік порушень, які визначають право керівника державного органу попередити державного службовця про неповну службову відповідність.

За приписами ч. 1-3 ст. 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є, зокрема, попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Статтею 69 Закону № 889-VIII визначено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Відповідно до ч. 9, ч. 10, ч. 11 ст. 69 Закону № 889 дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

В той же час, суд зазначає, що спірне розпорядження голови РДА не містить посилань на жодну норму права ні в частині порушення дисциплінарного провадження, ні в частині попередження державного службовця про неповну службову відповідність. Даний наказ не містить жодного обґрунтування та підстави для його прийняття, в ньому лише зазначено посилання на ст. 66 Закону щодо видів дисциплінарних стягнень та загальних умов їх застосування, розглянувши протоколи засідань дисциплінарної комісії та письмові пояснення начальника відділу культури. У наказі відсутня жодна вказівка на виявлення будь-якого порушення з боку позивача, передбаченого пунктами 2, 4, 5, 8 ч. 2 ст. 65 Закону, що обумовлювало право відповідача на попередження ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що в будь якому випадку рішення суб`єкта владних повноважень має бути мотивованим та містити конкретні підстави і обґрунтування прийняття того чи іншого рішення. Оскільки в спірному наказі не наведено жодного обґрунтування та норми закону, на підставі якої прийнято рішення як в частині порушення дисциплінарного провадження, так і в частині попередження державного службовця, суд вважає його таким, що не відповідає критеріям законності за ч. 2 ст. 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 №П/811/556/17.

Згідно з правовою позицією п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18), вказано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Оцінивши здобуті у справі докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку, зазначеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Відтак, враховуючи, що позивач оскаржує не тільки спірне розпорядження, а й дії суб`єкта владних повноважень щодо видання такого розпорядження, суд вважає, що позов слід задовольнити, оскільки у ході розгляду справи відповідачами як суб`єктами владних повноважень усупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено відповідності закону власних управлінських волевиявлень у процедурі порушення дисциплінарного провадження та попередження державного службовця про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державного службовця.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6-10, 14, 241-244, 246, 251, 286 КАС України, ст. ст. 64-69 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд, -

У Х В А Л И В :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області та голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Симочка Василя Васильовича про визнання протиправним наказу - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Симочка Василя Васильовича від 07 вересня 2016 року № 95-р про застосування до ОСОБА_1 як начальника відділу культури райдержадміністрації дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення правил етичної поведінки державного службовця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, але не пізніше закінчення строку карантину. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Великоберезнянська районна державна адміністрація Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053753, місцезнаходження: 89000 Закарпатська область Великоберезнянський район смт. В.Березний, вул. Шевченка, № 27.

Відповідач: голова Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області Симочко Василь Васильович, місцезнаходження: 89000 Закарпатська область Великоберезнянський район смт. В.Березний, вул. Шевченка, № 27.

Головуючий:Чепурнов В. О.