Рішення № 90133115, 30.06.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2629/20

Провадження № 2-др/265/5/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А. М., за участю секретаря судового засідання Булгакової Г.В., представника Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Шалабаєвої Лілії Сергіївни розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Циклаурі К.В., -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Циклаурі К.В. про визнання дій незаконними (неправомірними) та скасування постанови виконавця від 06 лютого 2020 року про арешт коштів боржника, крім того просив поновити строк звернення зі скаргою через необізнаність щодо вчинення вказаних дій виконавцем про які йому стало відомо тільки після фактичного виконання постанови, а також врахувати що до подання скарги він намагався врегулювати вказані питання позасудовим шляхом але не знайшов порозуміння та 16 квітня 2020 року був вимушений звернутися до суду з відповідною скаргою.

04 травня 2020 року вказана скарга ОСОБА_1 була задоволена, ухвалою суду постанову державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Циклаурі К.В. від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні ВП №60116018 від 19.09.2019р про арешт коштів боржника - скасовано.

Відповідно до вимог ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Враховуючи, що 04 травня 2020 року під час ухвалення рішення суду з приводу скасування постанови державного виконавця судом фактично розглянуто питання про визнання дій державного виконавця незаконними (неправомірними), сторонами надано докази і обґрунтування цих обставин суд з власної ініціативи вважає занеобхідне ухвалити додаткове рішення в цій частині.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Викликаний у судове засідання боржник ОСОБА_1 не з`явився, згідно поштового повідомлення про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Шалабаєвої Л.С. у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій державного виконавця незаконними (неправомірними). Вважає, що дії державного виконавця Державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Циклаурі К.В. повністю відповідали положенням чинного законодавства України про виконавче провадження.

Судовим розглядом, що закінчився 04 травня 2020 року ухваленням рішення про скасування постанови державного виконавця Циклаурі К.В. від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні ВП №60116018 від 19.09.2019р було встановлено невідповідність дій державного виконавця положенням п.7 ч.3 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" в частині право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Крім того, судом встановлено невідповідність дій державного виконавця Циклаурі К.В. положенням що містяться в ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження" згідно якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт повинен накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судовим розглядом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ "ПриватБанк" відкрито картковий рахунок, для отримання заробітної плати.

Відповідно до ч.1,2 ст.128 КЗпПУ, при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Частиною 1 ст.115, ч.5 ст.97 КЗпП України, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Статтею 57 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача. В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Разом з тим, з постанови про накладання арешту вбачається, що арешт накладено на всі кошти ОСОБА_1 , які містяться на всіх рахунках в АТ КБ "ПриватБанк", що не відповідає положенням наведеного законодавства України.

Вищевказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові ВГСУ, справа №905/3472/15, 29.11.16.

Крім того під час ухвалення рішення судом встановлено невідповідність дій державного виконавця Циклаурі К.В. в частині виконання положень ст.48 ЗУ України "Про виконавче провадження" в частині не вчинення дій спрямованих на отримання від банківських установ інформації щодо стану рахунків боржника, їх призначення, перевірка майнового стану боржника що призвело до винесення незаконної постанови про накладання арешту.

Таким чином, з дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, на підставі яких, вимоги скарги ОСОБА_1 в частині визнання дії державного виконавця незаконними (неправомірними) підлягають задоволенню, оскільки права ОСОБА_1 щодо його права вільно розпоряджатися та володіти своєю власністю порушені та підлягають захисту.

Керуючись ст.270, ст.ст.447-453 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Циклаурі К.В.

Дії державного виконавця Лівобережного відділу Державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - Цикраулі К.В., що призвели до винесення постанови про арешт коштів боржника від 06 лютого 2020 року у виконавчому провадженні ВП №60116018 від 19.09.2019р визнати неправомірними.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Донецького Апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Суддя А.М. Вайновський