Рішення № 90131794, 30.06.2020, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/347/20

Провадження номер № 2/0186/219/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Демиденко С. М.

секретар: Кобка Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між нею та ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень до вересня 2017 року зі сплатою щомісячних відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень і на підтвердження отримання коштів та укладення договору позики, відповідач власноручно написала боргову розписку.

В борговій розписці відповідач зазначила: « ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проживающая по адресу: АДРЕСА_1 . Беру в долг 10000 грн до сентября 2017 года – 10% в мес. (подпись) у Женчур ОСОБА_5 21.05.2017 г. (подпись) (подпись)».

За весь час користування коштами, відповідач 28.09.2017 року сплатив 1 000 (одну тисячу) гривень, в рахунок щомісячних відсотків за користування коштами. На звернення позивача щодо повернення грошових коштів в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та сплату щомісячних відсотків ОСОБА_2 відповідає агресією та погрозами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з метою стягнення позики.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики грошей в розмірі –

10 000,00 гривень, судовий збір в розмірі – 840,80 гривень та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі – 560,00 гривень.

Розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Відповідач відзивів на позов та будь-яких доказів не подала, повідомлялася належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що згідно розписки від 21.05.2017 року ОСОБА_2 отримала в борг 10 000,00 гривень від ОСОБА_1 до вересня 2017 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі N 6-63цс13 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

У відповідність ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вказаний борг у розмірі 10 000,00 гривень слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а також на підставі ст.ст.80, 88 ЦПК України судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України постанова від 27 квітня 2006 р. № 590.

Згідно якої сума компенсації (відшкодування) за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати її розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, суд приходить до висновку, що компенсація (відшкодування) за відрив від звичайних занять стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 264, 265 ЦПК України, ст.202, ч.ч. 1 та 2 ст. 207, 509, 526, 611, 1046, ч.2 ст.1047 ЦК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 21 травня 2017 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя С.М. Демиденко