Ухвала суду № 90131584, 26.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/3571/20

Провадження № 1-кп/185/505/20

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

26 червня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Самоткан Н.Г.,

секретаря судових засідань – Перепелиці О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370000719 від 29 квітня 2020 року, з обвинувальним актом за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Павлограда Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

за участю:

прокурора – Зейналова І.А. огли,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Бєлякова А.Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор просить призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вважаючи, що дотримані всі вимоги, передбачені ст. 291 КПК України.

Представник потерпілого ТОВ «Дакорт Плюс» Снігур Л.О. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність.

Заперечень від учасників судового розгляду про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника потерпілого не надійшло.

Заперечень від учасників судового розгляду проти призначення обвинувального акту до судового розгляду не надійшло.

Заслухавши думку учасників процесу щодо можливості призначення судового розгляду, провівши підготовчі дії, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 316 КПК України судовий розгляд має бути призначено не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення і перешкоди для призначення судового розгляду по даній справі відсутні.

Підстав для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні немає.

Обвинувальний акт складено у відповідності до ст. 291 КПК України. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строк якого спливає 20 липня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Бєляков А.Ф. заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Бєляков А.Ф. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що доказів про ухилення ОСОБА_1 від явки до органу досудового розслідування або перешкоджання розслідуванню в матеріалах провадження немає. ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, активно сприяв розкриттю злочинів, має реєстрацію та постійне місце проживання. Вказані обставини дають підстави вважати, що вказані ризики не доведені і не підтверджені, тому застосування відносно нього найбільш суворого, виняткового запобіжного заходу є недоцільним та невиправданим.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає необхідним у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задовольнити з наступних підстав.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам переховуватися від правоохоронних органів та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. В частині 2 статті 194 КПК України закріплено, що суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від поваги до особистої свободи, визначеної Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей.

В правових позиціях Європейського суду з прав людини, викладених за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», визначено, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Тобто Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховує тяжкість покарання, яке може бути призначено в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, його вік, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії тяжких, в той самий час, з`ясовуючи питання про міцність соціальних зв`язків, судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно відшкодував завдану шкоду, активно сприяв розкриттю злочинів.

Отже, всі обставини, досліджені у судовому засіданні, у сукупності дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від суду, переховування, перешкоджання судовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Все це дає підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може в повній мірі запобігти вказаному ризику із покладенням обов`язків на обвинуваченого, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020040370000719 від 29 квітня 2020 року, на 03 липня 2020 року о 13.00 год. в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду.

Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні з викликом прокурора, представника потерпілого, захисника обвинуваченого та обвинуваченого.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Бєлякова А.Ф. – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці, а саме - до 26 серпня 2020 року, включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_1 залишати житло за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 цілодобово та зобов`язати останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_1 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.Г. Самоткан