Рішення № 90130621, 01.07.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3945/20

2/212/2474/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання - Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в сумі 204033,60 гривень без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що десять років працював на підприємстві ВАТ «КЗРК», правонаступником якого є відповідач, підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним кріпильником в умовах впливу шкідливих факторів. Рішенням МСЕК від 25 червня 2019 року йому вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності, і встановлено третю групу інвалідності. В подальшому внаслідок погіршення стану здоров`я рішенням МСЕК від 26 травня 2020 року йому біло встановлено 65% втрати професійної працездатності, і встановлено третю групу інвалідності. У зв`язку із отриманими профзахворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями, неможливістю виконувати навіть домашню роботу. Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває задишку, приступоподібний кашель, періодичні приступи задухи, важкість у грудній клітці, стійкий біль та обмеження рухів у шийному та попереково-крижовому відділу хребта з іррадіацією в обидві ноги, більше у праву, затруднення під час ходи, періодичний головний біль. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30 червня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що позивач крім підприємства відповідача також працював у шкідливих умовах на іншому підприємстві, а саме з 01.03.2020 до 31.10.2014 підземним кріпильником у ТОВ «Криворіжшахтобуд», та у період з 01.11.2014 до 18.04.2018 підземним кріпильником у ПрАТ» Суха Балка». Також зазначив, що 65% втрати працездатності встановлено позивачу з урахуванням його роботи у шкідливих умовах праці за весь період трудової діяльності, зокрема і за період роботи у вищевказаному підприємстві, а тому відповідач не може відповідати за шкоду, яка заподіяна іншими підприємствами. Вказав, що сума моральної шкоди, яку просить стягнути позивач саме з відповідача є значно завищеною. Зазначив, що надані позивачем докази підтверджують лише факт виникнення в позивача професійного захворювання і втрату працездатності, проте жодним чином не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння позивачу моральної шкоди. Крім того вказав, що відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, не порушував технологію виробництва, а тому протиправних дій, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання позивача не вчиняв, і тому не має нести відповідальність у вигляді моральної шкоди з цієї підстави. Також зазначив, що позивач з власної ініціативи працював у шкідливих умовах.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 13.02.2002 по 29.02.2012 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і працював підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним кріпильником шахти ім. Леніна, підземним кріпильником шахти Октябрська, і був звільнений з підприємства 29.02.2012 за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 34-37).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 травня 2019 року, складеного на підприємстві ПрАТ «Суха Балка», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С5,С6, С7 білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ другого ступеня) суглобів та періартрозу колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів. М54.1; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого ступеня.J44, із зазначенням їх причин - важкість праці, пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2 рази перевищує ГДК (а.с. 25-28)

Згідно пункту 16 згаданого Акту зазначено, що згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2019 №26 підставою для встановлення професійних захворювань, також послужив профмаршрут, зокрема: 13.02.2002-29.02.2012- підземний прохідник, підземний машиніст електровозу, підземний кріпильник - ВАТ «КЗРК».

Відповідно до пункту 20 вказаного Акту враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 18 років 04 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативні акти, встановити неможливо.

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 25 червня 2019 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 50% (40% по радикулопатії, 10% по ХОЗЛ) внаслідок професійного захворювання, із встановленням третьої групи інвалідності з 18 червня 2019 року до 01 липня 2020 року, з переоглядом 01 червня 2020 року. Вказані обставини підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №054731 (а.с. 29)

В подальшому ОСОБА_1 26.05.2020 пройшов переогляд МСЕК, і відповідно до копії довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА №079023 від 26.05.2020, йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності, із встановленням третьої групи інвалідності з 18 травня 2020 року до 01 червня 2023 року, з переоглядом 01 травня 2023 року (а.с.30).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно у розмірі 50% і в подальшому у розмірі 65%, встановлення третьої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він відчуває больові почуття, швидку втому, загальну слабкість.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів впродовж 18 років 04 місяців, з яких на підприємстві відповідача протягом 10 років 16 днів в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та в подальшому встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням до 01.05.2023, а також визнано особою з інвалідністю (3 група), і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 100 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1 000 гривень.

Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 01 липня 2020 року.

Суддя: О. В. Колочко