Рішення № 90129669, 30.06.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15836/19

Провадження № 2/263/617/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.,

при секретарі Кирилюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі за текстом АТ «УЗ») про стягнення заборгованості з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, який в процесі розгляду справи уточнила, відповідно остаточної редакції, якого просить стягнути з АТ «УЗ» а її користь заборгованість з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з народженням дитини у розмірі 33 493,75 грн.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., витати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.10.2010 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з АТ «УЗ», працює на посаді інженера з охорони праці І категорії. В період з 12.12.2016 по 16.04.2017 позивачка перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами. 12.12.2016 надала відповідачу листок непрацездатності серії НОМЕР_1 712295 від 12.12.2016 та свої банківські реквізити для подальшої виплати допомоги у зв`язку із народженням дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилась донька - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим остання звернулась до відповідача з заявою про виплату їй матеріальної допомоги у розмірі 33 493,75 грн., відповідно до умов п. 6.29 Колективного договору. Проте, до теперішнього часу АТ «УЗ» не сплатило позивачці наведену одноразову допомогу, не дивлячись на її неодноразові письмові звернення на адресу АТ «УЗ». Вважає, що безпідставними незаконними діями відповідача їй також заподіяно моральну шкоду, яку позивачка оцінює у розмірі 50 000 грн., враховуючи, зокрема той факт що її дитина має статус дитини-інваліда до 18 років, у зв`язку з чим позивачка потребує додаткових коштів для її лікування, придбання продуктів харчування, спеціального дитячого одягу тощо.

Ухвалою суду від 28.10.2019 було відкрито провадження за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.11.2019.

Ухвалою суду від 15.11.2019 замінено третю особу - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лиман Донецької області на його правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Ухвалою суду від 11.03.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог; виключено з числа відповідачів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Ухвалою суду від 01.06.2020 закрито підготовчий розгляд справи, справу призначено до розгляду по суті на 30.06.2020.

В судове засідання позивачка та її представник - адвокат Калініченко А.В., не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність та підтримку позовних вимог.

Від відповідача, в порядку ст. 178 ЦПК України, на адресу суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , відповідно до якого АТ «УЗ» просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди та відшкодуванні витрат за надання професійної правничої допомоги відмовити, справу розглянути в відсутність представника відповідача. Так, відповідно до правової позиції відповідача, ОСОБА_1 не надано належних доказів, які б підтвердили, що позивачка понесла витрати на правову допомогу адвоката у заявленому розмірі. Крім того зазначає, що позивачкою не конкретизовано в чому саме полягає моральна шкода, заподіяна їй відповідачем, якими неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача таку моральну шкоду заподіяно тощо.

Від представника третьої особи - Фонду соціального страхування, на адресу суду надійшли пояснення, згідно із якими за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду Регіональна Філія Донецька залізниця АТ «УЗ» 24.01.2020 надано до відділення Фонду соціального страхування за місцем обліку - Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, заяву-розрахунок на фінансування нарахованої страхувальником допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 за період з 12.12.2016 по 16.04.2017 на суму 22 610,70 грн. 20.02.2020 Фондом соціального страхування перераховано матеріальне забезпечення (допомога по вагітності та пологах) в розмірі 22 610,70 грн. на рахунок страхувальника - РФ «ДЗ» АТ «УЗ» для надання ОСОБА_1 . Враховуючи вимоги п.9 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України №12 від 19.07.2018, після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше ніж у найближчий строк, установлений для виплати заробітної плати. З огляду на що третя особа зауважує, що Фондом соціального страхування профінансовано заяву розрахунок відповідача в повному обсязі, а обов`язок щодо виплати застрахованій особі матеріального забезпечення покладається безпосередньо на роботодавця - РФ «ДЗ» АТ «УЗ». Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 5 середніх заробітних плати (33 493,75 грн.) зазначає, що інтереси Фонду у цій частині не зачіпаються, оскільки ця матеріальна допомога виплачується виключно за рахунок роботодавця та передбачена умовами колективного договору, який має місце між ОСОБА_1 та АТ «УЗ».

Суд ухвалює рішення без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 в період з 01.10.2010 працювала адміністратором Дорожнього фізкультурно-спортивного клубу Локомотив» ДП «Донецька залізниця».03.03.2012 ОСОБА_1 переведено інженером з охорони праці 2 категорії ДФСК «Локомотив» ДП «Донецька залізниця». 20.10.2014 ОСОБА_1 звільнено за переводом до Донецького будівельно-монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця», 21.10.2014 остання прийнята інженером з охорони праці 1 категорії за переведенням. Згідно із записом №21 від 01.09.2016 у трудовій книжці ОСОБА_1 ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Відповідно до запису у трудовій книжці №22 від 01.09.2016 Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «УЗ» /а.с.10-12/.

Згідно із колективним договором Донецької залізниці, укладений між керівництвом та дорожнім комітетом професійної спілки Донецької залізниці на 2014-2015 рік, а саме: п.6.29 цього Договору, керівництво роботодавця взяло на себе зобов`язання щодо надання одноразової матеріальної допомоги жінкам доріг (в тому числі і жінкам санаторієв-профілакторієв, які фінансуються на виплату заробітної плати з Фонду соціального страхування) при народженні дитини або усиновленню дитини віком до трьох років у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат на кожну дитину. У разі смерті дитини у пологовому відділенні вказана матеріальна допомога не сплачується /а.с. 13-15/.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_2 /а.с.21/.

Згідно із кадровим наказом № 270/в-т від 14.04.2017 ПАТ «УЗ» про надання відпустки ОСОБА_1 , інженеру охорони праці 1 категорії, останній надано відпустку по догляду за дитиною до трьох років і декретну відпустку в період з 17.04.2017 по 28.02.2020 /а.с. 18/

06.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до керівництва АТ «УЗ» із заявою про виплату матеріальної допомоги у розмірі п`яти заробітних плат, відповідно до умов Колективного договору, у зв`язку із народженням дитини /а.с.23/ Наказом структурного підрозділу «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «УЗ» № 75.1 від 28.04.2017 вирішено сплатити одноразову матеріальну допомогу ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці 1 категорії СП «Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «УЗ», у зв`язку із народженням дитини у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат. Матеріальна допомога сплачується за рахунок коштів підприємства /а.с.24/

Відповідно до розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року, виданого роботодавцем, ОСОБА_1 , інженера з охорони праці 1 категорії, останній нараховано матеріальну допомогу при народженні дитини у сумі 33 493,75 грн., сума до оподаткування: 33 493,75 грн., сума до виплати 27 464,87 грн. /а.с.28/.

Статтею 7 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України «Про підприємства в Україні» та інших актів законодавства України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01 липня 1993 року визначено, що положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Як вже зазначалось вище, правова підстава для нарахування матеріальної допомоги при народженні дитини передбачена положеннями пункту 6.29 Колективного договору як одноразова матеріальна допомога для жінок що працюють в Товаристві.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та статті 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що відповідачем не було дотримано вимог Закону, положення якого діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, та безпідставно до теперішнього часу не сплачено ОСОБА_1 заборгованості з матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини у розмірі п`яти розмірів середньої заробітної плати ОСОБА_1 . До таких висновків суд приходить враховуючи також той факт, що сам відповідач не заперечує такого обов`язку щодо виплати передбаченої п. 6.29 матеріальної допомоги, про що свідчить наказ АТ «УЗ» № 75.1 від 28.04.2018 про призначення ОСОБА_1 цієї допомоги /а.с.24/.

Приходячи до таких висновків, судом враховано вимоги ст.12 ЦПК України щодо змагальності сторін, та ст. ст. 76, 77, 80 ЦПК України щодо належності доказів, наданих ОСОБА_1 на підтвердження її позовних вимог. В ході розгляду судом даної справи відповідачем в свою чергу не спростовано тверджень позивачки про наявність у нього такої заборгованості перед ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір матеріальної допомоги, яка підлягає стягненню з АТ «УЗ» на користь ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України (далі з а текстом ПК України) від 2 грудня 2010 року №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Статтею 163 ПК України визначено перелік об`єктів оподаткування, зокрема

163.1. Об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В статті 164.3 ПК України зазначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Статтею 168 ПК України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи /а.с. 28/ міститься розрахунковий документ

щодо ОСОБА_1 , виданий за підписом посадових осіб відповідача, згідно із яким сума нарахованої грошової допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 складає 33 493,75 грн. - сума до оподаткування; 27 464,87 грн. - сума до виплати (тобто з відрахуванням всіх обов`язкових платежів). Враховуючи викладене, з АТ «УЗ» на користь позивачки підлягає стягненню сума заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при народженні дитини у розмірі 27 464,87 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди суд керується наступними нормами діючого законодавства.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Слід зазначити, що згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого, заявник може стверджувати, що він має, принаймні, «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation), стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Оцінюючи ступінь своїх моральних страждань, ОСОБА_1 визначає розмір компенсації - 50 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що грошові кошти, належні до сплати зі сторони відповідача на її користь, вона планувала витратити для повноцінного харчування, придбання лікарських засобів, спеціального дитячого одягу, необхідного обладнання - манежу, коляски тощо, реалізації можливості підтримувати належний рівень санітарно-гігієнічних умов для догляду за новонародженою дитиною. Через неправомірну відмову відповідача сплачувати належні позивачці грошові кошти, ОСОБА_1 була вимушена докладати додаткових зусиль для організації достойного рівня свого життя та життя її новонародженої дитини, шукати кошти для придбання предметів першої необхідності.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 20.11.2018 донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства /а.с.44/ Згідно із протоколом ВКК№ 44-9/623 від 01.11.2017 ОСОБА_2 має діагноз: вроджений гіпотиреоз без зоба, у зв`язку з чим потребує оформлення соціальної допомоги відповідно до наказу МОЗ № 454/471/516 від 08.11.2001 строком до 18 років /а.с.43/.

Посвідченням серії НОМЕР_4 від 14.03.2013, а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 18.12.2002 року встановлено, що ОСОБА_1 має на утриманні ще одну дитину - інваліда до 18 років - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи наведені вище норми діючого законодавства та конкретні обставини даної справи суд приходить до висновку про доцільність відшкодування моральної шкоди, заподіяній ОСОБА_1 у зв`язку із неправомірною поведінкою відповідача - АТ «УЗ», та не сплату фактично нарахованої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яку суд стягує у розмірі 5 000 грн. Приходячи до визначеної суми відшкодування моральної шкоди судом враховано, що дійсно не виплата ОСОБА_1 матеріального забезпечення потребувала від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя та життя новонародженої дитини, враховано інвалідність дитини - ОСОБА_2 . Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди судом враховано розмір заборгованості, яке роботодавець має перед позивачкою, з огляду на що стягнення моральної шкоди у заявленому позивачкою розмірі 50 000 грн., вважає необґрунтовано завищеним, враховуючи відсутність у матеріалах справи достатніх доказів, які б підтвердили глибину моральних страждань, яких зазначала ОСОБА_1 у зв`язку із цією обставиною.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу суд, зокрема, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України) Пунктом 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правової допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивачка ОСОБА_1 очікувала понести у зв`язку із розглядом даного позову, позивачкою визначена така сума у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до договору № 2917 про надання професійної правничої допомоги від 19.10.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Перша колегія адвокатів» та ОСОБА_1 , а саме п. 9 вказаного договору, сторонами визначено що Клієнт ( ОСОБА_1 ) оплачує гонорар у розмірі трьох тисяч грн. на визначений у договорі розрахунковий рахунок - за здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 щодо стягнення грошової заборгованості, згідно листку непрацездатності у зв`язку із вагітністю та пологами (п. 7 Договору) /а.с.48/ На виконання наведеного договору Адвокатським об`єднанням видано ордер серій ДН № 029114, відповідно до якого представництво інтересів ОСОБА_1 у Жовтневому районному суді м. Маріуполя здійснюється адвокатом Калініченко А.В. /а.с.49/

На виконання умов наведеного договору ОСОБА_1 на рахунок АО «Перша колегія адвокатів» сплачено гонорар у розмірі 3 000 грн., відповідно до квитанції № 18076241, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно із договором № 003541 про надання професійної правничої допомоги від 19.12.2019 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Перша колегія адвокатів» та ОСОБА_1 , а саме п. 9 вказаного договору, сторонами визначено що Клієнт ( ОСОБА_1 ) оплачує гонорар у розмірі шести тисяч грн. на визначений у договорі розрахунковий рахунок - за здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості одноразової матеріальної допомоги, у зв`язку із народженням дитини, згідно колективного договору, стягнення заборгованості по листку непрацездатності по вагітності та пологах (п. 7 Договору) /а.с.48/

На виконання умов наведеного договору ОСОБА_1 на рахунок АО «Перша колегія адвокатів» сплачено гонорар у розмірі 3 000 грн., відповідно до квитанції від 19.12.2019, яка міститься в матеріалах справи /а.с.47/.

Відповідно до актів прийому-передачі виконаних послуг, підписаних адвокатом Калініченком А.В. зі сторони «Виконавця» та ОСОБА_1 зі сторони «Замовника», остання прийняла виконання адвокатом Калініченком А.В. виконання наступних послуг на підставі договору № 003541 та договору № 2917.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До таких висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові № 755/9215/15-ц.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., оскільки понесення ОСОБА_1 таких витрат підтверджено відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

З огляду на той факт, що позивачку звільнено від сплати судового збору, такий судовий збір, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10,11,60,89,137, 141,263-265,268,272-273 ЦПК України, суд,

ст. 18 КЗпП України, Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про оплату праці», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмет спору - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі за текстом Фонд соціального страхування), про стягнення заборгованості з одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , заборгованість з виплати одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із народженням дитини у розмірі 27 464 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят чотири) тисячі грн. 87 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця». ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч)грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Тверська, 5, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини

судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Л. Соловйов