Рішення № 90129356, 24.06.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13069/18

Провадження № 2/219/147/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого – судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Кривошапко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмут цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач працював у ТОВ «Скат-Центр» до 11.06.2017 року. У 2017 році ТОВ «Скат-Центр» припинило виплачувати позивачу заробітну плату. 11.06.2017 року він звільнився з ТОВ «Скат-Центр» згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, де працював охоронцем. Станом на час звільнення позивача заборгованість з заробітної плати складала 21216,89 грн. Остання виплата заборгованості з заробітної плати у розмірі 1746,74 грн. перерахована йому 14.08.2018 року. Вважає, що оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати йому заборгованість з заробітної плати в день звільнення 11.06.2017 року, з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2017 року по 14.08.2018 року в сумі 81278,40 грн. згідно з наданим розрахунком. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 81278,40 грн., виходячи з того, що затримка виплати розрахунку складає 295 робочих днів, а середньоденний заробіток позивача – 275,52 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

26.12.2018 року від представника відповідача ТОВ «Скат-Центр» Вєдєрнікової О.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до табелю обліку використання робочого часу за червень 2017 року ОСОБА_1 не був на роботі у день звільнення 11.06.2017 року. За червень 2017 року позивач не мав жодного виходу на роботу. Відсутність позивача у день звільнення на роботі виключає вину відповідача у непроведенні розрахунку у день звільнення, що має бути враховано при вирішенні справи по суті. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу про факт пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про проведення розрахунку. Крім того, позивач фізично перебував і зараз перебуває на непідконтрольній українській владі території, а саме у м. Єнакієве Донецької області, що утруднило виплату у день звільнення належних йому сум та цілком виключає вину товариства. До того ж, відповідач не погоджується з розрахунком середнього заробітку, проведеного позивачем, оскільки ним використане невірне значення середньоденної заробітної плати. Правильний розрахунок середньогодинної заробітної плати наводиться відповідачем у довідці про доходи від 12.12.2018 року, згідно з якою середньогодинна заробітна плата позивача складає 29,62 грн. Також просила розглянути справу без участі представника відповідача (а.с. 51-70).

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ТОВ «Скат-Центр», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у ТОВ «Скат-Центр» з 16.05.2013 року по 11.06.2017 року.

11.06.2017 року ОСОБА_1 звільнився з ТОВ «Скат-Центр» за згодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

Відповідно до відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, за січень 2017 року позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 4801,24 грн. за лютий 2017 року – 4483,10 грн., за березень 2017 року – 4993,35 грн., за квітень 2017 року – 4769,34 грн., за травень 2017 року – 0,00 грн., за червень 2017 року – 2169,86 грн., а всього за 2017 рік – 21216,89 грн. (а.с. 10).

Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Київській області від 26.10.2018 року, було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Скат-Центр», в результаті якого виявлено порушення вимог ст.ст. 115-116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці». На підприємство накладено штрафні санкції та винесено припис про усунення порушень (а.с. 15).

Згідно з відомістю на перерахування заробітної плати № 3 від 14.08.2018 року, остаточне перерахування заборгованості з заробітної плати у розмірі 1746,74 грн. позивачу здійснено 14.08.2018 року (а.с. 13-14).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання, це компенсаційна виплата порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, та є видом матеріальної відповідальності роботодавця. Підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

На відміну від кримінально-правової доктрини, цивільні правовідносини побудовані на принципу презумції вини особи, яка завдала шкоди, тобто вона звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання (ч. 1 ст. 614 ЦК України). Обовязок доказування відсутності вини покладається на особу, яка порушила зобовязання. Визначальним для встановлення наявності чи відсутності вини є не тільки ставлення роботодавця до своєї протиправної поведінки, скільки упущення (свідоме чи несвідоме, умисне чи необережне) контролю за своєю поведінкою. Для визначення цивільно-правової відповідальності роботодавця при відшкодуванні шкоди працівнику форма вини юридичного значення не має. Шкода, заподіяна роботодавцем своєму працівнику, умисними чи необережними діями підлягає відшкодуванню.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що розрахунки з виплати заборгованості по заробітній платі були проведені з позивачем раніше, а саме, 25.01.2017 року, 13.04.2017 року, 01.06.2018 року, 03.08.2018 року та 14.08.2018 року (а.с. 55-65).

Однак суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що для виплати працівнику всіх сум при звільненні, працівник повинен був або бути на роботі у день звільнення або після звільнення пред`явити вимогу про розрахунок, оскільки перерахування заробітної плати здійснювалось на картковий рахунок позивача, для чого позивачу не було необхідності особисто бути присутнім у день звільнення на роботі або пред`являти вимогу про проведення розрахунку, отже не позбавляло можливості відповідача здійснювати перерахунок заробітної плати.

Отже, суд вважає, що оскільки відповідач перед позивачем мав заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, остання виплата заборгованості була здійснена 14.08.2018 року, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2017 року по 14.08.2018 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п. 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п. 8 розділу ІV).

Суд погоджується з наданою представником відповідача довідкою про доходи від 12.12.2018 року б/н, з якої видно, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 29,62 грн., оскільки він проведений відповідно до вищезазначеного Порядку.

Тому при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд бере за основу середньогодиннну заробітну плату у розмірі 29,62 грн., а не середньоденний заробіток у розмірі 275,52 грн., як зазначає позивач.

За період з 11 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року норма робочих годин становить 2246 годин.

Кількість робочих годин розраховано на підставі листів Міністерства соціальної політики від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 та від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214, якими затверджені норми тривалості робочого часу на 2017, 2018 роки. Відповідно, час затримки розрахунку складає 2246 годин.

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 66526,52 грн. (29,62 грн. х 2246 годин = 66526,52 грн.).

Як видно з роз`яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що зазначена вище сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 66526,52 грн., з якої підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі, повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені розрахунки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 576 грн. 88 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, пров. Лужевського Руслана, буд. 14; код ЄДРПОУ 37716181) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2017 року по 14.08.2018 року у розмірі 66526 (шістдесят шість тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 52 коп. з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, пров. Лужевського Руслана, буд. 14; код ЄДРПОУ 37716181) на користь держави судовий збір у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 88 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Є. Дубовик