Рішення № 90128403, 23.06.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5807/19

Категорія 74

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 червня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди другого з батьків, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року до Київського апеляційного суду для визначення підсудності надійшов позов ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди другого з батьків.

В обгрунтування свого позову позивач зазначила, що з 27.11.2010 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. У даному шлюбі у них народилися дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки мати і брат позивача постійно проживають у м. Ірпінь, Київської області, а позивач має місце проживання в Автономній Республіці Крим, у її дітей є потреба у поїздках з тимчасово окупованої території на материкову частину України і навпаки, для зустрічей і спілкування дітей з близькими родичами.

У зв`язку з тим, що відповідач не дає своєї згоди на в`їзд та виїзд дітей на материкову частину України, позивач звернулася з позовом про надання такого дозволу у судовому порядку. Крім того, позивач просила надати дозвіл на виїзд дітей без згоди батька до Турецької Республіки, Арабської Республіки Єгипет, Грецької Республіки, Польщі, Білорусі. Болгарії, Словацької Республіки, Федеральної Республіки Німеччина, Королівства Нідерландів, Французької Республіки, Королівства Іспанії та Російської Федерації.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.04.2019 року підсудність справи визначено за Подільським районним судом м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.

Позивач в подальшому уточнила позов, залишивши позовні вимоги лише в частині надання дозволу без згоди батька на в`їзд та виїзд дітей з/на материкову частину України на/з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим.

До початку судового засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, позивач і відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 9).

Від шлюбу у них народилися доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 (а.с. 17-18).

Позивач і доньки зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується адресною довідкою від 01.11.2017 року (а.с. 23).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Частина 1 статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду-виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до п. 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 367, в`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред`явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб пунктами 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57. В`їзд на тимчасово окуповану територію України громадян України, які не досягли 16-річного віку, які виїхали з цієї території в супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, може здійснюватися також в супроводі батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками або іншими законними представниками, а також в супроводі однієї із зазначених осіб, з якими вони здійснили виїзд.

Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Виходячи з положень СК України, ЦК України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Згідно зі ст. 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ст. 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 року у справі №712/10623/17 зазначила, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на зазначене, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 77, 81, 141-142, 223, 263-265, 268, 273, 280, 289, 352, 354-356 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд дітей за кордон без згоди другого з батьків - задовольнити;

Надати дозвіл на оформлення та виготовлення документів та багаторазовий в`їзд/виїзд неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з/на материкову частину України та з/на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим у супроводі матері ОСОБА_1 або інших осіб, уповноважених нею за нотаріально посвідченою згодою, без нотаріально посвідченої згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , з ІНФОРМАЦІЯ_3 і до досягнення дітьми повноліття;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;

Найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

відповідач - ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );

третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради (місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 23568045);

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя В.В.Гребенюк