Ухвала суду № 90127937, 24.06.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 266/5923/19

Провадження №2/755/108/20

У Х В А Л А

"24" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністрства Внутрішніх справ України в Донецькій області, про встановлення юридичного факту, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2019 року ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, передано на розгляд за територіальною юрисдикцією до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Астахової О.О. від 24 січня 2020 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про встановлення юридичного факту прийнято до свого провадження, розгляд якої постановлено проводити за правилами окремого провадження, та частково задоволено клопотання заявника про витребування доказів.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. від 21 травня 2020 року цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, про встановлення юридичного факту постановлено прийняти до свого провадження та призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до заявлених вимог, з урахуванням заяви про уточнення вимоги заяви від 19.03.2020, заявник, ОСОБА_1 , просить суд:

Встановити факт перебування його - ОСОБА_1 у службових (трудових) відносинах із юридичними особами - Горлівським міським управлінням УМВС України в Донецькій області (Наказ Горлівського МіськУправління УМВС України № 34 о/с) та Головним управлінням Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (Наказ УМВС № 300 о/с), які ліквідуються, та із юридичною особою (ліквідатором, в особі ОСОБА_2 ) - Головою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області на службі (роботі) на керівної посаді: «Начальник відділу (керівник самостійної групи) - старший оперуповноважений групи (керівник самостійної групи) кримінальної міліції у справах неповнолітніх Горлівського міського управління УМВС в Донецькій області» в період з 28.08.2000 по 25.12.2003 на умовах повної постійної зайнятості та очолювання і керівництва групою кримінальної міліції у справах неповнолітніх Горлівського міського управління УМВС в Донецькій області із виконанням основного напряму роботи за основної назви посади «Начальник відділу (керівник самостійної групи) у складі управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх Горлівського міського управління УМВС в Донецькій області» із урахуванням її класифікації і посадового окладу не нижче керівної: «Заступник начальника ізолятора тимчасового утримання Горлівського міського управління УМВС України в Донецькій області», яку він займав до призначення на нову посаду, що має юридичне значення.

Як на підставу своїх вимог заявник, ОСОБА_1 , посилається на те, що він є пенсіонером МВС України, із колишніх осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), прирівняний до поліцейських та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію, як поліцейський згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Начальник міського управління (роботодавець) своїм наказом, призначаючи заявника на посаду, установив її назву як: «старший оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх Горлівського міського управління УМВС в Донецькій області» - по штату Горлівського міського управління УМВС України в Донецькій області» з відповідним розміром посадового окладу згідно із штатним розписом відповідно до Класифікатору професій у структурі МВС. З`ясувалося вказане не відповідало Класифікатору професій у структурі МВС в частині професійної назви посади заявника та професійному напрямку його роботи як: «керівник (начальник) групи» - за умови виконання ним відповідних функціональних (посадових) обов`язків за професійною назвою його посади, професійному напрямку його роботи, як: «Керівник (начальник) групи». Начальник міського управління (роботодавець) своїм наказом, призначаючи заявника, одразу не установив його посаду, зокрема із двох поєднаних професійних назв посад та із двох професійних напрямків робіт «старший оперуповноважений - керівник (начальник) групи), як «старший оперуповноважений - керівник (начальник) групи» відповідно до Класифікатору професій - у структурі МВС. Заявник стверджує, що наказ МВС передбачав роботу «старших оперуповноважених» у групах кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських управлінь, не тільки - керівниками груп, а чітко визначав, що старший оперуповноважений групи виконує обов`язки начальника відділу.

Факт зазначених службових (трудових) відносин важливий не тільки для відновлення порушеного права заявника (виплати пенсії (грошового забезпечення (заробітної плати), а і для реалізації його іншого порушеного конституційного права, а саме права на соціальний захист з набуття страхового стажу за відповідною посадою, що виступає та є пільговою ознакою держави, та значно впливає і надалі саме на установлення розміру пенсії, розрахованої не інакше як за відповідної посади на календарно-пільгових умовах, що дає право у подальшому отримувати справедливі законні соціальні виплати.

Метою встановлення вказаного юридичного факту є вирішення істотно-важливих питань щодо зарахування вислуги років (трудового стажу) за керівної посади, що надасть заявнику право зайняти більш значну по статусу («керівник») - керівну посаду, і у подальшому - для установлення у відповідних довідках (протоколах) грошового забезпечення для перерахунку пенсії - відповідного розміру грошового забезпечення для перерахунку його пенсії за нових відповідних (або аналогічних) прирівнюваних посад до відповідної його посади, фактично (зжав дох професійних назв та за двох напрямків робіт) - які заявник займав на день його звільнення. Самостійно одержати або відновити документи, що посвідчують вказаний факт заявник не може, у зв`язку зі знаходження на окупованій території України Архіву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, де знаходиться його особова справа.

У судовому зсіданні заявник підтримав подану заяву та просив її повністю задовольнити з підстав, викладених у ній. Зазначив, що встановлення юридичного факту, визначеного ним у заяві про уточнення вимоги заяви від 19.03.2020, йому необхідне для здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про Національну поліцію».

Представник заінтересованої особи Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області - Лубкін О.В. у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у своїй заяві, що надійшла до суду 24 червня 2020 року, просить розгляд заяви ОСОБА_1 проводити за його відсутності.

Вислухавши позицію заявника, вивчивши доводи заяви та додані до неї документи, суд приходить такого висновку.

У відповідності до ч.1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Главою 6 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі № 569/7589/17 та від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 звернула увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 , а також як ним підтверджено у судовому засіданні, метою встановлення факту перебування його у службових (трудових) відносинах із юридичними особами - Горлівське міське управління УМВС України в Донецькій області та Головне управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (Наказ УМВС № 300 о/с), які ліквідуються, та із Головою ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області на службі (роботі) на керівній посаді, є для здійснення перерахунку пенсії.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами ПФУ.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином у справі, що розглядається, вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії (здійснення перерахунку пенсії) має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, переглядаючи в касаційному порядку адміністративну справу №638/18467/15-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 30 вересня 2019 року зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, про встановлення юридичного факту, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255, 258, 260, 261, 293, 352, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністрства Внутрішніх справ України в Донецькій області, про встановлення юридичного факту - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали суду складено 30 червня 2020 року.

Суддя: