Ухвала суду № 90126234, 01.07.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/1510/20

номер провадження 1-кс/695/225/20

Номер рядка у звіті

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 рокум. Золотоноша

Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Степченко М.Ю.,

за участі

секретаря Розпутньої І.Г.

слідчого Білик М.А.

прокурора Бобко Т.Б.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Некоза М.М.

розглянувши клопотання слідчого СВ Золотоніського ВП ГУНП у Черкаській області, погоджене з прокурором Золотоніської місцевої прокуратури відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Драбівці, Золотоніського району, Черкаської області, громадянина України, українця, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом чи депутатом будь-якого рівня, ліквідатором чи постраждалим від аварії на ЧАЕС та учасником ООС (АТО) не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Золотоніського ВП ГУНП у Черкаській області Шиблєв Д.О. звернувся до суду з погодженим із прокурором Золотоніської місцевої прокуратури Бобко Т.Б. клопотанням про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020250150000682 від 27.06.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 13 години, знаходячись в приміщенні літньої кухні, яка розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс два удари ножем в область спини ззаду, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини з права з ушкодженням правої легені з пневмотораксом та пневмотораксним шоком ІІІ ступеню, та різану рану лівої надлопаточної області спини.

28 червня 2020 року о 20 год. 20 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

29 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 .

Обґрунтованість підозри підтверджується:

-Протоколом огляду місця події від 27.06.2020 року(домоволодіння за адресою, АДРЕСА_1 );

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 27.06.2020 року;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 27.06.2020 року;

-Протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 27.06.2020 року;

-Довідка від 27.06.2020 про отримані тілесні ушкодження ОСОБА_2 від ;

-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 28.06.2020 року;

-Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 29.06.2020 року;

-Протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 29.06.2020 року;

Іншими матеріалами кримінального провадження.

У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:

Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тяжкість вчиненого злочину може зумовити з боку підозрюваного намагання переховуватись від органу досудового розслідування, крім того підозрюваний ніде не працює, та згідно показів свідків має психічні розлади.

Крім того, на даний час проводяться оперативно-розшукові заходи з метою встановлення інших вчинених ним кримінальних правопорушень та встановлення всіх можливих свідків даного злочину, тому підозрюваний ОСОБА_1 може впливати тим чи іншим способом на них, а також вжити заходів щодо знищення речових доказів.

За таких обставин слідчий за згодою з прокурором направив до суду дане клопотання.

У судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав, зазначених у клопотанні. При цьому прокурор пояснив, що поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, як захід забезпечення кримінального провадження, за відсутності відповідного висновку експерта буде порушенням вимог Закону.

Захисник (адвокат) Некоз М.М. заперечив щодо клопотання, просив відмовити у його задоволенні та обрати підзахисному запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу, в зв`язку з тим, що підозрюваний раніше проходив лікування від психічного захворювання, перебуває на обліку у лікаря психіатра.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу.Вину в скоєному визнав та пояснив, що мати з братом спровокували його на такі дії.

Вислухавши доводи прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Заходи забезпечення кримінального провадження, за нормами ч.1, п.9 ч.2 ст.131 КПК України, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та запобіжні заходи є видом заходу забезпечення кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу, за ч.1 ст.177 КПК України, в т.ч., є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». При розгляді клопотання слідчий суддя оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу враховую, ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті – ч.2 ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання з`ясовано, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів з урахуванням доведення критерію "поза розумним сумнівом", які свідчать про обґрунтованість підозри і додані до клопотання.

Так, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Сумніви та припущення, що висловлені захисником в суді щодо неможливості застосування до підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на психічний стан здоров`я, на думку слідчого судді, не знайшли свого підтвердження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Пункт 4 частини 3 статті 183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, за нормами ст.178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, приходжу до думки, що слідчий дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на особу підозрюваного, а саме те, що, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За нормами статті 3 Загальної декларації прав людини, пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд, відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, а судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (правова позиція, викладена у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

У п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

Отже, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи те, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, то інша міра запобіжного заходу буде неефективною.

Також суд зважає на те, що ОСОБА_1 ніде не працює, на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб не має, перебуває на обліку в лікаря-психіатра.

Станом на час розгляду клопотання в розпорядженні органу досудового розслідування відсутній висновок судово-психіатричного експерта, яким би було встановлено чи виявляв і виявляє підозрюваний ОСОБА_1 ознаки психічного захворювання та чи позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії, керувати ними, під час вчинення суспільно небезпечних дій, які мали місце 27.06.2020 року, та в яких підозрюється останній.

Вказані обставини у своїй сукупності не дають підстав для вирішення питання про поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають небезпечну поведінку, та свідчать про неможливість запобігання визначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

За нормами ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі, у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

На момент прийняття рішення щодо обрання міри запобіжного заходу, ніхто з членів сім`ї не клопотав про передання підозрюваного на лікування з обов`язковим лікарським наглядом, та відсутні дані, які б вказували, що підозрюваний ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення не міг усвідомлювати свої дії, керувати ними. Згідно довідки психоневрологічного кабінету КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» від 30.06.2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря психіатра, що викликає сумніви щодо стану здоров`я підозрюваного, та з огляду на те, що за попередніми даними мав психічні розлади та проходив у зв`язку з цим лікування, слідчий суддя вважає за необхідне проведення судово-психіатричної експертизи, тому з метою не порушення прав підозрюваного, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого, необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) діб, оскільки такий запобіжний захід є виправданим, визначення альтернативного запобіжного заходу, не викликається особою підозрюваного ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. ст. 2, 7, 131, 176 - 178, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 309, 376, 392, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання - з 18 год. 30хв. 28.06.2020 року.

Строк дії ухвали – 27.07.2020 року, включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб.

Слідчий суддя Золотоніського

міськрайонного суду М.Ю. Степченко