Рішення № 90124415, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/11234/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Лисенка С.В., представника відповідача Бігдан А.В., представника Міністерства охорони здоров`я України Самборського В.О., представника Національної служби здоров`я України Пархомчук Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом народного депутата України VIII скликання ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров`я України, Національна служба здоров`я України, про визнання незаконною та нечинною постанову в частині,

установив:

Народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров`я України, Національна служба здоров`я України, в якому просить:

- визнати незаконним та нечинним абзац третій пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів» від 27.02.2019 №135 - з 01.04.2019 реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров`я, відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 №152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів» (Офіційний вісник України, 2017 p., №26, ст. 749), з урахуванням змін, затверджених цією постановою.

З урахуванням зміни підстав позову, заявлені вимоги обґрунтовано тим, що в результаті обстеження позивача сімейним лікарем комунального некомерційного підприємства «Ямпільська центральна районна лікарня» Ямпільської районної ради Сумської області (КНП «Ямпільська ЦРЛ») йому призначено прийом ліків, в тому числі Еналаприл таблетки 10мг ТМ «Еналаприл» (Тева Україна, Польща), Амлодипін таблетки 10 мг. ТМ «Амлодипін» (АТ «Фармак», Україна). Призначені лікарські засоби можна отримати за програмою «Доступні ліки», які підлягають реімбурсації. Однак, в зв`язку зі збоями в роботі медичної інформаційної системи, сімейний лікар не зміг надати позивачу електронний рецепт, який, на лікарські засоби, що підлягають реімбурсації, виписується тільки в електронній формі. У відповідь на заяву позивача розглянути альтернативний варіант забезпечення позивача необхідними медичними препаратами за програмою «Доступні ліки» лікар повідомив, що альтернативного варіанту забезпечення пацієнта ліками по програмі «Доступні ліки» не існує, а також що на момент звернення позивача медична інформаційна система працювала некоректно, відбувся збій, тому виписати електронний рецепт не було можливості. Відтак позивач вимушений був придбати ліки за власний кошт і вважає, що необхідність отримання електронного рецепта порушує невід`ємне право людини на життя, право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування, гарантовані статтями 27 та 49 Конституції України. Обов`язок держави - захищати життя людини. В той час, коли Кабінет Міністрів України створив обставини, за яких вводиться обмеження щодо надання людям доступу до фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Позивач звертає увагу на принципи, на яких базується програма медичних гарантій, зокрема: надання рівних державних гарантій для реалізації пацієнтами права на охорону здоров`я незалежно від віку, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, зареєстрованого місця проживання, за ознакою мови або іншими ознаками; універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; передбачуваність та спланованість обсягу медичних послуг та лікарських засобів. Негативні результати роботи програми «Доступні ліки», пов`язаної саме з обмеженням доступу до цієї програми виключно через електронний рецепт, позивач підтверджує, в тому числі, даними сайту www.apteka .ua та http // apau .org.ua .

Окремо позивач звертає увагу на відсутність у лікарів, інших учасників програми «Доступні ліки» елементарних правил щодо захисту персональних даних пацієнтів.

В засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та вказала, що урядом прийнято оскаржувану постанову у відповідності до вимог чинного законодавства. Доводи ж позовної заяви свідчать лише про суб`єктивну незгоду позивача із затвердженими положеннями порядку відшкодування вартості лікарських засобів. Крім того, до позовної заяви не додано жодного доказу, який би свідчив про протиправність оскаржуваної постанови. Твердження позивача про неспроможність людей похилого віку отримати медичну допомогу та ліки через віддаленість населених пунктів, неякісний зв`язок є, перш за все, довільними доводами, не підтвердженими доказами. Водночас, суб`єктивна оцінка окремою особою не є підставою для скасування акта Уряду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства охорони здоров`я України проти задоволення позову заперечував та зазначив, що проект оскаржуваного акта Кабінету Міністрів України надісланий усім заінтересованим органам, разом з пояснювальною запискою, висновками про проведення антидискримінаційної та тендерно-правової експертизи, а також порівняльною таблицею від яких отримані погодження. Також, проект оскаржуваної постанови надісланий до Міністерства юстиції України для проведення правової експертизи. Таким чином, проект постанови прийнятий у відповідності до норм діючого законодавства. Також представник Міністерства охорони здоров`я України зазначає, що для отримання лікарських засобів по програмі реімбурсації хворі повинні звернутися до свого лікуючого лікаря, з яким у них укладено декларацію про вибір лікаря для отримання електронного рецепта. У разі тимчасової відсутності лікаря, електронний рецепт на лікарський засіб може бути виписано іншим лікарем, який виконує його обов`язки на період перебування лікаря у відпустці/на лікарняному/відрядженні/тощо.

Після виписування рецепта пацієнту надається інформація про номер рецепта та код підтвердження у письмовій формі або засобами телекомунікаційного зв`язку.

Новий рецепт може бути виписаний за 3 або 7 днів до закінчення строку, на який було виписано попередній рецепт і діє 30 днів з моменту виписування, а у разі необхідності лікарем може бути виписано одразу тримісячний курс необхідного препарату, що дає достатньо часу і можливостей пацієнту отримати лікарські засоби в аптеках та аптечних пунктах незалежно від місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг. Окрім того, у разі наявності хронічного чи затяжного захворювання, при зверненні пацієнта засобами телекомунікаційного зв`язку лікар має право виписати рецепт без проведення особистого прийому такого пацієнта.

Також Міністерство охорони здоров`я України звертає увагу на дискреційність повноважень Кабінету Міністрів України і те, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної служби здоров`я України в судовому засіданні підтримала доводи наведені Міністерством охорони здоров`я України, а також зазначила, що твердження головного лікаря КНП «Ямпільська ЦРЛ» Ямпільської районної ради Сумської області Бойчуня В.О., у листі від 11.12.2019 №01-08/1/893 в частині неможливості забезпечення Позивача ліками по програмі «Доступні ліки» в зв`язку з тим, що медична інформаційна система працювала 11.12.2019 некоректно, відбувався збій і виписати електронний рецепт не було можливо - є сумнівним та необґрунтованим, а публікації в ЗМІ взагалі не можуть розглядатися, як підстава для визнання незаконним та нечинним акт Уряду в оскаржуваній частині, оскільки є окремі думки певного кола осіб про роботу в перші 50 днів оновленої урядової програми «Доступні ліки».

В свою чергу суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності на підтвердження й спростування заявлених вимог, встановив наступне.

Позивач має діагноз за системою міжнародної класифікації первинної медичної допомоги (ІСРС-2): К86 гіпертонія неускладнена.

28.11.2019 позивач уклав з КНП «Ямпільська ЦРЛ» Ямпільської районної ради Сумської області декларацію №0001-590Р-5Т00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до якої обрав лікаря ОСОБА_2 .

11.12.2019 перебуваючи у робочому відрядженні в якості народного депутата у Ямпільському районі Сумської області позивач відчув головний біль, коливання тиску, дискомфорт в прикардіальній ділянці і звернувся до КНП «Ямпільська ЦРЛ» для огляду обраним сімейним лікарем.

За результатом обстеження позивача сімейним лікарем призначено прийом ліків, в тому числі, Еналаприл таблетки 10мг ТМ «Еналаприл» (Тева Україна, Польща), Амлодипін таблетки 10 мг. ТМ «Амлодипін» (АТ «Фармак», Україна).

Діагноз К86 гіпертонія неускладнена відноситься до серцево-судинних захворювань.

За твердженнями позивача, у зв`язку зі збоями в роботі медичної інформаційної системи, сімейний лікар не зміг надати йому електронний рецепт для забезпечення необхідними медичними препаратами за програмою «Доступні ліки».

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Головного лікаря Ямпільської ЦРЛ із заявою вх.1501/01-08 від 11.12.2019 з проханням розглянути альтернативний варіант забезпечення його необхідними медичними препаратами за програмою «Доступні ліки» чи вказати інший спосіб видачі рецепту.

У відповідь на подану позивачем заяву головний лікар КНП «Ямпільська ЦРЛ» листом №01-08/1/893 від 11.12.2019 повідомив, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, що врегульовують питання реімбурсації лікарських засобів, альтернативного варіанту забезпечення пацієнта ліками за програмою «Доступні ліки» не існує. На момент звернення позивача медична інформаційна система працювала некоректно, відбувся збій, тому виписати електронний рецепт не було можливості. Також позивача повідомлено, що з метою забезпечення його ліками за програмою «Доступні ліки», у випадку налагодження роботи медичної інформаційної системи, буде виписано електронний рецепт, про що позивача додатково повідомлять за вказаним ним у декларації про обрання лікаря первинної медичної допомоги засобом зв`язку.

Не отримавши ліки, у гарантований державною програмою спосіб, позивач звернувся до суб`єкта господарювання ПП «Фіалка», Аптека №6, що знаходиться на бульварі Ювілейний, 6 в смт. Ямпіль, Сумської області та придбав зазначені ліки за власний кошт.

Відтак позивач вважає, що Кабінет Міністрів України створив обставини, за яких вводиться обмеження щодо надання людям доступу до фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Водночас, Національна служба здоров`я України вважає сумнівним та необґрунтованим твердження головного лікаря КНП «Ямпільська ЦРЛ» у листі від 11.12.2019 №01-08/1/893 про те, що медична інформаційна система 11.12.2019 працювала некоректно.

Національна служба здоров`я України посилається на те, що ними листом від 14.01.2020 №270/9-17-20 направлено запит до адміністратора електронної системи охорони здоров`я - ДП «Електронне здоров`я» та до ТОВ «ХЕЛСІ ЮА» медичної інформаційної системи, яка надає КНП «Ямпільська ЦРЛ» послуги користування інформаційно-телекомунікаційною системою «НЕLSI» щодо надання наявної інформації про звернення КНП «Ямпільська ЦРЛ», як користувача електронної медичної інформаційної системи охорони здоров`я 11.12.2019 внаслідок технічних проблем такої системи чи з будь-яких інших підстав (лист додається).

У відповідь на вказаний запит, ДП «Електронне здоров`я» листом від 15.01.2020 №14/08 повідомило, що 11.12.2019 доступ до центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я здійснювався користувачами згідно Порядку функціонування електронної системи охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №411, та у підприємства відсутні будь-які звернення КНП «Ямпільська ЦРЛ» Ямпільської районної ради Сумської області та оператора електронної медичної інформаційної системи «НЕLSI» щодо технічних проблем пов`язаних з функціонуванням електронної системи охорони здоров`я в зазначений день.

Крім цього, ТОВ «ХЕЛСІ ЮА» надіслало лист від 17.01.2020 №01-27/2020, яким повідомило, що після проведеної детальної перевірки інформації щодо звернень користувачів інформаційно-телекомунікаційною системою «НЕLSІ», в тому числі КНП «Ямпільська ЦРЛ» Ямпільської районної ради Сумської області, стосовно відсутності доступу до центральної бази даних електронної системи охорони здоров`я та інших технічних проблем, 11.12.2019 звернень не зафіксовано. Зокрема зазначено, що системний адміністратор медичної інформаційної системи «НЕLSI» перевірив доступність сервісів та баз даних за вказане число, наявних звернень від клієнтів на першій та другій лінії підтримки користувачів та відхилень не виявив. Аналогічних звернень та звернень КНП «Ямпільська ЦРЛ» не виявлено.

Таким чином, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» 19.10.2017 №2168-VIII.

Програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Механізм повного або часткового відшкодування суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, вартості лікарських засобів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта, за рахунок коштів Державного бюджету України визначається, як реімбурсація.

Згідно частини сьомої статті 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» порядок реімбурсації лікарських засобів за програмою медичних гарантій на відповідний рік, типова форма договору про реімбурсацію, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України 17.03.2017 №152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів», серед іншого, затверджено Порядок реімбурсації лікарських засобів (Порядок №152).

Пункт другий Порядку №152 визначав, що: для здійснення відпуску лікарських засобів, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню (далі - лікарські засоби), суб`єкти господарювання звертаються до розпорядників бюджетних коштів із заявою про укладення договору про відшкодування вартості лікарських засобів. Розпорядники бюджетних коштів, визначені рішеннями про відповідні бюджети згідно із законодавством, формують на підставі укладених договорів перелік суб`єктів господарювання, що здійснюють відпуск лікарських засобів. Формування зазначеного переліку здійснюється без надання преференцій окремим суб`єктам господарювання; Відпуск лікарських засобів здійснюється на підставі рецептів, виписаних закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми №1 (далі - рецепт); строк дії рецепта становить 30 календарних днів з моменту його виписки; рецепт зберігається у суб`єкта господарювання протягом трьох років з моменту відпуску; кожний лікарський засіб виписується на окремому рецепті.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №135 (Постанова №135) до низки постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни, а Порядок відшкодування вартості лікарських засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 №152 викладено в новій редакції.

Так, у редакції Постанови №135, Постанова №152 передбачає, що:

Реімбурсації підлягають зареєстровані в Україні готові лікарські засоби, які використовуються для лікування зазначених у пункті 3 цього Порядку медичних станів (захворювань) і включені до:

Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»;

переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 №152, з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №135;

Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації (п. 2).

Реімбурсація лікарських засобів здійснюється для лікування в амбулаторних умовах серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та бронхіальної астми (п. 3).

Ціни на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, підлягають державному регулюванню відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» та від 09.11.2016 №862 «Про державне регулювання цін на лікарські засоби» (п. 4).

Лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, відпускаються на підставі рецептів, виписаних відповідно до правил, затверджених Міністерством охорони здоров`я України, через електронну систему охорони здоров`я лікарями, які надають первинну медичну допомогу (далі - електронні рецепти) (п. 5).

Електронні рецепти виписуються в межах загального обсягу бюджетних асигнувань на реімбурсацію лікарських засобів за договорами про реімбурсацію, встановлених у кошторисі на відповідний місяць. У разі коли загальна вартість лікарських засобів за всіма виписаними електронними рецептами у відповідному місяці дорівнює сумі бюджетних асигнувань на реімбурсацію лікарських засобів за договорами про реімбурсацію, встановлених у кошторисі на відповідний місяць, виписування електронних рецептів через електронну систему охорони здоров`я (далі - система) припиняється до початку наступного місяця (п. 6).

Відпуск лікарських засобів за електронним рецептом здійснюється в аптеках чи аптечних пунктах, які здійснюють відпуск лікарських засобів згідно з договором про реімбурсацію, укладеним між Національною службою здоров`я України та суб`єктом господарювання (далі - договір про реімбурсацію), незалежно від місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг (п. 7).

Відпуск лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, реєструється через систему особою, уповноваженою суб`єктом господарювання на реєстрацію відпуску лікарських засобів за електронними рецептами (далі - уповноважена особа), із зазначенням номера електронного рецепта, коду підтвердження та інформації про відпущений лікарський засіб. Для завершення реєстрації відпуску через систему уповноважена особа накладає кваліфікований електронний підпис (п. 8).

Поряд із цим, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.2005 №360 затверджено Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення (Правила №360).

Розділом IV Правил врегульовано особливості виписування рецептів на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, а саме:

Рецепти на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, виписуються в електронній формі через електронну систему охорони здоров`я з дотриманням вимог законодавства про електронний документообіг та електронні довірчі послуги.

Електронні рецепти виписуються в межах загального обсягу бюджетних асигнувань на реімбурсацію лікарських засобів за договорами про реімбурсацію, встановлених у кошторисі на відповідний місяць. У разі коли загальна вартість лікарських засобів за всіма виписаними електронними рецептами у відповідному місяці дорівнює сумі бюджетних асигнувань на реімбурсацію лікарських засобів за договорами про реімбурсацію, встановлених у кошторисі на відповідний місяць, виписування електронних рецептів на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації, припиняється до початку наступного місяця (п. 1).

Виписати рецепт на лікарський засіб, який підлягає реімбурсації, має право лікар, якого пацієнт (його законний представник) обрав за декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у встановленому законодавством порядку (п. 2).

У разі наявності хронічного чи затяжного захворювання або необхідності продовження лікування за попередньо встановленим діагнозом та схемою лікування при зверненні пацієнта засобами телекомунікаційного зв`язку лікар, який надає первинну медичну допомогу, має право виписати рецепт без проведення особистого прийому такого пацієнта (п. 3).

Після виписування рецепта пацієнту надається інформація про номер рецепта та код підтвердження в письмовій формі або засобами телекомунікаційного зв`язку (п. 4).

Новий рецепт на лікарський засіб, який підлягає реімбурсації, з однаковою міжнародною непатентованою назвою може бути виписаний не раніше ніж:

за 7 днів до закінчення строку, на який було виписано попередній лікарський засіб, якщо такий строк становить або перевищує 21 день;

за 3 дні до закінчення строку, на який було виписано попередній лікарський засіб, якщо такий строк є меншим за 21 день.

Для цілей цього пункту строк, на який було виписано рецепт на лікарський засіб, який підлягає реімбурсації, відраховується від дати накладення кваліфікованого електронного підпису на рецепт в електронній системі охорони здоров`я (п. 5).

Аналізуючи наведені вище положення нормативно-правових актів суд акцентує на тому, що:

- реімбурсація лікарських засобів здійснюється для лікування в амбулаторних умовах;

- відпуск лікарських засобів за електронним рецептом здійснюється в аптеках чи аптечних пунктах незалежно від місця проживання пацієнта чи місця надання медичних послуг із зазначенням номера електронного рецепта, коду підтвердження та інформації про відпущений лікарський засіб;

- виписати рецепт на лікарський засіб, який підлягає реімбурсації, має право лікар, якого пацієнт (його законний представник) обрав за декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу;

- виписування рецепта можливе без проведення особистого прийому пацієнта;

- інформація про номер рецепта та код підтвердження надається пацієнту в письмовій формі або засобами телекомунікаційного зв`язку;

- нові рецепти виписуються не раніше ніж за 3 або за 7 днів до закінчення строку, на який було виписано попередній лікарський засіб (залежно від строку на який виписано попередній рецепт).

Відтак вбачається, що діючими нормативно-правовими актами та запровадженим механізмом відпуску лікарський засобів, що підлягають реімбурсації, забезпечено широкі можливості, як для отримання рецепту, так і для його реалізації. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідний механізм запроваджено для лікування в амбулаторних умовах, відтак він не застосовується у випадках, що вимагають невідкладної допомоги, госпіталізації та лікування в умовах стаціонару. Відсутність можливості виписати його, з тих чи інших причин, безпосередньо в момент звернення пацієнта не призводить до порушення будь-яких прав пацієнта, оскільки нормативно, для отримання рецепту встановлено строки, що дозволяють отримати рецепт протягом певного періоду не перериваючи лікування та без потреби безпосереднього відвідування лікаря.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що надаючи оцінку спірним правовідносинам та досліджуючи положення діючих нормативно-правових актів, які врегульовують питання реімбурсації лікарських засобів, суд встановив, що запроваджений механізм отримання відповідного рецепту не передбачає будь-якого альтернативного варіанту його отримання, окрім як в електронній формі у визначені строки та виключно лікарем, з яким підписано відповідну декларацію.

Наведений висновок узгоджується з відповідними, наведеними вище приписами Правил №360 та Постанови №152.

В контексті даного висновку суд критично оцінює доводи Міністерства охорони здоров`я України про те, що у разі тимчасової відсутності лікаря, електронний рецепт на лікарський засіб може бути виписано іншим лікарем, який виконує його обов`язки на період перебування лікаря у відпустці/на лікарняному/відрядженні/тощо.

Так, обґрунтовуючи такі свої доводи, Міністерство охорони здоров`я України посилається на Порядок надання первинної медичної допомоги, затверджений наказом Міністерством охорони здоров`я України від 19.03.2018 №504 (Наказ №504) відповідно до пункту 5 та 6 розділу IV якого, у період тимчасової відсутності лікаря з надання первинної медичної допомоги у зв`язку з його відпусткою чи іншими обставинами, що зумовлюють тимчасову неможливість здійснювати прийом пацієнтів лікарем з надання первинної медичної допомоги, надавач первинної медичної допомоги зобов`язаний забезпечити безперервність надання послуг з первинної медичної допомоги.

Про тимчасову відсутність лікаря з надання первинної медичної допомоги та його заміну на іншого лікаря з надання первинної медичної допомоги надавач первинної медичної допомоги зобов`язаний повідомити осіб, які належать до відповідної практики первинної медичної допомоги, із зазначенням відомостей щодо лікаря з надання первинної медичної допомоги, якого буде залучено на заміну тимчасово відсутнього лікаря з надання первинної медичної допомоги, шляхом забезпечення:

розміщення відповідних відомостей у місці надання первинної медичної допомоги в доступному для пацієнтів місці;

розміщення відповідних відомостей на веб-сайтах (веб-сторінках) відповідного надавача первинної медичної допомоги (за наявності);

індивідуального повідомлення осіб, які належать до відповідної практики первинної медичної допомоги телефоном чи в інший спосіб, визначений пацієнтами (стосується лише пацієнтів, записаних на прийом до лікаря з надання первинної медичної допомоги).

Строк такого повідомлення становить: не пізніше як за тиждень до першого дня тимчасової відсутності лікаря з надання первинної медичної допомоги, якщо така відсутність спричинена передбачуваними обставинами (відпустка, відрядження тощо), або не пізніше першого дня тимчасової відсутності лікаря з надання первинної медичної допомоги, якщо така відсутність спричинена непередбачуваними обставинами (хвороба, нещасний випадок тощо).

Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.03.2018 № 503 (Наказ №503) у період тимчасової відсутності лікаря, який був обраний пацієнтом відповідно до цього Порядку (шляхом подання декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу), у зв`язку з відпусткою чи іншими обставинами, що зумовлюють тимчасову неможливість здійснювати прийом пацієнтів лікарем, пацієнт має право на отримання медичних послуг первинної медичної допомоги у іншого лікаря того самого надавача первинної медичної допомоги без подання нової декларації.

Натомість, представником позивача до суду подано копію адвокатського запиту №1-30/04/2020 від 30.04.2020 направленого до КНП «Ямпільська ЦРЛ» та відповідь на нього, що надано листом без номеру та дати. Зокрема, у листі зазначено, що наказом головного лікаря КНП «Ямпільська ЦРЛ» від 02.01.2020 №1 «Про затвердження структури управління в КНП «Ямпільська ЦРЛ» на 2020 рік» затверджено основний та дублюючий склад лікарів-спеціалістів КНП «Ямпільська ЦРЛ» на час відпусток, лікарняних та ін.

Лікар первинної медичної допомоги, який замінює лікаря, що перебуває у відпустці чи на лікарняному, не має доступу до медичної інформації, яка міститься в електронному кабінеті електронної системи охорони здоров`я eHealth. Також зазначено, що в КНП «Ямпільська ЦРЛ» не передається електронний ключ до електронного кабінету, лікарю, який замінятиме тимчасово відсутнього лікаря. Виписати е-рецепт неможливо. Інший сімейний лікар КНП «Ямпільська ЦРЛ» не виписує електронний рецепт пацієнту сімейного лікаря, який знаходиться у відпустці, лікарняному та ін.

Оцінюючи наведену відповідь в контексті положень наведених вище Наказів Міністерства охорони здоров`я України №503 та №504, суд доходить висновку, що можливість виписати е-рецепт лікарем первинної допомоги, який замінює лікаря, що перебуває у відпустці чи на лікарняному, залежить не лише від внутрішнього врегулювання питання тимчасової заміни лікаря, про яку зазначає Мінстерство охорони здоров`я України та відповідного документального оформлення такої заміни. Так, вирішальне значення має доступ лікаря до електронного кабінету електронної системи охорони здоров`я eHealth, що в свою чергу пов`язане з наявністю підписаної з пацієнтом декралації та електронного ключа до електронного кабінету. Наведені особливості електронної системи не можуть бути врегульовані внаслідок виконання вимог наведених Міністерством охорони здоров`я України Наказів №503 та №504.

Окрім того, нормативно-правові акти не передбачають варіанту отримання пацієнтами рецептів на отримання відповідних лікарських засобів у випадку відсутності енергопостачання, з незалежних від надавача первинної медичної допомоги причин, протягом більш ніж 3 або 7 днів поспіль.

Тут суд звертає увагу на те, що програма медичних гарантій базується, серед іншого на такому принципі, як універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

Здійснення реімбурсації лікарських засобів виключно за електронними рецептами, як це визначено оскаржуваним положенням постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів» від 27.02.2019 №135 порушує визначений Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» принцип універсальності та справедливості доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.

З огляду на наведені обставини суд доходить висновку про протиправність абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів» від 27.02.2019 №135 в частині слова «виключно».

Так, відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може, серед іншого, прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. При цьому, згідно частини п`ятої цієї ж статті, якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.

Так, як вбачається з приписів безпосередньо Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2017 №152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №135) постановою Кабінету Міністрів України, всі його положення і запроваджені механізми зводяться до відпускання лікарських засобів, що підлягають реімбурсації, на підставі рецептів, виписаних відповідно до правил, затверджених Міністерством охорони здоров`я України, через електронну систему охорони здоров`я лікарями, які надають первинну медичну допомогу (п.п. 5-9).

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із одночасним застосуванням положень частини п`ятої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи відповідне рішення суд виходить з того, що частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (частина друга статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Частинами першою та другою статті 4 цього ж Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Водночас, в силу частини третьої зазначеної статті Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України.

Так, Регламент Кабінету Міністрів України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (кореспондується з параграфом 29 глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України).

Частинами першою-третьою статті 50 цього ж Закону визначено, що право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Так, параграфом 32 глави 2 Регламенту Кабінету Міністрів України встановлено, що проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Слід зазначити, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження надають можливість суб`єкту владних повноважень, здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення для конкретної ситуації.

Однак, в даному випадку, мова не йде про прийняте Кабінетом Міністрів України з певною свободою розсуду рішення.

В даному випадку, і в контексті часткового визнання протиправним та нечинним положення оскаржуваного припису постанови Кабінету Міністрів України в частині здійснення реімбурсації лікарських засобів від 27.02.2019 №135 виключно за електронними рецептами, вбачається відсутність правової врегульованості доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій в окремих випадках.

Зокрема, суд вбачає відсутність нормативного врегулювання можливості виписування електронного рецепту пацієнту, сімейний лікар якого знаходиться у відпустці, лікарняному та ін., а також можливості отримання пацієнтами рецептів на отримання відповідних лікарських засобів у випадку відсутності енергопостачання, з незалежних від надавача первинної медичної допомоги причин, в тому числі протягом більш ніж 3 або 7 днів поспіль.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 в частині є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли Кабінетом Міністрів України належним чином наведені позивачем посилання в частині не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 сплачено згідно наявної у справі квитанції від 20.06.2019 №204 судовий збір у розмірі 768,40 грн та заявлено одну вимогу немайнового характеру. За наслідками розгляду справи судом заявлену вимогу задоволено частково.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов народного депутата України VIII скликання ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров`я України, Національна служба здоров`я України, про визнання незаконною та нечинною постанову в частині, - задовольнити частково.

Абзац третій пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів» від 27 лютого 2019 року №135 «з 1 квітня 2019 р. реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров`я, відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 р. №152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів» (Офіційний вісник України, 2017 р., №26, ст. 749), з урахуванням змін, затверджених цією постановою» - визнати протиправним та нечинним в частині слова «виключно».

Зобов`язати Кабінет Міністрів України вжити заходів для розроблення нормативно-правового акту, що врегульовує питання можливості виписування електронного рецепту на лікарські засоби, що підлягають реімбурсації пацієнту, сімейний лікар якого знаходиться у відпустці, лікарняному тощо, а також можливості отримання пацієнтами рецептів на отримання лікарських засобів, що підлягають реімбурсації, у випадку відсутності енергопостачання, з незалежних від надавача первинної медичної допомоги причин.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Абзац третій пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації лікарських засобів» від 27 лютого 2019 року №135 «з 1 квітня 2019 р. реімбурсація лікарських засобів здійснюється виключно за електронними рецептами, виписаними через електронну систему охорони здоров`я, відповідно до Порядку реімбурсації лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 р. №152 «Про забезпечення доступності лікарських засобів» (Офіційний вісник України, 2017 р., №26, ст. 749), з урахуванням змін, затверджених цією постановою» в частині слова «виключно» втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зобов`язати Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Стягнути з Кабінету Міністрів України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Кабінет Міністрів України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2).

Третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров`я України (місцезнаходження юридичної особи: 01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00012925).

Третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна служба здоров`я України (місцезнаходження юридичної особи: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42032422).

Повний текст рішення складено 30.06.2020.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко