Рішення № 90124374, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Київ № 640/13888/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренколд ЛТД"до1. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, 2. Державної фіскальної служби Українипро скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренколд ЛТД" (адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, кор. 2-В, офіс 2-202, ідентифікаційний код 35945963) (далі - позивач або ТОВ "Ренколд ЛТД") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби (далі - відповідач-1 або ДФС) (адреса: 04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 9, ідентифікаційний код 39292197) та до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 39439980) (далі - відповідач-2 або ГУ ДФС), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1123950/35945963 від 28.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 932 від 26.11.2018 року, №1121019/35945963 від 27.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 908 від 28.12.2018 року, № №1069515/35945963 від 06.02.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 933 від 30.11.2018 року, № 1121017/35945963 від 27.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 920 від 28.11.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНКЛОД ЛТД" № 932 від 26.11.2018, № 908 від 28.12.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не містять чітких підстав такої відмови, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 02.08.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/13888/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзивах на позовну заяву відповідач-1 та відповідач-2 вказують на правомірність оспорюваних рішень, оскільки вони винесенні у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Ренколд ЛТД" (далі - позивач або ТОВ "Ренколд ЛТД", або Товариство) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.05.2008 за номером 1 074 102 0000 030007, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, кор. 2-В, офіс 2-202.

27.02.2017 між позивачем, Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСТАФІНГ", Покупець, (далі - ТОВ "УКРСТАФІНГ") було укладено договір поставки від № П-0217/9 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати Покупцеві у власність товар у зумовлені строки за ціною, в асортименті і кількості, які погоджені Сторонами, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Під товаром у цьому Договорі розуміється побутова техніка, електротехнічні товари та інша продукція, яка поставляється згідно цього Договору, та узгоджується Сторонами в порядку, визначеному у п. 1.7. цього Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.7. Договору, зокрема визначено таке:

- Товар (узгоджена сторонами партія Товару) має бути поставлений впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту узгодження сторонами обсягу та асортименту партії товару. У випадку, якщо на момент відправки товару Постачальник не зможе виконати поставку в узгоджений Сторонами строк, тоді він зобов`язаний повідомити про це покупця негайно.

- Поставка товару здійснюється згідно із узгодженими Сторонами письмовими замовленнями Покупця, наданими Покупцем на адресу Постачальника засобами електронного чи факсимільного зв`язку або іншим зручним способом, погодженим Сторонами.

- Постачальник повинен не пізніше 3 (трьох) днів з дати отримання замовлення Покупця надіслати останньому підтвердження замовлення з відповідним рахунком-фактурою, або мотивовану відмову у підтвердженні такого замовлення за допомогою поштового зв`язку на адресу Покупця.

- Товар вважається прийнятим, а право власності на товар переходить з моменту підписання уповноваженою особою Покупця документів про прийом-передачу (видаткової накладної, акту прийому-передачі, товарно-транспортної накладної).

- Моментом поставки є момент підписання уповноваженою особою Покупця документів про прийом-передачу (видаткової накладної, акту прийому-передачі, товарно-транспортної накладної).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна на товар є договірною, узгоджується Сторонами в порядку, визначеному у п. 1.7. цього Договору, і вказується в рахунках-фактурах і накладних. Ціна встановлюється в гривнях України.

Оплата за цим Договором провадиться з відстрочкою платежу на 30 календарних днів (п. 2.2. Договору).

На виконання умов Договору та відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач сформував та надіслав до контролюючого органу через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунку коригування податкові накладні № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018.

Відповідно до Квитанцій від 11.12.2018 (надалі - Квитанція), реєстрація податкових накладних № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018 зупинена, оскільки вони відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування податкових накладних № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018, 26.03.2019, 30.01.2019 та 22.03.2019 позивачем були направлені на адресу контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено № 11, № 2 та № 6. Позивачем було надано такі копії документів:

- Договору поставки від 27.02.2017 № П-0217/9;

- Договору поставки № 18М-0004 від 17.01.2018;

- Договору відповідального зберігання № 2611/1 від 26.11.2018;

- Договору відповідального зберігання № 2811/1 від 28.11.2018;

- Договору відповідального зберігання № 11/1 від 30.11.2018;

- акту № 1 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на тимчасове зберігання за Договором № 11/1 від 30.11.2018

- Договору про надання складських послуг та додаткових послуг зберігання № 05-17/7 від 10.05.2017;

- додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Договору про надання складських послуг та додаткових послуг зберігання № 05-17/7 від 10.05.2017;

- платіжних доручень № 1833, № 1831 від 06.11.2018, № 493, № 495 від 07.11.2018, № 498 від 08.11.2018, № 497 від 08.11.2018, № 513 від 09.11.2018, № 1873 від 14.11.2018, № 543, № 542 від 16.11.2018, № 563 від 19.11.2018, № 615, № 614 від 26.11.2018, № 303 від 10.10.2018, № 1808, № 1809, № 1806 від 05.11.2018, № 532, № 537 від 13.11.2018, № 573 від 19.11.2018, № 11 від 25.07.2018, № 2108 від 22.01.2019, № 448 від 29.10.2018, № 480 від 01.11.2018,№ 31 від 21.12.2018, № 26 від 20.12.2018, № 17 від 18.12.2018, № 10 від 07.11.2018, № 121 від 31.08.2018, № 178 від 18.09.2018, № 1708 від 05.10.2018, № 1864 від 13.11.2018, № 602 від 23.11.2018, № 256 від 02.11.2018, № 264 від 03.10.2018, № 273 від 04.10.2018, № 276 від 05.10.2018, № 284 від 08.10.2018, № 312 від 10.10.2018, № 323 від 10.10.2018, № 394 від 22.10.2018, № 425 від 25.10.2018, № 479 від 30.10.2018, № 475 від 31.10.2018, № 499 від 08.11.2018, № 500 від 08.11.2018, № 501 від 08.11.2018, № 514 від 09.11.2018, № 515 від 09.11.2018, № 525 від 13.11.2018, № 528 від 13.11.2018, № 527 від 13.11.2018, № 529 від 13.11.2018, № 550 від 16.11.2018, № 551 від 16.11.2018, № 552 від 16.11.2018, № 566 від 19.11.2018, № 580 від 20.11.2018, № 630 від 27.11.2018, № 1796 від 05.11.2018, № 1797 від 05.11.2018, № 1798 від 05.11.2018, № 1799 від 05.11.2018, № 1834 від 06.11.2018, № 1835 від 06.11.2018, № 1800 від 05.11.2018, № 1802 від 05.11.2018, № 1839 від 06.11.2018, № 1836 від 06.11.2018, № 1837 від 06.11.2018, № 1838 від 06.11.2018, № 1840 від 06.11.2018, № 1875 від 14.11.2018, № 1803 від 05.1.2018, № 1876 від 14.11.2018;

- видаткових накладних № 10165 від 01.11.2018, № 10037 від 24.10.2018, № 10277 від 09.11.2018, № 10082 від 25.10.2018, № 10166 від 01.11.2018, № 10039 від 25.10.2018, № 10038 від 24.10.2018, № 9637 від 02.10.2018, № 8077 від 16.07.2018, № 7365 від 26.11.2018, № 58883 від 29.10.2018, № 59834 від 01.21.2018, № 60943 від 06.11.2018, № 61880 від 09.11.2018, № 61547 від 08.11.2018, № 62953 від 14.11.2018, № 63272 від 16.11.2018, № 63278 від 16.11.2018, № 63965 від 19.11.2018, № 64772 від 21.11.2018, № 65478 від 22.11.2018, № 65838 від 26.11.2018, № 65842 від 26.11.2018, № 6642 від 30.10.2018, № 7506 від 30.11.2018, № РТУК3678873 від 19.201.2018, № РТУК3678887 від 19.10.2018, № РТУК3678939 від 19.10.2018, № РТУК3854873 від 30.11.2018, № РТУК3854924 від 30.11.2018 № 7369 від 28.11.2018, № МК374653/04 від 15.11.2018, № МК356034/04 від 24.09.2018, № МК363177/36 від 02.10.2018, № МК364386/04 від 05.10.2018, № МК367719/36 від 19.10.2018, № МК369189/04 від 24.10.2018, № МК369691/04 від 26.10.2018, № МК370610/04 від 30.10.2018, № МК370853/04 від 31.10.2018, № МК370930/36 від 01.11.2018, № МК370931/37 від 01.11.2018, № МК370280/41 від 01.11.2018, № МК371168/04 від 01.11.2018, № МК371174 від 02.11.2018, № МК371185/36 від 02.11.2018, № МК371293/36 від 05.11.2018, № МК371383/04 від 02.11.2018, № МК371408/36 від 05.11.2018, № МК371409/37 від 05.11.2018, № МК371474 від 04.11.2018, № МК371475/37 від 05.11.2018, № МК371761/04 від 05.11.2018, № МК371918/36 від 06.11.2018, № МК371919/41 від 08.11.2018, № МК372061/04 від 06.11.2018, № МК372249/41 від 08.11.2018, № МК372585/04 від 07.11.2018, № МК372597/36 від 08.11.2018, № МК372859/04 від 08.11.2018, № МК372877/36 від 09.11.2018, № МК373077/04 від 09.11.2018, № МК373178/04 від 11.11.2018, № МК373403/04 від 12.11.2018, № МК373635/36 від 13.11.2018, № МК373867/04 від 13.11.2018, № МК374030/36 від 14.11.2018, № МК374322/04 від 14.11.2018, № МК374383/36 від 15.11.2018, № МК374653/04 від 15.11.2018, № МК374874/04 від 16.11.2018, № МК375428/04 від 19.11.2018, № МК377256/36 від 26.11.2018;

- рахунків на оплату № 20338 від 01.11.2018, № 19986 від 24.10.2018, № 18734 від 02.10.2018, № 19987 від 24.10.2018, № 19988 від 25.10.2018, № 20090 від 25.10.2018, № 20340 від 01.11.2018, № 20631 від 09.11.2018, № 822 від 30.10.2018, № 71-0001902059 від 30.08.2018, № 71-0001969432 від 04.10.2018, № 71-0002038488 від 12.11.2018, № 71-0002058063 від 22.11.2018.

Також, 25.03.2015 між позивачем, Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШНС" (далі - ТОВ "СМАРТ СОЛЮШНС") було укладено договір поставки № П-0315/19 (далі - Договір № 1) за умовами якого Постачальник зобов`язується передати Покупцеві у власність товар у зумовлені строки за ціною, в асортименті і кількості, які погоджені Сторонами, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору (п. 1.1 Договору № 1).

Під товаром у цьому Договорі розуміється побутова техніка, електротехнічні товари та інша продукція, яка поставляється згідно цього Договору визначена у специфікації згідно п. 1.5. цього Договору (п. 1.2. Договору № 1).

Згідно п. 1.7. Договору № 1 , зокрема визначено таке:

- Товар має бути поставлений впродовж семи календарних днів з моменту узгодження сторонами обсягу та асортименту партії товару. У випадку якщо на момент відправки товару Постачальник не зможе виконати поставку в узгоджений Сторонами строк, тоді він зобов`язаний повідомити про це покупця негайно.

- Поставка товару здійснюється згідно із узгодженими Сторонами письмовими замовленнями Покупця, наданими Покупцем на адресу Постачальника засобами електронного чи факсимільного зв`язку або іншим зручним способом, погодженим Сторонами.

- Постачальник повинен не пізніше 3 (трьох) днів з дати отримання замовлення Покупця надіслати останньому підтвердження замовлення з відповідним рахунком-фактурою, або мотивовану відмову у підтвердженні такого замовлення за допомогою поштового зв`язку на адресу Покупця.

- Товар вважається прийнятим, а право власності на товар переходить з моменту підписання уповноваженою особою Покупця документів про прийом-передачу (видаткової накладної, акту прийому-передачі, товарно-транспортної накладної).

- Моментом поставки є момент підписання уповноваженою особою Покупця документів про прийом-передачу (видаткової накладної, акту прийому-передачі, товарно-транспортної накладної).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1, ціна на товар є договірною і вказується в рахунку і накладній. Ціна встановлюється в гривнях України.

Оплата за цим Договором провадиться у формі 100% попередньої оплати, за умови, якщо сторони не узгодили відстрочення такої оплати щодо конкретної партії товару, про що окремо зазначається в погодженому замовленні на поставку (п. 2.2. Договору № 1).

На виконання умов Договору № 1 та відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивач сформував та надіслав до контролюючого органу через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунку коригування податкові накладні № 908 від 28.12.2018.

Відповідно до Квитанції від 15.01.2019 (надалі - Квитанція), реєстрація податкової накладної № 908 від 28.12.2018 зупинена, оскільки вона відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування податкової накладної № 908 від 28.12.2018, 22.03.2019 позивачем було направлено на адресу контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено № 7. Позивачем було надано такі копії документів:

- договору поставки № П-0315/19 від 25.03.2015;

- видаткових накладних № 8112 від 28.12.2018, № 381055/04 від 07.12.2018;

- платіжних доручень № 21316 від 11.02.2019, № 733 від 10.12.2018, № 2108 від 22.01.2019;

- Договору про надання складських послуг та додаткових послуг зберігання № 05-17/7 від 10.05.2017;

- додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Договору про надання складських послуг та додаткових послуг зберігання № 05-17/7 від 10.05.2017;

- Договору поставки № 18М-0004 від 17.01.2018;

Рішеннями комісії ГУ ДФС:

- № 1123950/35945963 від 28.03.2019 в реєстрації податкової накладної № 932 в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;

- № 1069515/35945963 від 06.03.2019 в реєстрації податкової накладної № 933 в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;

- № 1121017/35945963 від 28.03.2019 в реєстрації податкової накладної № 920 в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.,

- № 1121019/35945963 від 28.03.2019 в реєстрації податкової накладної № 908 в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

На вказані рішення ГУ ДФС позивачем були подані скарги до Державної фіскальної служби України, проте на момент подання позову рішення щодо розгляду скарг та їх результату позивачу не надходили.

Вважаючи рішення Комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 КПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п. 200 1.3 і 200 1.9 ст. 200 1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями п. 20.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно з положеннями п.п. 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3. ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про:- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Як вбачається зі змісту Квитанцій від 11.12.2018 та 15.01.2019 відповідачем сформовано висновок про відповідність податкових накладних вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Водночас суд зазначає, що контролюючим органом взагалі не вказано у Квитанціях від 11.12.2018 та 15.01.2019 на які саме критерії ризиковості він посилався: визначені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 чи листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, які використовував на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому, п. 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків визначені листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV.

Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України названим листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.

Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 і мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкової накладної до реєстрації.

Слід наголосити на тому, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження №К /9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (адміністративне провадження № К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 (адміністративне провадження № К/9901/13662/19).

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 826/12108/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (вказана постанова набрала законної сили 10.12.2019), визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018, № 908 від 28.12.2018.

З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення № 1123950/35945963 від 28.03.2019, № 1069515/35945963 від 06.03.2019 2019, № 1121017/35945963 від 28.03.2019, № 1121019/35945963 від 28.03.2019 містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання укладених між позивачем та ТОВ "УКТСТАФІНГ" Договору поставки № П-0217/9 від 27.02.2017 та між позивачем та ТОВ "СМАРТ СОЛЮШНС" Договору поставки № П-0315/19 від 25.03.2015.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Комісії ГУ ДФС про зупинення та відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Ренколд ЛТД" у зв`язку з їх відповідністю пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку є безпідставним.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які були надані контролюючому органу, у останнього були відсутніми правові підстави для відмови платнику податків у реєстрації податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ГУ ДФС № 1123950/35945963 від 28.03.2019, № 1069515/35945963 від 06.03.2019 2019, № 1121017/35945963 від 28.03.2019, № 1121019/35945963 від 28.03.2019 є необґрунтованими, що є підставою для їх скасування.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядок № 1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018, № 908 від 28.12.2018 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС здійснити дії по реєстрації податкових накладних № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018, № 908 від 28.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, оскільки рішення Комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної № 1123950/35945963 від 28.03.2019, № 1069515/35945963 від 06.03.2019 2019, № 1121017/35945963 від 28.03.2019, № 1121019/35945963 від 28.03.2019 підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 932 від 26.11.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018, № 908 від 28.12.2018.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 7 684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренколд ЛТД" задовольнити.

2. Скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1123950/35945963 від 28.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 932 від 26.11.2018 року, №1121019/35945963 від 27.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 908 від 28.12.2018 року, № №1069515/35945963 від 06.02.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 933 від 30.11.2018 року, № 1121017/35945963 від 27.03.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 920 від 28.11.2018 року.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 39292197) зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНКЛОД ЛТД" (адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, кор. 2-В, офіс 2-202, ідентифікаційний код 35945963) № 932 від 26.11.2018, № 908 від 28.12.2018, № 933 від 30.11.2018, № 920 від 28.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренколд ЛТД" (адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 9, кор. 2-В, офіс 2-202, ідентифікаційний код 35945963) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 39292197) понесені ТОВ "Ренколд ЛТД" витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко