Ухвала суду № 90124338, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 червня 2020 року м. Київ № 640/11506/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні клопотання Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про залишення без розгляду позовної заяви та неприйняття доказів в адміністративній справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «РАЗНОБИТПРОДУКТ»доКиївської міської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «РАЗНОБИТПРОДУКТ» (далі - позивач або ПрАТ «РАЗНОБИТПРОДУКТ») подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або Київська міська митниця ДФС України), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії Київської митниці щодо відмови ПрАТ «РАЗНОБИТПРОДУКТ» у проведенні процедури повернення надміру сплачених коштів;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання до органів Державної казначейської служби подання щодо повернення ПрАТ «РАЗНОБИТПРОДУКТ» надміру сплачених коштів;

3) зобов`язати Київську митницю скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ПрАТ «РАЗНОБИТПРОДУКТ» надміру сплаченої суми з наступних платежів:

- мито на товари, що ввозяться на територію України, у розмірі 540 890,03 (п`ятсот сорок тисяч вісімсот дев`яноста гривень 03 копійки) грн.;

- податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у розмірі 108 559,50 грн. на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «КредіАгріколь Банк», МФО 300614.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання та залучено до участі в розгляді цієї справи третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

05.08.2019 через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та відмову в долучення до матеріалів справи доказів, поданих позивачем.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на те, що законодавством регламентовано строк 1095 днів, протягом якого платник має право звернутися до митного органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої ним суми митних платежів, однак щодо сплачених позивачем митних платежів по декільком з декларацій за 2016 рік, а саме від 03.06.2016 № 100270001/2016/258993 та від 14.06.2016 № 100270001/2016/260037, такий строк, на переконання відповідача, на момент його звернення х вказаною заявою сплив.

З цих підстав відповідач просить залишити без розгляду подану ПрАТ «РАЗНОБИТПРОДУКТ» позовну заяву та не долучати до матеріалів справи як доказ вказані декларації, що були подані позивачем.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк, протягом якого особа може звернутися до суду з позовом на захист свої прав, свобод та законних інтересів.

Перевіряючи доводи відповідача, викладені в його клопотанні, суд звертає увагу на те, що предметом оскарження в цій справі є дії Київської міської митниці ДФС щодо відмови 05.06.2019 в задоволенні вимог позивача, викладених у його заяві від 16.05.2019, та бездіяльність щодо ненадання до органів ДКС України подання про повернення позивачу надміру сплачених коштів.

Отже, про обставини, з яких позивач вважає свої права порушеними виникли 05.06.2019, а до суду з цим позовом він звернувся 26.06.2019, тобто в межах шестимісячного строку, регламентованого статтею 122 КАС України.

З приводу доводів відповідача про те, що законодавством регламентовано строк 1095 днів, протягом якого платник має право звернутися до митного органу із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої ним суми митних платежів, однак щодо сплачених позивачем митних платежів по декільком з декларацій за 2016 рік, а саме від 03.06.2016 № 100270001/2016/258993 та від 14.06.2016 № 100270001/2016/260037, такий строк, на переконання відповідача, на момент його звернення х вказаною заявою сплив, суд зазначає наступне.

Так, питання щодо дотримання законодавчо визначеного строку (1095) на звернення платника податків із заявою про повернення помилково та/або надміру сплаченої ним суми митних платежів підлягає перевірці при розгляді даного спору по суті заявлених позовних вимог та встановленні наявності або відсутності права позивача на повернення відповідних сум митних платежів, а не при вирішенні питання щодо строку звернення з цим позовом.

Твердження відповідача про відсутність у суду підстав для долучення до матеріалів справи як доказів вказаних позивачем декларацій від 03.06.2016 № 100270001/2016/258993 та від 14.06.2016 № 100270001/2016/260037 не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства, а тому судом відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду та неприйняття вказаних доказів.

Разом з тим, слід виокремити, що частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні заявленого відповідачем клопотання суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції») Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

У рішенні від 13.01.2000 по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.1998 по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про залишення позовної заяви без розгляду та неприйняття доказів.

Керуючись ст.ст. 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про залишення позовної заяви без розгляду та неприйняття доказів відмовити.

Ухвала, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко