Рішення № 90124280, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/6441/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: ГУ Національної поліції в Луганській області, Національна поліція України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (надалі також - суд) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: ГУ Національної поліції в Луганській області, Національна поліція України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В обґрунтування позову зазначає, що відмову ГУНП в Київській області у підготовці документів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції вважає протиправною так як протягом усього періоду часу стажування знаходився у смт. Станиця Луганської області, яке відноситься до району проведення Антитерористичної операції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач був відряджений до Луганської області для проходження стажування, під час якого не залучався до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних з проведенням заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності у координації з оперативним штабом з управління АТО, а тому відсутні підстави для оформлення документів про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції.

Представниками третіх осіб подано пояснення щодо позову.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ Національної поліції в Луганській області від 23.08.2017 року №3061 «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції», поліцейських відряджено для проходження стажування з 21.08.2017 по 21.12.2017 року, зокрема, до Станично-Луганській ВП ГУНП в Луганській області, в тому числі, рядового поліції Клименка Вадима Миколайовича поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Після закінчення терміну стажування, позивач звернувся до ГУ НП в Київській області із заявою, в якій просив підготувати та направити матеріали для надання статусу учасника бойових дій до комісії Національної поліції України матеріали про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

За результатами розгляду заяви позивача відповідач своїм листом від 06.12.2018 №К-1739 повідомив про відсутність документів, які б підтверджували залучення його до виконання завдань антитерористичної операції, в той час, коли надані докази підтверджують направлення позивача до ГУ НП в Луганській області на стажування, що не надає право на визнання учасником бойових дій.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не оформленні відповідних документів відносно участі позивача в АТО та не направленні їх до комісії Національної поліції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій, зокрема, визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Так, за приписами пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - статус учасника бойових дій, окрім інших осіб, надається поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Як зазначено в пункту 2-1 цього Порядку статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Тобто, обов`язковою складовою для визначення статусу учасника бойових дій є залучення особи до проведення антитерористичної операції та її безпосередня участь в ній.

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:

- витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції;

- витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції;

- документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції;

- інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 413, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС.

Абзацом 1 пункту 6 Порядку № 413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що відповідач зобов`язаний подати на розгляд комісії у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до відповідача, документів, зазначених в пункті 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, на підтвердження факту залучення до проведення антитерористичної операції, не надав.

Так, досліджений судом наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.08.2017 №3061 «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції», відповідно до якого позивач був відряджений в підпорядкування ГУНП в Луганській області, не містить жодних даних про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а вказує саме про направлення на стажування.

Аналогічно наказ Станично-Луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області від 22.08.2017 №62 «Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції», відповідно до якого організовано стажування позивача - рядового поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, із закріпленням за ним керівника стажування, також не містять жодних даних про безпосередню участь цієї особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Суд звертає увагу, що позивачем не оскаржуються вищевказані накази, ним не заперечується факт проходження самого стажування у вказаний період, в матеріалах справи наявні копії звіту про результати стажування, складений позивачем, відгуку-характеристики про виконання позивачем програми стажування, виданого керівником стажування.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, вищевказаними наказами ОСОБА_1 відряджався до Луганської області саме для проходження стажування, при цьому жодних документів які б свідчили про те, що ГУНП в Київської області віддавало розпорядження щодо залучення позивача до проведення АТО суду не надані та в матеріалах відсутні.

До того ж, позивач посилається на те, що виконання покладених на нього завдань не можна назвати стажуванням, так як така діяльність була повноцінним виконанням службових обов`язків.

Як докази надано копії складених адміністративних матеріалів та листа маршруту патрулювання.

Однак, відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Суд зазначає, що вищевказані документи не можна ототожнювати із «офіційними документами, виданим державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення».

Таким чином, надані документи лише підтверджують участь позивача в охороні публічного порядку на окремих маршрутах чи постах, що відносяться до лінії зіткнення та до району проведення антитерористичної операції. Водночас, такі рішення не містять жодної інформації про безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Отже, ОСОБА_1 помилково ототожнює виконання службових обов`язків із охорони публічного порядку на території, що відносяться до лінії зіткнення та до району проведення антитерористичної операції, з безпосередню участю особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

У зв`язку з цим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є обґрунтованим та прийняте у порядку, у спосіб та у відповідності до вимог закону, враховуючи, що позивач направлений до ГУ НП в Луганській області з метою проходження стажування, а не в підпорядкування керівника Антитерористичної операції та у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів про залучення позивача до проведення антитерористичної операції в районах її проведення чи безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач не довів факт виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення чи факт залучення до участі в антитерористичній операції, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідач надав підтвердження правомірності прийнятого рішення, а відтак довів правомірність його прийняття і того, що він діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, треті особи: ГУ Національної поліції в Луганській області, Національна поліція України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій