Рішення № 90124263, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ № 826/17683/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, Шевченківський районний суд міста Києва, про зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом:

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 27.03.2015 включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів (в редакції з 26.10.2014) та за період з 28.03.2015 по 31.12.2015 відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції у відповідності до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, ранг , тощо).

Ухвалою суду від 16.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі. В судовому засіданні 09.02.2017 вирішено продовжити судовий розгляд у письмовому провадженні. На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями - справу передано судді Донцю В.А. Ухвалою суду від 03.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд. На підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) судом ухвалено продовжити судовий розгляд у письмовому провадженні.

Підставами позову зазначено: Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII частину першу статті 144 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір посадового окладу позивача як помічника голови місцевого суду (п`ята категорія посад державних службовців) встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3; підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (набрав чинності 15.07.2015) на Кабінет Міністрів України покладався обов`язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI; протиправне невиконання Урядом України наведених вимог Закону, що призвело до виплати заробітної плати в меншому розмірі; протиправна відмову у перерахунку і виплаті заробітної плати у розмірі, встановленому частиною першою статті 144 Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, оскільки ця норма Закону не ставить працівників апаратів судів у залежність від визначення механізму її реалізації підзаконними актами Кабінету Міністрів України та законами про Державний бюджет України.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві подано заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено що відповідач як розпорядник (одержувач) коштів Державного бюджету України реалізує будь-які бюджетні зобов`язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Водночас у період з 26.10.2014 по 09.09.2015 Кабінетом Міністрів України не внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" видатки на реалізацію частини першої статті 144 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI не передбачалось. У пункті 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII зазначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів. За твердженням відповідача, підставою для відмови у здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати позивачу була відсутність механізму здійснення нарахування та виплати заробітної плати позивачу, позаяк неприведення Кабінетом Міністром України нормативно-правових актів у відповідність до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", на час виникнення спірних правовідносин, унеможливило виплату заробітної плати у визначеному Законом розмірі.

Шевченківський районний суд міста Києва подав клопотання, в якому просив розглядати справу на підставі діючого законодавства та документів, що містяться в матеріалах справи.

Державна казначейська служба України правом на подання пояснень не скористалась.

Представники Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та Шевченківського районного суду міста Києва просили здійснювати розгляд справи без їх участі, в письмовому провадженні.

Представник Державної судової адміністрації України в судовому засіданні 21.11.2017 просив відмовити в задоволені позову.

Дослідивши письмові докази, судом установлено.

Як убачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 станом на 07.11.2016 працювала в Шевченківському районному суді міста Києва з 25.02.2013 на посаді секретаря суду з 25.02.2013 по 03.11.2013, на посаді секретаря судового засідання працювала з 04.11.2013 та продовжувала працювати на дату видачі довідки №01-16/1044/2016-Вих/05-202/вк.

Згідно з копіями довідок за 2014 та 2015 роки про доходи наданими Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві посадовий оклад позивача становив: у період з 01.01.2014 по 31.08.2015 - 1218,00 грн., з 01.09.2015 - 1879,00 грн., з 09.09.2015 - 2067,00 грн.

Вважаючи протиправним нарахування заробітної плати в меншому розмірі, ніж визначалось Законом України "Про судоустрій і статус суддів", позивач звернулась до суду з позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відповідно до частини першої статті 144 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (зі змінами згідно з Законом України від 14.10.2014 №1697-VII): розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади (абзац перший); при цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців (абзац другий).

Частину першу статті 144 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI доповнено абзацом другим згідно з підпунктом 59 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (набрав чинності 26.10.2014).

За змістом пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов`язано, зокрема, у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом (абзац другий підпункту 1), у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (абзац третій підпункту 2).

Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII (набрав чинності з 29.03.2015) викладено в новій редакції Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI. Частиною першою статті 147 нової редакції Закону встановлювалось: розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади (абзац перший); при цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців (абзац другий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 13 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII Кабінет Міністрів України зобов`язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Статтею 33 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (чинного на час виникнення та існування спірних відносин) встановлювалось: умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома); джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України (частина восьма).

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин): умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону (частина друга зі статті 8); оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. (стаття 13).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції до 28.03.2015) визначалось: фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації (частини перша, друга статті 142); суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143). Аналогічні положення містились у стаття 145, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції з 28.03.2015).

Судом установлено, що Кабінет Міністрів України постановою від 02.09.2015 №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності 09.09.2015) визначив нову схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів. При цьому у вказаній Постанові міститься застереження, що в 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення, інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII (набрав чинності з 01.01.2015), зі змінами згідно з Законом України від 02.03.2015 №217-VIII (набрав чинності з 13.03.2015) визначалось, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (з наступними змінами та доповненнями) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи тлумачення наведеним положенням нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 справа №818/749/16 вказав, що за загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 №80-VIII прийнятий пізніше Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, тому в 2015 році норми і положення цього Закону щодо заробітної плати працівника апарату суду застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Державна судова адміністрація України не наділена повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою №286.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 12.07.2016 справа №820/4648/15, від 26.07.2017 справа №822/5776/15, Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 справа №825/789/15-а, від 08.11.2018 справа №818/45/16, від 23.12.2019 справа №807/1175/16, від 26.02.2020 справа №826/5049/16, від 26.02.2020 справа №826/5049/16.

Оскільки заробітна плата позивачу нараховувалась, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою №286, тобто з урахуванням положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", суд дійшов висновку, що заробітну плату позивачу нараховано у розмірі не нижчому від визначеної Законом.

З огляду на наведену судову практику, зважаючи на те, що позивачу в спірний період оклад нараховувався відповідно до Постанови №286 з урахуванням обмежень встановлених на 2015 рік, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код 26268059, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець