Рішення № 90124260, 26.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 826/17095/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління ДФС у місті Києві (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24Б)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2016 року №0034151306, №0034201306.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України сума прощеного позивачу ПАТ «ОТП Банк» кредиту не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Також позивач стверджував про порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки копію наказу від 12 серпня 2016 року №636 про проведення документальної позапланової перевірки та повідомлення отримано ОСОБА_1 уже після проведення такої перевірки.

Також позивач просив врахувати, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України різниця в розмірі 1 259 491,44 грн. між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ, станом на 01 січня 2014 року, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, становить навіть більше за суму фактично прощеного боргу у розмірі 720 000,00 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, з яких вбачається, що в порушення підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу прощеної (анульованої) ПАТ «ОТП Банк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав того, що сума прощеного позивачу основного боргу по кредиту за договором з ПАТ «ОТП Банк» перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року (станом на 01.01.2015 р. розмір мінімальної з/п становив 1218,00 грн.), а отже є її доходом, який, згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у відповідній редакції, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і з суми такого доходу позивач зобов`язана сплатити військовий збір.

Також суд виходив з того, що наказ про призначення перевірки від 12.05.2016 №636 та повідомлення про проведення перевірки від 12.08.2016 направлено податковим органом на адресу позивача поштовим відправленням з повідомленням про вручення та повернулись до податкового органу не вручені з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому, постановою Верховного Суду від 23 травня 2019 року рішення суду першої інстанції від 06 червня 2017 року та апеляційної інстанції від 12 липня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи дану адміністративну справу суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій ненадана обґрунтована оцінка процедури призначення та проведення документальної невиїзної перевірки. Також, у постанові суду від 23 травня 2019 року зазначено, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи дану справу не надали правого значення бази оподаткування, з якої відповідач здійснив нарахування позивача податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік.

З метою правильного вирішення справи суди мали перевірити правильність розрахунку контролюючим органом грошового зобов`язання позивача з податку з доходів фізичних осіб. У зв`язку з цим суди мали витребувати і дослідити докази, що містять інформацію про те:

чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;

чи прощення даної суми здійснилося після 01 січня 2015 року;

яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року;

еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом Національного банку України, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року, на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01 січня 2014 року;

різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року адміністративну справу №826/17095/16 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача надав до суду письмові пояснення з урахуванням вимог постанови суду касаційної інстанції.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходу фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатом якої складено акт від 25 серпня 2016 року №646/26-53-13-06/2288513514.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 143 391,00 грн.; пп. 1.1 - 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України та занижено військовий збір в сумі 10 800 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2016 року №0034151306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб , що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 179 238,75 грн. (за основним платежем 143 391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 847,75 грн.); №0034201306, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків і зборів (військовий збір) на загальну суму 13 500 грн. (за основним платежем 10 800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2700 грн.).

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при новому розгляді якого суд, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 23 травня 2019 року, виходить з наступного.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено додатковий договір від 29 грудня 2015 року до кредитного договору від 06 листопада 2007 №ML-004/374/2007, відповідно до умов якого сторони домовились, що позичальник (позивач ) 29 грудня 2015 року зобов`язується погасити частину боргових зобов`язань за кредитом -1 в сумі 958 000 грн. За умови належного виконання позичальником (позивачем) умов цього додаткового договору, Банк здійснює у термін до 30 грудня 2015 року (включно) анулювання (прощення) боргу за кредитом-2 в сумі 720 000 грн.

Згідно листа ПАТ «ОТП Банк» від 06 червня 2016 року податковий орган повідомлено про списання позивачу безнадійної простроченої заборгованості в сумі 720 000 грн та про включення суми списаного боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) у 4 кварталі 2015 року з ознакою (дохід отриманий платником податку як додаткове благо).

Відповідно до листа ПАТ «ОПТ Банк» від 11 липня 2017 року №005-01-05/499 15 травня 2017 року банком було подано уточнюючий податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) з внесеними змінами, а саме, прощена Банком сума в розмірі 720 000,00 грн. відображена з кодом 127.

Тобто, судом з урахуванням висновків суду касаційної інстанції встановлено, що прощення суми боргу позивача здійснилося після 01 січня 2015 року.

Судом також встановлено, що розмір боргових зобов`язань в іноземній валюті, за якими у відповідності до цього додаткового договору валюта змінена на гривню, а саме - 79 641,65 доларів США, на дату зміни валюти таких боргових зобов`язань за офіційним курсом Національного банку України дорівнює 1 896 067,15 гривень. При цьому, розмір таких боргових зобов`язань за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року дорівнює 636 575,71 грн.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У відповідності до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Пункт 8 підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі " 3а" є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні. Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІІ зазначеного Порядку у графі 4а "Сума нарахованого податку" відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством.

У пункті 3.6 розділу ІІІ зазначеного Порядку визначено, що у графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, та сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) відображаються суми боргу, прощеного (анульованого) банком за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, з такою ознакою доходу згідно з Довідником " 126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, передбачений у підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу.

Отже, під додатковим благом, в контексті положень статті 164 Податкового кодексу України, закон розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, в тому числі і військового збору.

Судом встановлено, що за кредитним договором розмір курсової різниці становить 1 233 128, 22 гривень.

Так, станом на момент здійснення зміни валюти з долару США на гривню основна сума боргу позивача перед AT «ОТП Банк» становила 77 974,62 дол. США що в перерахунку за офіційним курсом НБУ (1 дол. = 23,807482 грн.) становила 1 856 379,36 грн.

Ця ж основна сума боргу позивача перед AT «ОТП Банк» у розмірі 77 974,62 дол, США станом на 01 січня 2014 року в перерахунку за офіційним курсом НБУ (1 дол. = 7,993 гривень) становила 623 251.14 грн.

Відтак, сума вказаної курсової різниці у розмірі 1 233 128,22 грн. не є додатковим благом у розмінні вимог Податкового кодексу України.

При цьому, у частині доводів податкового органу, що прощена сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 720 000,00 грн. підлягала декларуванню та подальшому оподаткуванню, суд зазначає, що виключно основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням є додатковим благом.

Так, з наявних матеріалів справи, зокрема, довідки АТ «ОТП Банк» №005-01-05/328 від 18 травня 2017 року вбачається, що станом на 29 грудня 2015 року залишок заборгованості по тілу кредита становив 77 974,62 дол. США, по нарахованих відсотках - 1 667,03 дол. США.

Тобто, судом встановлено, що прощена сума боргу у еквіваленті 720 000,00 грн. складається з основної суми боргу (кредиту) позивача, що у розумінні вимог Податкового кодексу України є додатковим благом.

Водночас, суд при вирішенні даної справи враховує доводи представника позивача про порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Проскуріна І.Г. слугував наказ №636 від 12 серпня 2016 року, яким управлінню податків і зборів з фізичних осіб доручено провести перевірку з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року тривалістю 5 робочих днів з 15 серпня 2016 року.

12 серпня 2016 року контролюючим органом складено повідомлення №6779/П/26-53-13-06-12 про проведення перевірки.

Копії вказаних наказу та повідомлення від 12 серпня 2016 року надіслано на адресу позивача засобами поштового зв`язку 12 серпня 2016 року, тобто в день початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №802/1241/17-а) та від 21 лютого 2018 року (справа №821/371/17), від 15 серпня 2018 року (справа №806/831/16).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що копію наказу про проведення перевірки та повідомлення від 12 серпня 2016 року позивач отримав аж 22 серпня 2016 року, тобто після закінчення періоду проведення перевірки, що суперечить вимогам вищенаведених норм Податкового кодексу України та повністю нівелює законність висновків та результатів такої перевірки.

З огляду на обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, суд приходить до висновку про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

За таких обставин, судом вбачається наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень й задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав, у зв`язку з чим суд задовольняє адміністративний позов повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20 вересня 2016 року №0034151306, №0034201306.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук