Рішення № 90124239, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/9527/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Громадянина Російської Федерації ОСОБА_1

до Служби безпеки України

про визнання протиправними дій, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ в 00034074) щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три) роки.

- визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ в 00034074) від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три)роки.;

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Служби безпеки України від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три) роки, є незаконним та таким, що порушує права позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 10.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником Служби безпеки України подано відзив, у якому зазначає, що з урахуванням отриманої СБУ у встановленому законодавством порядку інформації щодо проведення діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення безпеки України , на підставі статті 13 Закону заборонено в`їзд на територію України громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на три роки, а тому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки він діяв у межах повноважень, визначених законодавством України.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення керувався неперевіреними та непідтвердженими у встановленому порядку відомостями та доказами, що спричинило прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, яке порушує права Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

23.11.2018 року на засіданні Верховної Ради України (9 сесія) було проголошено депутатський запит № 11/10-1522 народного депутата України VIII скликання Парасюка Володимира Зіновійовича «Щодо заборони в`їзду на територію України російському артисту ОСОБА_1 » (далі - «Запит»), адресований голові Служби безпеки України Грицаку Василю Сергійовичу (копія депутатського запиту від 23.11.2018 року.

Зокрема, даний запит був обґрунтований тим, що на популярному відеохостингу в мережі Інтернет «Youtube» за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_3», міститься відеозапис, датований ІНФОРМАЦІЯ_4, в якому вказано, що Позивач виступав в місті Коктебель, що знаходиться на тимчасово окупованій РФ території АР Крим.

Депутатським запитом № 11/10-1522 від 23.11.2018 року від адресата вимагалося: перевірити викладену в запиті інформацію щодо перебування Позивача на тимчасово окупованій території АР Крим, забезпечити підготовку довідки про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду на територію України Позивачу, провести збір додаткових даних та на їх основі винести постанову про заборону в`їзду на територію України Повивачу.

За результатами розгляду вказаного депутатського запиту Службою безпеки України від 27.11.2018 року було прийнято рішення про заборону в`їзду Позивачу на територію України терміном на 3 (три) роки, про що було письмово поінформовано народного депутата (копія відповіді заступника Голови Служби безпеки України В. Кононенко № 5/1/1-22401-П-43/30 від 06.12.2018 року)

Зазначена інформація щодо заборони в`їзду також підтверджується відповіддю від 23.05.2019 року на запит щодо отримання публічної інформації від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, відповідно до якої було надано інформацію про те, що згідно з постановою від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну позивачу заборонений в`їзд на територію України терміном на 3 (три) роки.

Вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Вказаний вище перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (в редакції постанови від 16.03.2012), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати па увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З огляду на викладене, суд зауважує, що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки, мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.

Службою безпеки України 27 листопада 2018 року прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду на територію України громадянину РФ ОСОБА_1 .

В наявних у суду матеріалах справи СБУ повідомляє, що у жовтні 2018 року в інтерв`ю виданню «РИА Новости Новосибирск» ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначають, що вважають АР Крим російською територією, в яку Росія історично багато вклала «Поэтому, с точки зрения геополитических интересов Крым должен оставаться российским». Також, у вказаному інтерв`ю зазначені особи висловлюють власну думку, з приводу того, що Російська Федерація діяла у відповідності з законними правами мешканців АР Крим.

У зв`язку з зазначеним дії позивача були кваліфіковані СБУ як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а отже, відповідно до законодавства такі діяння слугували підставою для прийняття СБУ рішення про заборону в`їзду позивачу на територію України.

Суд зазначає, що згідно положень статей 1-4, 24 Закону України «Про Службу безпеки України» СБУ - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Діяльність СБУ, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відповідальності перед народом України.

Правову основу діяльності СБУ становлять Конституція, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема, брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначений Інструкцією про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом СБУ від 01 червня 2009 року № 344 (далі - Інструкція № 344).

Відповідно до положень пункту 2 Інструкції № 344 рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.

Відповідно до положень пунктів 3, 4, 6, 7, 10, 12 Інструкції № 344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка, у якій зазначаються:

1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство), або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорту або іншого документу, який посвідчує особу, місце народження, місце роботи, посаду, місце проживання, контактний телефон;

2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду;

3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;

4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років);

5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема:

- обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння;

- результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками СБУ, МВС України та банку даних Нацбюро Інтерполу в Україні;

- наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням);

- наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.

На підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну.

З наведеного вбачається, що рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі приймається у випадку достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.

Окрім того, прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі має передувати низка процедур, зокрема, відповідним підрозділом готується довідка, у якій повинні бути відображені відомості та обґрунтування обставин, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі.

Так, судом для повного, об`єктивного, всебічного розгляду та вирішення справи, вивчено додаткові докази, серед іншого - Довідку, на підставі якої прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду в Україну громадянина РФ ОСОБА_1 та усі матеріали, на підставі яких такі довідка та постанова приймались.

Як зазначалося вище, вимоги щодо складання довідки визначені п п. 3 Інструкції № 344, затвердженої наказом СБУ від 01.06.2009 № 344.

Проаналізувавши зміст поданої довідки, судом встановлено, останній, складений з порушенням норм Інструкції № 344, а саме:

- в довідці не зазначено які саме обставини, із зазначенням фактів стали підставою для висновку про вчинення ОСОБА_1 небезпечного діяння, відсутні посилання на відповідну статтю Кримінального кодексу України;

- не зазначено в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності;

- в довідці не зазначено відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну ОСОБА_1 , зокрема не зазначено які саме обставини і характер вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння взяті до уваги при визначенні такого строку; не зазначено про результати перевірки вказаної особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; не вказано про наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); відсутні відомості щодо наявності майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Разом з тим, суд звертає увагу на акт огляду відеоролику, який був доданий Відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Зокрема, в даному акті зазначається про те, що у мережі «Youtube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 нібито міститься відео файл з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», на якому особа, нібито схожа на російського виконавця ОСОБА_1 , виконує композицію «ІНФОРМАЦІЯ_7» (виконавець - ОСОБА_1 , який виступає під сценічним псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_8»). У коментарях до відеофайлу на запитання користувача з нікнеймом «ОСОБА_4»: «А в каком городе? Ялта?» особа з нікнеймом « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідає «ОСОБА_4 нет в Коктебеле.

Окрім того, за вказаними як у депутатському запиті, так і акті фіксації, посиланнями не міститься жодного відеозапису, а лише міститься напис «Відео недоступне».

Відтак, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що позивач незаконно відвідував окуповану територію АР Крим, є необґрунтованим та безпідставним, що в свою чергу вказує на та, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем на підставі недостовірних та не підкріплених належними, допустимими доказами відомостей, отриманих з соціальної мережі «Youtube» без проведення процедури верифікації власників аккаунтів користувачів даної соціальної мережі в передбаченому чинним національним процесуальним законодавством порядку міжнародної правої допомоги.

Вказане у сукупності дає суду підстави дійти висновку про однобокий підхід, незабезпечення повного встановлення та з`ясування фактичних обставин при складанні довідки, недотримання вимог Інструкції № 344, що в подальшому призвело до необґрунтованого прийняття на її підставі постанови СБУ від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три) роки.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, відповідачем не було надано жодних доказів встановлення щодо позивача підстав для заборони в`їзду в Україну.

Також суду не було повідомлено жодної конкретизації відкритих джерел походження інформації щодо позивача, що не дозволяє суду здійснити аналіз такої інформації.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з до Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ в 00034074), про визнання протиправними дій, скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо підготовки довідки про наявність підстав для прийняття постанови від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три) роки.

Визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки від 27.11.2018 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 терміном на 3 (три)роки.

Стягнути на користь громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ в 00034074).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур