Рішення № 90124229, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/1959/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріли адміністративної справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави

до Київської міської ради,

Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації

треті особи Спеціальна школа-інтернат №18 м.Києва

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави (надалі - позивач) до Київської міської ради (надалі - відповідач 1), Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (надалі - відповідач 2), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Спеціальна школа-інтернат №18 м.Києва (надалі - третя особа-1), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (надалі - третя особа-2), в якій позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації щодо невжиття заходів спрямованих на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернату №18 м.Києва комунальної власності територіальної громади м.Києва, що зафіксовано в акті №97 планової перевірки проведеної з 10.04.2018 по 23.04.2018 Дніпровським районним управлінням ГУ ДСНС у м.Києві;

зобов`язати Управління освіти Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернату №18 м.Києва комунальної власності територіальної громади м.Києва, у тому числі розглянути питання про виділення коштів, необхідних на усунення виявлених порушень;

визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо невжиття заходів спрямованих на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернату №18 м.Києва комунальної власності територіальної громади м.Києва, що зафіксовано в акті №97 планової перевірки проведеної з 10.04.2018 по 23.04.2018 Дніпровським районним управлінням ГУ ДНС у м.Києві;

зобов`язати Київську міську ради вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернату №18 м.Києва комунальної власності територіальної громади м.Києва, у тому числі розглянути питання про виділення коштів, необхідних на усунення виявлених порушень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за даними, розміщеними в інтернет-виданнях, за 2017 рік, під час обстежень навчальних закладів міста Києва працівники Державної служби України з надзвичайних ситуацій позапланово перевіряли, як виконуються їхні приписи. За результатами перевірок встановлено, що майже 90% закладів не забезпечені системами протипожежного захисту, а у 60% не проведено вогнезахисне оброблення дерев`яних конструкцій, що, в разі виникнення пожежі ускладнить її перебіг та призведе до негативних наслідків, зокрема, загибелі та травмування людей, а також значних матеріальних втрат.

При цьому, як зазначає позивач, керівники навчальних заходів, а також органи виконавчої влади у сфері освіти, яким підзвітні та підконтрольні навчальні заклади, не вживають достатніх заходів для усунення порушень пожежної безпеки.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що Київською місцевою прокуратурою №4 міста Києва за результатами вивчення матеріалів планових та позапланових перевірок, проведеними фахівцями Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві встановлено, що Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесена до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, починаючи з 2013 року, функціонує з суттєвими порушеннями пожежної безпеки та, незважаючи на ці факти, керівництвом закладу, а також посадовими особами Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до цього часу не вжито належних та дієвих заходів щодо їх усунення.

Дніпровським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на виконання вимог чинного законодавства періодично проводяться перевірки додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Так, як вказано у позовній заяві, у період з 10.04.2018 по 23.04.218 Дніпровським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві проведено позапланову перевірку у Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва щодо додержання у навчальному закладі вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої встановлено численні грубі порушення вимог законодавства пожежної безпеки в діяльності закладу, що зафіксовано в акті №97. Примірник акта отримано директором навчального закладу.

27.04.2018 Дніпровським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві директору Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва винесено припис №116 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому запропоновано усунути виявлені порушення до 25.07.2018, проте, станом на грудень 2018 року порушення не усунуті.

Крім того, зазначені порушення в акті перевірки №97, знов зафіксовані в акті перевірки №452 від 19.12.2018.

При цьому, у позовній заяві також наголошено й на тому, що майже всі порушення пропонується усунути з 2013 року.

Вказані порушення є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю дітей, які перебувають у закладі освіти, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванні людей.

Більш того, у позовній заяві вказано, що усунення низки порушень, поряд з необхідністю вжиття заходів керівництвом закладу, також потребує безпосередньої участі органу управління закладом та його власника, у тому числі шляхом виділення додаткового фінансування.

За доводами позивача, керівництво Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації фактично самоусунулось від вирішення питань забезпечення протипожежної безпеки у Спеціальній школі - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, що полягає у не вжитті належних заходів на усунення виявлених порушень, зазначених у приписі №116 від 27.04.2018.

За інформацією Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №11950/44/1/103 від 27.12.2018, у 2018 році виділені видатки на протипожежні засоби для Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва на суму 597,34 тис. грн.

Для проекту нової "Міської цільової програми цивільного захисту міста Києва на 2020-2023 роки", використавши інформацію про потреби у протипожежних засобах від закладів освіти, управління освіти надало пропозиції до Департаменту освіти і науки та до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві щодо повного забезпечення закладів освіти автоматичною пожежною сигналізацією з системами оповіщення, первинними засобами пожежогасіння, просоченням дерев`яних конструкцій вогнетривкими речовинами, ремонтом і обслуговуванням електрообладнання, виконання замірів опору ізоляції, навчання з питань пожежної безпеки тощо.

Проте, як вказано у позовній заяві, під час перевірки з 19.12.2018 знов констатовано наявність перелічених вище порушень.

За доводами позивача, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів як причина невиконання своїх зобов`язань не можуть бути підставою для невиконання вимог чинного законодавства.

Більш того, у позовній заяві вказано, що Київською міською радою, як засновником навчального закладу, протиправно не виконано покладені законом обов`язки щодо належної організації, контролю, фінансування та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення належних умов для охорони здоров`я, навчання, виховання дітей та персоналу цього навчального закладу.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що власником Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданого їй для використання майна (приміщення закладу) є Київська міська рада.

На підставі розпорядження від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" приміщення вказаного вище навчального закладу передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на функціонування та утримання закладів освіти.

Від імені головного розпорядника бюджетних коштів - управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації здійснює фінансування витрат на утримання приміщення Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва.

На підставі бюджетного запиту Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації управлінням освіти сформований та затверджений кошторис витрат закладу.

За інформацією управління освіти протягом 2017-2018 років на виконання протипожежних заходів у навчальному закладі витрачено 598,33 тис. грн.

У 2019 році для електрощитової придбано діелектричний килимок, рукавиці та боти на суму 0,92 тис. грн, заплановано облаштування автоматичної пожежної сигналізації з системою оповіщення про пожежу, придбання/обслуговування вогнегасників, ремонт і обслуговування електромереж та електрообладнання, заміри опору ізоляції.

На підставі вищевикладене представник відповідача 1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з твердженнями представника відповідача 1, заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 у відповіді на відзив послався на те, що Київська міська рада є власником навчального закладу, а Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, є відповідальним за дотримання законів, зокрема, щодо забезпечення пожежної безпеки та питання фінансового забезпечення навчальних закладів.

Більш того, у відповіді на відзив зазначено, що більшість порушень, зафіксованих в акті перевірки, пропонується усунути, починаючи з 2013 року, проте, відповідачем 1 не вчинено будь-яких заходів на їх усунення.

Стосовно того, що у бюджеті на 2019 рік не передбачено коштів, спрямованих на усунення порушення правил пожежної безпеки, зафіксованих в акті перевірки, у відповіді на відзив також зазначено, що порушення не усуваються з 2013 року, а тому відповідач 1 мав змогу, починаючи з 2013 року вжити відповідних заходів та усунути порушення.

Стосовно придбання вогнегасників, просочення дерев`яних конструкцій шатрового даху, ремонту і обслуговування електромереж, навчання з пожежної безпеки та заміри опору ізоляції на загальну суму 598,33 тис. грн, у відповіді на відзив зазначено, що вказані порушення не були предметом позову.

Стосовно посилань відповідача 1 на те, що в 2019 році для електрощитової придбано діелектичний килимок, рукавиці та боти на суму 0,92 тис. грн, заплановано облаштування автоматичної пожежної сигналізації із системою оповіщення про пожежу придбання/обслуговування вогнегасників, ремонт і обслуговування електромереж та електрообладнання, заміри опору ізоляції у відповіді на відзив зазначено, що за даними за 2019 рік, оприлюдненими у системі "Прозоро", відсутні проведення процедур закупівлі, спрямованої на придбання товарів та усунення порушень правил пожежної безпеки, виявлених під час проведення перевірки 19.12.2018 у навчальному закладі.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача 1 послався на аналогічні обставини, на які посилався й у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, що позовні вимоги до Київської міської ради, з урахуванням того, що останньою виділено кошти, направлені на усунення порушень, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що у період з 10.04.2018 по 23.04.2018 Дніпровським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві проведено позапланову перевірку в Спеціальна школа - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва щодо додержання в закладі освіти вимог законодавства в сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт №97, з яким ознайомлено керівника закладу, управлінню освіти примірник вказаного акта не надавався.

Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що припис про усунення порушень №330 винесено на адресу навчального закладу, а не на адресу управління освіти.

При цьому, представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався й на те, що позивачем зазначено, що порушення, зазначені в приписі не усунуті, проте, як вказує представника відповідача 2, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві не зверталось до суду з відповідним позовом про застосування заходів реагування.

За доводами представника відповідача 2 саме звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування є як належним, так і ефективним способом для усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та зобов`язує відповідний заклад виконати вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві, а тому, за доводами представника відповідача 2, звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності є безпідставним.

Також, представник відповідача 2 вказав й на те, що вказані у приписі порушення частково усунуті, що підтверджується низкою укладених договорів та послався на те, що законодавство не передбачає обов`язку власників та користувачів приміщеннями приводити їх рівень пожежної та техногенної безпеки у відповідність з поточними змінами законодавства.

З урахуванням викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У письмових поясненнях на позовну заяву представник третьої особи 2 послався на те, що у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві відсутнє право на звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідачів вчинити дії для забезпечення безпечних умов навчання дітей.

Стосовно тверджень відповідача 2 щодо часткового усунення порушень, зазначених у приписі, представник третьої особи 2 послався на те, що єдиним доказом на підтвердження вказаних обставин є акт позапланової перевірки, складений за наслідками проведення такої перевірки.

Також, у письмових поясненнях на позовну заяву, представник третьої особи 2 фактично надав свої заперечення проти відзиву на позовну заяву відповідача 2, а також зазначив, що порушення, зазначені в актах №97 та №452 не є формальними, а стосуються виключно недотримання керівництвом Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що, в свою чергу, створює реальну загрозу життю та здоров`ю дітей та людей, які працюють, перебувають на об`єкті, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі, у разі її виникнення.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, що діяла на момент звернення до суду з даною позовною заявою, визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частин 3,4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Тобто, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з даною позовною заявою) Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

В той же час, суд зазначає, що в силу пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Наведене в сукупності свідчить, що у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві наявні повноваження щодо звернення до адміністративного суду лише з позовами про застосування заходів реагування, в той же час, останнє позбавлено можливості звернутись до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідачів в даній справі, яка полягає у невжитті заходів на усунення порушень, встановлених відповідними перевірками.

Тобто, в даному випадку, повноваженнями на звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою наділені органи прокуратури, у тому числі, заступник Керівника Київської місцевої прокуратури №4.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 10.04.2018 по 23.04.2018 посадовими особами Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві проведено позапланову перевірку щодо додержання Спеціальною школою - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки №97.

На підставі вказаного Акта №97 посадовою особою Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві директору Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва видано припис №116 від 27.04.2018 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, в якому зазначено про необхідність усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту шляхом вжиття відповідних заходів в строк до 25.07.2018.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів виконання відповідачами, а також третьою особою 1 вимог припису №116.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, у період з 19.12.2018 посадовими особами Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві проведено ще одну позапланову перевірку щодо додержання Спеціальною школою - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки №452.

Також, у матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують звернення Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 з Дніпровським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Києві в частині надання матеріалів перевірки щодо додержання Спеціальною школрю - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, починаючи з грудня 2018 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься низка документів, які свідчать про виділення коштів на виконання протипожежних заходів у навчальному закладі, проте, відсутні докази, що вказані дії вчинялись відповідачами саме на виконання вимог припису №116.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 18 Кодексу цивільного захисту України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить здійснення методичного керівництва суб`єктами господарювання, що належать до сфери їх управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконанням зазначених вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить забезпечення реалізації вимог техногенної та пожежної безпеки на суб`єктах господарювання, що належать до сфери їх управління, які можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих до них територій, приміщень, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування навчальних закладів та установ системи освіти (далі - заклади та установи) незалежно від типів і форм власності, що належать до сфери управління МОН, і є обов`язковими для виконання вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, аспірантами, докторантами, керівниками, педагогічними, науковими, науково-педагогічними, технічними працівниками, спеціалістами і обслуговувальним персоналом цих закладів та установ (далі - учасники навчально-виховного процесу) встановлені у Правилах пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти та науки України №974 від 15 серпня 2016 року (надалі - Правила №974).

У відповідності до пункту 4 Правил №974 забезпечення пожежної безпеки в організаціях, на підприємствах системи освіти України здійснюється згідно з Правилами пожежної безпеки.

Пожежна безпека в закладах та установах забезпечується шляхом проведення організаційних і практичних заходів та використання технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки учасників навчально-виховного процесу, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 Правил №974).

Згідно з пунктом 5 Правил №974 забезпечення пожежної безпеки в закладах та установах покладається на їх власників або уповноважені ними органи, керівників (ректори, директори, начальники, завідувачі) (далі - керівники навчальних закладів та установ), керівників структурних підрозділів (факультети, кафедри, лабораторії, навчальні кабінети, цехи, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства.

Більш того, у відповідності до частини 3 статті 16 Закону України "Про загальну середню освіту" структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами), тривалість навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, інші форми організації освітнього процесу встановлюються закладом загальної середньої освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою. Організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

Аналіз наведених норм діючого законодавства та наявних в матеріалах справи документів дозволяє суду дійти висновку, що Київська міська рада є власником Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація - головним розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на функціонування та утримання вказаного навчального закладу, відповідно, управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації здійснює фінансування витрат на утримання приміщення цього навчального закладу, проти чого не заперечували сторони у судовому засіданні.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що обов`язок щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, які виявлені на території та у приміщенні Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, покладається саме на відповідачів у справі.

Проте, суд звертає увагу, що у відповідності до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом даного позову є визнання протиправною бездіяльності Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Київської міської ради щодо невжиття заходів спрямованих на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначених саме у акті №97, а похідною вимогою Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 зазначив вимогу про зобов`язання вчинити певні дії, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, комунальної власності територіальної громади міста Києва, у тому числі розглянути питання про виділення коштів, необхідних на усунення виявлених порушень.

Тобто, незважаючи на те, що під час розгляду справи представниками учасників справи надавались докази, на підтвердження усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які виявлені на території та у приміщенні Спеціальної школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва та виділення коштів, а також докази того, що після проведеної у квітні 2018 року позапланової перевірки, було проведено ще три позапланові перевірки, та з урахуванням того, що суд розглядає адміністративні справи лише в межах заявлених позовних вимог, які в даному випадку є невжиття заходів спрямованих на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності Спеціальнї школи - інтернат №18 міста Києва комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначених саме у акті №97, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом та вбачається з матеріалів справи, після проведення позапланової перевірки посадовими особами Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві навчального закладу у квітні 2018 року та після винесення припису №116 від 27.04.2018, останніми було проведено повторні позапланові перевірки у грудні 2018 року, про що складено відповідний акт перевірки №452.

Тобто, станом на день звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою у відповідачів фактично були відсутні підстави для виконання вимог припису №116 від 27.04.2018 та усунення порушень, зазначених у акті №97, оскільки як вже зазначалось судом, посадовими особами Дніпровського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві навчального закладу у грудні 2018 року було проведені повторну позапланову перевірку, за результатами якої також виявлені порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на території та в приміщеннях вказаного вище навчального закладу, а також встановлено усунення більшості порушень, зазначених у акті №452 від 19.12.2018.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи той факт, що після винесення припису №116, складеного на підставі акта №97, у навчальному закладі проводились повторні позапланові перевірки, за результатами яких також були виявлені порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зафіксовані у відповідних актах перевірки, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

В той же час, суд вважає за доцільне зазначити, що матеріалами справи не підтверджується факт звернення відповідного територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування, у зв`язку з неусуненням порушень, зазначених у приписі №330, у встановлені в ньому строки.

При цьому, незважаючи на те, що звернення до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування є правом, а не обов`язком відповідного територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, суд констатує, що останнім не виконувались належним чином його обов`язки щодо здійснення контролю за виконанням вимог припису та вжиття відповідних заходів з метою запобігання порушення вимог законодавства.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

В матеріалах справи наявні докази, надані відповідачем-2, про усунення виявлених поршень.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя І.В. Смолій