Рішення № 90124147, 24.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Київ № 640/6055/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004774202 від 30.01.2019 року;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати у розмірі 6853,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визнано обов`язок позивача подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві за відсутності факту реального отримання доходу у 2016 році у вигляді дарунку депозитних коштів згідно Договору №485 від 05.04.2016 року дарування коштів на депозитному рахунку, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/6055/19.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву та долучені до матеріалів справи.

До суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що у відзиві відповідач стверджує, що позивач отримав дохід у вигляді вартості успадкованого майна від спадкодавця у 2016 році у розмірі 182929,61 грн. без надання доказів, які підтверджують дану обставину. Відтак, відзив відповідача, на думку представника позивача є необґрунтованим та без надання належних доказів, які підтверджують правомірність дій відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004774202 від 30.01.2019 року.

Розглянувши адміністративний позов, відзив та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 06.12.2018 року на адресу позивача надійшло повідомлення №79533/І/26-15-42-02-27 від 03.12.2018 року та наказ №17523 від 30.11.2018 року Головного управління ДФС у м. Києві, згідно яких позивача було повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача тривалістю 5 робочих днів, починаючи з 10.12.2018 року з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття у дарунок коштів від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 21.12.2018 року №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття у дарунок коштів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

У висновках вищезазначеного акту від 21.12.2018 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п. 179.1 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.49.2 п.п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- п.п. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;

- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п.174.2.2 п.174.2 статті 174 Податкового кодексу України, не задекларовано дохід у вигляді подарованих грошових коштів у сумі 182929,61 грн., відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 9146,48 грн.;

- п.п.1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік в розмірі 2743,94 гривень.

Не погоджуючись із актом перевірки від 21.12.2018 року позивач направив відповідачу заперечення від 16.01.2019 року з відповідними додатками.

31.01.2019 року позивач отримав лист відповідача №7153/І/26-15-42-02-27 від 25.01.2019 року, в якому було зазначено, що відповідачем висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.12.2018 року №4922/26-15-42-02/1944920727 залишає без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

Як встановлено судом, на підставі акта перевірки від 21.12.2018 року №4922/26-15-42-02/1944920727 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення від 25.01.2019 №10/26-15-42-02, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0004774202.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши 07.02.2019 року скаргу до ДФС України на податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 року №0004784202.

Як вбачається із змісту скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019р. №0004784202, позивач заначила, що між нею ( ОСОБА_1 ) і ОСОБА_2 05.04.2016 року укладено договір дарування коштів на депозитному рахунку, що був зареєстрований в реєстрі за №485.

Кошти за даним депозитним договором були розміщені ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК».

За умовами Договору №485 від 05.04.2016 року позивачка змінювала ОСОБА_2 у правовідносинах між нею та ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», що визначені умовами Договору №225D-642304 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною виплатою процентів від 30.11.2015 (далі - Договір №225D-642304).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору №225D-642304 предметом даного договору, серед іншого, було прийняття грошових коштів Вкладника, в подальшому «Вклад», на вкладний (депозитний) рахунок, в подальшому «Вкладний», що відкривається Банком на його ім`я на термін з 05.01.2016 року по 05.07.2016 р. Термін Вкладу відраховується з дня зарахування коштів на Вкладний рахунок.

Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1 Банк зобов`язувався в останній день терміну розміщення Вкладу повернути Вкладнику внесену суму та нараховані проценти.

За таких обставин згідно умов Договору №225D-642304 отримання позивачем дарунку могло виникнути з дня відкриття у Банку вкладного (депозитного) рахунку саме на ім`я позивача та зарахування коштів на вкладний рахунок у розмірі 182929,61грн.

Замінити ОСОБА_2 у правовідносинах ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» позивачці не вдалося з причин, що не залежали ні від неї, ні від дарувальника.

Постановою Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 «Про віднесення ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» Національним банком України віднесено ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.

На підставі Постанови Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 квітня 2017 року №463 «Про затвердження тимчасового адміністратора банку», згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ Хрещатик».

Згідно з рішенням Національного банку №46-рш, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Крім того, майже за шість місяців до закінчення Договору №225D-642304 від 05.01.2016 року ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» був усунений від управління Банку та не виконав умови даного депозитного договору, починаючи з 05.04.2016 року, у зв`язку з чим позивач не оформила на своє ім`я, не отримала жодних коштів із суми Вкладу чи процентів, а отже і фактично не отримала дарунок.

Виходячи з вищенаведеного, виконати умови Договору дарування №485 від 05.04.2016 року та розмістити депозит на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ «КБ Хрещатик» на ім`я позивача було неможливо з причин призупинення повноважень органів управління банку.

Відтак, 29.08.2017 з причин знаходження ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» в процедурі ліквідації та спричинену цим неможливість отримання дарунку і виконання умов договору дарування, позивачем було укладено договір про розірвання договору дарування грошових коштів на депозитному рахунку.

Про вищевказані обставини позивачем було повідомлено ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, де позивач перебуває на обліку як платник податків.

При цьому, позивач у скарзі від 07.02.2019 року зазначила, що під час розгляду заперечень податковим органом, так само як під час складання Акту перевірки від 21.12.2018 року, не було вказано документ, який підтверджує прийняття банком грошових коштів від позивача та відкриття депозитного рахунку саме на ім`я позивача, а відтак відсутність депозитного рахунку на ім`я позивача підтверджує відсутність об`єкту оподаткування.

26.02.2019 року відповідач прийняв рішення №К1393/І/99-99-11-05-01-25 про продовження строку розгляду скарги позивача від 07.02.2018 року.

Рішенням від 26.03.2019 року №2279/І/99-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги від 07.02.2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Пунктом 15.1. Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Також, відповідно до п. 164.4 ст.164 розділу IV Податкового кодексу України, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно із приписами пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об`єкти спадщини, передбачено пунктами 174.2 та 174.6 статі 174 Податкового кодексу України.

Підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 ПК України передбачено, що вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпунктах 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу.

Відповідно до п.167.2 статті 167 розділу IV ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.

Пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначаються в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини.

Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування (п.174.4 статті 174 ПК України).

Як встановлено судом, відповідач у відзиві на позов зазначив, що висновки акту перевірки про отримання позивачем доходу здійснені на підставі поданого приватним нотаріусом Дурбієм А.В. звіту у формі 1ДФ на виконання вимог п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дурбія А.В. №09/01-16 від 02.09.2019 року, останнім було подано до контролюючого органу форму 1ДФ з відображенням доходу за ознакою 114, який мав отримати позивач за договором дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016 року, що само по собі не є підтвердженням отримання доходу, оскільки це не входить до компетенції нотаріуса, а вказана інформація була подана в порядку статті 174 Податкового кодексу України виключно внаслідок посвідчення договору дарування, а не фактичного отримання позивачем доходу у вигляді майна або грошових коштів.

Відтак, суд не погоджується з доводами відповідача, що подана приватним нотаріусом до контролюючого органу інформація у формі 1ДФ підтверджує отримання позивачем доходу у розмірі 182921,61 грн. за договором дарування №485 від 05.04.2016 року.

Платник податку, котрий отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п. п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Згідно із приписами пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з статтею 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 722 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пункту 2 Договору від 05 квітня 2016 року, Дарувальник протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору зобов`язаний письмово повідомити Банк про дарування коштів у розмірі, встановленому пунктом 1 даного Договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів Обдаровуваного, відомостей про суму подарованих коштів.

В той же час, Постановою Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 «Про віднесення ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» Національним банком України віднесено ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За таких обставин виконання умов Договору №485 від 05.04.2016 року та розміщення депозиту на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик» на ім`я позивачки стало неможливим з причин повноважень органів управління банку.

Грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку ОСОБА_2 , які вона мала намір подарувати позивачці, не були включені до реєстру кредиторів банку ПАТ «КБ «Хрещатик», що підтверджується листом ПАТ «КБ «Хрещатик» №2-2/4032 від 01.09.2017 року.

З наведеного вбачається, що позивачка після укладення договору дарування не відкрила на свої ім`я депозитний (вкладний) рахунок в ПАТ «КБ «Хрещатик».

На підтвердження викладеного свідчить лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.07.2016 року за №21-036-30457/16, в якому зазначено, що позивачка не обліковується як вкладник ПАТ «КБ «Хрещатик», що розмістив депозит на день введення тимчасової адміністрації (04.05.2016 р.) і тому їй не передбачено відшкодування коштів за депозитним вкладом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач не набула права власності за Договором дарування від 05 квітня 2016 року, у зв`язку з тим, що кошти з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача не були переведені, тому позивач фактично не могла володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом дарування в розумінні Цивільного кодексу України.

На підтвердження факту не виконання Договору дарування від 05 квітня 2016 року, позивачем надана копія Договору від 29 серпня 2017 року про розірвання договору дарування від 05 квітня 2016 року.

Як вбачається зі змісту даного договору, підставою розірвання Договору дарування від 05 квітня 2017 року стала саме неможливість виконання умов договору Дарувальником і Обдаровуваним, у зв`язку з причинами, які не залежали від них, а саме знаходження ПАТ «КБ «Хрещатик» в процесі ліквідації.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.04.2019 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/18945/18, договір дарування №485 від 05.04.2016 року укладений між позивачем та ОСОБА_2 визнано недійсним з 05.04.2016 року.

Суд зазначає, що відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доводи відповідача спростовуються, що позивач протягом 2016 року отримала доходи в сумі 182 929,61 грн., які зобов`язана задекларувати.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства України та підлягає скасуванню, оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, у даному випадку, суперечить нормам чинного законодавства та спростовується встановленими доказами, які наявні у матеріалах справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0004774202 від 30.01.2019 року

Також представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень), а саме: договір про надання правничої допомоги №87 від 06.12.2018 року з додатками до нього, акт виконаних робіт №4 від 04.04.2019 року до договору про надання правничої допомоги, квитанція №0.0.1316732363.1 від 05.04.2019 року; ордер на надання правової допомоги від 06.12.2018 КВ №423007, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ №6055 від 08.02.2018 року.

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Так, частинами 1, 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно документів, долучених до позовної про стягнення судових витрат про надання правничої допомоги, зокрема, Акту виконаних робіт №4 від 04.04.2019 року, вбачається, що витрати на надання правничої допомоги в сумі 6000,00 грн. включали в себе: забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., надає усні консультації та роз`яснення законодавства з питань, що виникають під час перевірки та готує, та виготовляє заперечення на акт від 21.12.2018р. №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019р. №0004784202, складеного на акта від 21.12.2018 №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016», складання скарги до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019р. №0004784202 Головного управління ДФС у м. Києві, надання усних консультацій та роз`яснень законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури адміністративного оскарження; забезпечення юридичного супроводу Клієнта під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30.01.2019 р. №0004784202, складеного на акта від 21.12.2018р. №4922/26-15-42-02/1944920727 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016», надання усних консультацій та роз`яснень з питань, що виникають під час проведення процедури судового оскарження, складання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30.01.2019р. №0004784202.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на надання правничої допомоги, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару адвокату Рибченко Наталії Миколаївни у заявленому розмірі 6000,00 гривень не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних робіт) за наведеним у акті детальним описом наданих послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Зважаючи на те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 43141267) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0004774202 від 30.01.2019 року, прийняте Головним управління Державної податкової служби у м. Києві.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя І.А. Качур