Рішення № 90123980, 23.06.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1062/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кучерявої А.В.,

представника позивача Малишева І.В.,

представника відповідача Теутуляк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" (позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003531408;

визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003551408.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт №2214/24-13-14-08/00957 від 21.05.2019 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408.

ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" заперечує проти вказаних податкових повідомлень-рішень, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Так, позивач зазначав, що витрати, що здійснюються для підтримання основних засобів у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, вважаються поточним ремонтом і включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно з нормами Положення (стандарт) 7 бухгалтерський облік витрат на ремонти/поліпшення основних засобів залежить від того, на що спрямовані ремонтні заходи: на підтримку об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, нагляд, обслуговування, ремонт), або на його поліпшення, що зумовлює збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання такого об`єкта (модернізація, модифікація, добуцова, реконструкція). Тобто основний "обліковий" критерій у цьому випадку - майбутні економічні вигоди.

Проте, на думку представника позивача, при проведенні перевірки перевіряючими не було враховано, того, що проведені роботи не були направлені на збільшення майбутніх економічних вигод, а були направлені на підтримку об`єкта основних засобів в робочому стані.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарт) 7, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Проте відповідачем було застосовано п. 14 Положення (стандарт) 7 відповідно до якого первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта та не враховано, що основні засоби щодо яких проводився ремонт використовуються в господарській діяльності підприємства.

Відповідач, ознайомившись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 12.03.2019 року №185, проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Неполоковецький КХП". За результатами проведеної перевірки складено акт № 2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року, яким зафіксовано, що підприємством:

- неправомірно включено до складу показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) вартість вказаних придбаних активів на загальну суДу 458306,81 грн (в тому числі: 2016 рік - 92450 грн, 2017 рік - 104800 грн, 2018 рік - 261056 грн);

- не нараховано та не включено до складу витрат підприємства амортизацію в розмірі 66251,62 грн, втому числі: 2016 рік - 38520,83 грн, 2017 рік - 22706,67 грн, 2018 рік - 5024,12 грн (додаток № 1-прибуток до акта перевірки) із вартості вищевказаних придбаних активів (за виключенням тих активів, на які амортизація починає нараховуватись і січня 2019 року), які слід було зарахувати на баланс підприємства, як збільшення первісної вартості основних засобів та відповідно па збільшену первісну вартість вказаних об`єктів основних засобів нарахувати амортизацію.

На підставі зазначеного, перевіркою встановлено, що ДП "Неполоковецький КХП" занижено об`єкт оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на 392055 грн (втому числі 2016 рік - 53929 грн, 2017 рік - 82093 грн, 2018 рік - 256033 грн) та відповідно занижено податок на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на 70571 грн (в тому числі: 2016 рік - 9708 грн, 2017 рік - 14777 грн, 2018 рік - 46086 грн).

Крім того, внаслідок встановленого перевіркою завищення показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) підприємством на порушення п.1, п.З Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.11 року №138 "Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", за період з 01.01.16 по 31.12.18 занижено частину чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету на 241113 грн (в тому числі: 2016 рік - 33165 грн, 2017 рік - 50487 грн, 2018 рік -157461 грн).

За розглядом акта перевірки від 21.05.2019 року №2214/24-13-14-08/00957152 ГУ ДФС у Чернівецькій обласні прийнято, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 05.06.2019 року №0003531408 про сплату 70571,00 грн податку на прибуток та 17643,00 грн застосованої штрафної санкції та №0003551408 про сплату 241113,00 грн частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету.

Відповідач вважає, що позивач невірно тлумачить суть вчинених порушень податкового законодавства, які призвели до заниження сум податку на прибуток в сумі 70571,00 грн та заниження відрахувань державними унітарними підприємствами частини чистого прибутку в сумі 241 113,00 грн.

Так, в акті перевірки було зазначено про необхідність віднесення вищезазначених витрат на збільшення первісної вартості основних засобів, на які витрати й були понесені з подальшою їх амортизацією.

Працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області згідно додатку №1 прибуток розраховано, а відповідно і враховано в господарській діяльності перевіряємого СГД, розрахунок збільшення первісної вартості, на оскаржувані витрати, а також нарахована амортизація за період експлуатації основних засобів.

Щодо твердження позивача стосовно того, що проведені роботи були направлені на підтримку об`єкта основних засобів в робочому стані і відповідно п. 15 Положення (стандарт) 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат, відповідач повідомив наступне.

Отже, дизельний двигун 1Д6-250КТ №9202И083 є компонентом (частиною) основного засобу (дизельного тепловозу). При цьому, термін корисного використання двигуна відрізняється від терміну корисного використання дизельного тепловозу, до якого належить цей двигун. Тобто, для того щоб тепловози були придатними для використання в майбутньому, підприємством здійснено витрати на демонтаж, капітальний ремонт, монтаж, пусконалагоджувальні роботи двигунів. Згідно з п.30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 року №561) вказані роботи визнаються капітальними інвестиціями, оскільки виграти на капітальний ремонт основного засобу (тепловозу) можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (двигуном) основного засобу.

Стосовно придбаних позивачем у 2018 ропі активів на загальну суму 261057,00 грн відповідач зазначив, що ремонт (реконструкцію) складу №4 підприємством проведено з метою зберігання насіння ріпаку. При цьому, у зв`язку з проведення реконструкції складу №4 та згідно даних бухгалтерського обліку нарахування амортизації за червень - липень 2018 року за об`єктом основного засобу (складу №4) призупинено.

Отже, понесені витрати в розмірі 88039,54 грн це витрати безпосередньо пов`язані з поліпшенням основних засобів, оскільки реконструкція складу №4 збільшила площу для зберігання насіння ріпаку, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигод.

Крім того, позивачем від ТОВ "Укрспецоборонконтракт" отримано двигун Газ-66 1 комплектності на суму 55000 грн, який згідно акту списання встановлено на вантажний автомобіль КАВЗ, номерний знак НОМЕР_1 (додаток 3 до акту перевірки), який обліковуються на балансі підприємства на рахунку 10 "Основні засоби". Тобто підприємством здійснено заміну двигуна.

Також, отримані підприємством від ТОВ "Промислова-гідравліка" пневморозподільник У71-22А па суму 8800 грн, від ТОВ "СМЦ Карбон" засувки 400х400 з електроприводом на суму 77400 грн, мотору - редуктору 2,2 кВт 90 об/хв. ф. 35мм вартістю 13178,27 грн, мотору - редуктору 5,5 кВт 90 об/хв. ф. 45мм вартістю 18639 грн згідно актів списання встановлено на елеватор, який обліковуються на балансі підприємства па рахунку 10 "Основні засоби". Тобто підприємством здійснено заміну частини обладнання елеватора на загальну суму 118017,27 грн.

Отже, на думку відповідача, вказані ТМЦ є компонентом (частиною) основних засобів. При цьому, термін корисного використання вказаних ТМЦ (двигун, мотор-редуктор, засувки, пневморозподільник) відрізняється від терміну корисного використання основних засобів (автомобіль, елеватер), до яких належать компоненти (частини) об`єктів основних засобів. Тобто, для того щоб вказані основні засоби були придатними для використання в майбутньому, підприємством здійснено витрати на заміну компоненту (частини) об`єкта цих основних засобів і списання заміненого компоненту.

Представник позивача, ознайомившись з відзивом проти позову, подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що якщо здійснюється поліпшення об`єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призведе до збільшення майбутніх економічних вигід, то відповідно до п. 14 Положення (стандарт) 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта. Якщо проводиться ремонт об`єкта основних засобів для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, то понесені на його здійснення витрати згідно з п. 15 Положення (стандарт) 7 включаються до складу витрат поточного періоду.

Щодо ремонту основних засобів, позивач стверджує, що проведені роботи були направлені тільки для підтримання об`єктів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання.

Проведений в 2016-2017 роках ремонт дизельних двигунів та отримані послуги по демонтажу, капітальному ремонту, монтажу та пусконалагоджувальних роботи дизельних двигунів свідчать тільки про те, що підприємство відремонтувало двигуни, які потребували ремонту і ніяким чином не модернізувало їх або поліпшило, так як ремонт проходив шляхом заміни неробочих частин на тотожні робочі частини.

Також позивач зазначає, що придбаний асфальтобетон дрібнозернистий та щебінь використано на ремонт під`їздних шляхів елеватора, а не реконструкцію складу №4.

Щодо заміни двигуна на автобусі КАВЗ, номерний знак НОМЕР_1 представник позивача зазначав, що підприємством було придбано у ТОВ "Укрспецоборонконтракт" двигун Газ-66, який є аналогічним двигуну, що був встановлений на зазначеному автобусі, встановлення його не призвело до модифікації та до збільшення очікуваних майбутніх вигод, так як від цього не зменшилася кількість використання пального, не збільшилася його швидкість чи кількість місць, тощо. Фактично позивач здійснив витрати з метою підтримання автобуса в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

Також, підприємство провело поточний ремонт елеватора із заміною деяких його деталей і від цього у елеватора не збільшилася швидкість, об`єм виконуваної роботи, не зменшилося споживання електроенергії, не поліпшилася якість роботи, тощо. Тобто підприємство здійснило витрати з метою підтримання елеватора в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

Таким чином, позивач вважає, що витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідач, ознайомившись з відповіддю на відзив, подав до суду заперечення на неї, в яких зазначив, що підприємство посилається на ті пункти П(С)БО, які регламентують віднесення витрат на підтримку об`єктів у робочому стані, хоча в первинних документах (видаткові накладні, акти здачі приймання робіт) чітко вказується про покращення основних засобів.

Дизельний двигун 1Д6-250КТ №9202И083 є компонентом (частиною) основного засобу (дизельного тепловозу). При цьому, термін корисного використання двигуна відрізняється від терміну корисного використання дизельного тепловозу, до якого належить цей двигун. Тобто, для того щоб тепловози були придатними для використання в майбутньому, підприємством здійснено витрати на демонтаж, капітальний ремонт, монтаж, пусконалагоджувальні роботи двигунів. Згідно з п. 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів визнаються капітальними інвестиціями, оскільки витрати на капітальний ремонт основного "засобу (тепловозу) можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (двигуном) основного засобу.

Двигун, мотор-редуктор, засувки, пневморозподільник є компонентом (частиною) основних засобів. При цьому, термін корисного використання вказаних ТМЦ відрізняється від терміну корисного використання основних засобів (автомобіль, елеватор), до яких належать компоненти (частини) об`єктів основних засобів. Тобто, для того щоб вказані основні засоби були придатними для використання в майбутньому, підприємством здійснено витрати на заміну компоненту (частини) об`єкта цих основних засобів і списання заміненого компоненту.

Згідно п.31 Методичних рекомендацій №561 вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 22.10.2019 року.

Судове засідання призначене на 22.10.2019 року відкладене на 12.11.2019 року за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні призначеному на 12.11.2019 року оголошено перерву до 26.11.2019 року.

12.11.2019 року за клопотанням представника відповідача, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", судом проведено заміну первісного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на її правонаступника - Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.

Судове засідання призначене на 26.11.2019 року відкладено на 10.12.2019 року.

Судове засідання призначене на 10.12.2019 року відкладено на 09.01.2020 року, для витребування додаткових письмових доказів.

В судовому засіданні призначеному на 09.01.2020 року оголошено перерву до 28.01.2020 року.

Судове засідання призначене на 28.01.2020 року відкладено на 06.02.2020 року, у зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання

Судове засідання призначене на 06.02.2020 року відкладено на 17.03.2020 року, у зв`язку з неявкою представників сторін.

Судове засідання призначене на 17.03.2020 року відкладено на 27.03.2020 року, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

У зв`язку із встановленням на всій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", розгляд справи призначено на 23.06.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00957152), 01.10.2003 року зареєстроване як юридична особа за адресою місцезнаходження - вул. Магістральна, буд. 43, смт. Неполоківці, Кіцманський район, Чернівецька область. Основний вид економічної діяльності: виробництво продуктів борошомельно-круп`яної промисловості (а.с. 71 т. 1).

У період з 29.03.2019 року по 14.05.2019 року, на підставі направлень від 28.03.2019 року №№750, 748, 749, наказу від 12.03.2019 року №185 представниками відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Неполоковецький КХП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року, яким, зокрема, встановлено наступні порушення (а.с. 9-59 т.1):

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 70571 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 9708 грн, за 2017 рік в сумі 14777 грн, за 2018 рік в сумі 46086;

- п. 1, п. 3 Постанови КМУ від 23.02.2011 року №138 "Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", в результаті чого занижено частину чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету в сумі 241113 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 33165 грн, за 2017 рік в сумі 50487 грн, за 2018 рік в сумі 157461 грн.

Перевіркою було встановлено, що підприємством до складу показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) включено:

за 2016 рік - отримані від ТОВ "Дизельремсервіс" пусконалагоджувальні роботи, роботи по демонтажу, капітальному ремонту, монтажу дизельного двигуна 1Д6-250КТ №9202И083 та транспортні послуги пов`язані із доставкою цього двигуна в сумі 5833,33 грн;

за 2017 рік - включено отримані від ТОВ "Макс-Моторс" роботи по демонтажу, ремонту, налагоджування дизельного двигуна ІД6-250ТК (встановлено на дизельний тепловоз) в сумі 104800 грн;

за 2018 рік - включено отримані від ТОВ "Бурдяківський спецкар`єр" щебінь в кількості 118,3 тони (використано під час реконструкції складу №4) на загальну суму 16799,54 грн, від ФОП ОСОБА_1 асфальтобетон в кількості 30,6 тон (використано під час реконструкції складу №4) на загальну суму 58240 грн, послуги транспорту і послуги катка (отримані з метою реконструкції складу №4) в сумі 13000 грн, від ТОВ "Промислова - гідравліка" пневморозподільник У71-22А (встановлено на елеватор) на суму 8800 грн, від ТОВ "Укрспецоборопкоптракт" двигун Газ-66 1 комплектності (встановлено на вантажний автомобіль КАВЗ, номерний знак НОМЕР_1 ) на суму 55000 грн, від ТОВ "СМЦ Карбон" засувки 400х400 з електроприводом (встановлено на елеватор) на суму 77400 грн, мотору - редуктору 2,2 кВт 90 об/хв. ф. 35мм (встановлено на елеватор) вартістю 13178,27 грн, мотору - редуктору 5,5 кВт 90 об/хв. ф. 45мм (встановлено на елеватор) вартістю 18639 грн.

Таким чином, згідно акту перевірки, встановлено, що позивачем:

- неправомірно включено до складу показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2) вартість вказаних придбаних активів на загальну суму 458306,81 грн (в тому числі: 2016 рік - 92450 грн, 2017 рік - 104800 грн, 2018 рік - 261056,81 грн);

- не нараховано та не включено до складу витрат підприємства амортизацію в розмірі 66251,62 грн, втому числі: 2016 рік - 38520,83 грн, 2017рік - 22706,67 грн, 2018 рік - 5024,12 грн (додаток №1 - прибуток до акта перевірки) із вартості вищевказаних придбаних активів (за виключенням тих активів, на які амортизація починає нараховуватись з січня 2019 року), які слід було зарахувати на баланс підприємства, як збільшення первісної вартості основних засобів та відповідно на збільшену первісну вартість вказаних об`єктів основних засобів нарахувати амортизацію.

Не погоджуючись з вказаними висновками, фактами та даними викладеними в акті перевірки №№2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року, позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки до ГУ ДФС у Чернівецькій області (а.с. 62- т.1).

Листом від 04.06.2019 року №3839/10/24-13-14-08 "Про результати розгляду заперечення" відповідачем повідомлено позивача, що надані заперечення не спростовують висновки викладені в акті перевірки, щодо заниження ДП "Неполоковецьким КХП" податку на прибуток в сумі 70571,00 грн та частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету в сумі 241113,00 грн, отже висновки викладені в матеріалах перевірки, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 62-64 т. 1).

На підставі акта перевірки №2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року, з огляду на вищевказані порушення, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0003531408 від 05.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 88214,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 70571,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 17643,00 грн (а.с. 61 т.1);

- форми "Р" №0003551408 від 05.06.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на суму 241113,00 грн (а.с. 60 т.1).

20.06.2019 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби із скаргою в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0003531408 від 05.06.2019 року та №0003551408 від 05.06.2019 року (а.с. 65-67 т.1).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.08.2019 року №39936/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0003531408 від 05.06.2019 року та №0003551408 від 05.06.2019 року, а скаргу - без задоволення (а.с. 68-70 т.1).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408, представник позивача звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Крім того, судом встановлено, що Державним підприємством "Неполоковецький КХП" було затверджено накази про облікову політику, зокрема, наказ №24 від 23.02.2015 року "Про формування облікової політики товариства та організацію бухгалтерського обліку", наказ №30 від 28.02.2017 року "Про формування облікової політики товариства та організацію бухгалтерського обліку", наказ №128 від 29.12.2017 року "Про продовження дії наказу про облікову політику підприємства від 28.02.2017 року №30", наказ №75 від 01.08.2018 року "Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ДП "Неполоковецького КХП" (а.с. 123-200 т.1, 15-29 т.2).

До спірних правовідносин у даній справі суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений статтею 77 Податкового кодексу України.

Пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п.86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі Акта перевірки №2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року, з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2019 року №0003531408 за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями, збільшено суму грошового зобов`язання позивача по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 88214,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 70571,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 17643,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2019 року №0003551408 за порушення п. 1 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №318 "Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на суму 241113,00 грн.

Дослідженням правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408, судом встановлено наступне.

За висновками Акта перевірки №2214/24-13-14-08/00957152 від 21.05.2019 року порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями, полягало у заниженні податку на прибуток в сумі 70571 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 9708 грн, за 2017 рік в сумі 14777 грн за 2018 рік в сумі 4608 грн.

Порушення п. 1 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №318 "Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" полягало у заниженні частини чистого прибутку, що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету в сумі 241113 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 33165 грн, за 2017 рік в сумі 50487 грн, за 2018 рік в сумі 157461 грн.

Порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами і доповненнями, полягало у заниженні податку на прибуток в сумі 70571 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 9708 грн, за 2017 рік в сумі 14777 грн за 2018 рік в сумі 4608 грн.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зроблено без врахування всіх обставин, які підлягали дослідженню та врахуванню під час перевірки, а надані позивачем на перевірку та суду первинні документи є достатніми та належними.

Так, відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996) цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм матеріального права, які регулюють подібні спірним правовідносини, зокрема у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (від 24 травня 2016 року у справі №21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі №21-2430а16), зазначав, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 року №92 (Положення (стандарт) 7 №92).

Відповідно до п. 14 Положення (стандарт) 7 №92 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарт) 7 №92 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Судом встановлено, що проведений позивачем в 2016-2017 роках ремонт дизельних двигунів та отримані послуги по демонтажу, капітальному ремонту, монтажу та пусконалагоджувальних роботи дизельних двигунів проводився шляхом заміни неробочих частин на тотожні робочі частини, зазначене підтверджується наступними письмовими доказами:

- Договір надання послуг з ТОВ "Макс-Моторс" №103-02 від 22.08.2017 року на ремонт двигуна 1Д6-250ТК (а.с. 216-220 т.1);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №100000040 від 10.11.2017 року відповідно до якого ТОВ "Макс-Моторс" надало послуги відповідно до договору №103-02 від 22.08.2017 року по капітальному ремонту 1Д6-250ТК, демонтаж, монтаж, налаштування на загальну суму 125760,00 грн (в т.ч ПДВ 20960,00 грн) (а.с. 95 т. 1);

- Договір надання послуг з ТОВ "Дизель-Ремсервіс" від 25.10.2016 № 44\119-02 на демонтаж, капремонт, монтаж, пусконалагоджувальні роботи двигуна 1Д6-250ТК (а.с. 223-226 т. 1);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) транспортні послуги ТОВ "Дизель-Ремсервіс" на суму 7000 грн (в т.ч. ПДВ 1166,67 грн) (а.с. 221 т1);

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №127 від 08.11.2016 року про надання ТОВ "Дизель-Ремсервіс" по демонтажу, капітальному ремонту, монтажу та пусконалагоджувальних робіт дизельного двигуна 1Д6-250ТК, вартість робіт 103940,00 грн (в т.ч. ПДВ 17323,33 грн) (а.с. 96 т.1).

Також, згідно видаткової накладної №203 від 21.06.2018 року повивачем у ФОП ОСОБА_1 придбано асфальтобетон дрібнозернистий на загальну суму 69888 грн. (в т.ч. ПДВ 11648 грн) (а.с. 93 т. 1) та ТОВ "Будяківський спецкар`єр" щебінь у на загальну суму 20159,45 грн (в т.ч. ПДВ 3359,91 грн) (видаткова накладна №К-00001879 від 13.06.2018 року) (а.с. 92 т. 1).

Судом встановлено, що придбані асфальтобетон дрібнозернистий та щебінь використано позивачем на ремонт під`їзних шляхів елеватора, що підтверджується нарядом №1 на липень про проведення ремонту асфальтового покриття (окремі місця) під`їзних шляхів елеватора (а.с. 206 т. 1), актом про надання послуг №204 від 21.06.2018 року, актом на списання товарно-матеріальних цінностей за липень 2018 року (а.с. 209 т. 1), актом на списання товарно-матеріальних цінностей за вересень 2018 року на ремонт під`їзних шляхів елеватора.

Також позивачем було придбано у ТОВ "Укрспецоборонконтракт" двигун Газ-66 1 комплектності на суму 55000 грн, який згідно акту списання встановлено на автобус КАВЗ, номерний знак НОМЕР_1 . Судом встановлено, що змінений двигун є аналогічним двигуну, що був встановлений на зазначеному автобусі, встановлення його не призвело до модифікації та до збільшення очікуваних майбутніх вигод, так як від цього не зменшилася кількість використання пального, не збільшилася його швидкість чи кількість місць, тощо.

Також, бездоказовим залишились твердження відповідача про те, що, отримані позивачем від ТОВ "Промислова-гідравліка" пневморозподільник У71-22А на суму 8800 грн, від ТОВ "СМЦ Карбон" засувки 400х400 з електроприводом на суму 77400 грн, мотору - редуктору 2,2 кВт 90 об/хв. ф. 35мм вартістю 13178,27 грн, мотору редуктору 5,5 кВт 90 об хв. ф. 45мм вартістю 18639 грн та згідно актів списання (а.с. 212, 214 т.1) встановлені на елеватор також відносяться до поліпшень, які призводять модифікації елеватора не зрозуміло. Позивач провів поточний ремонт елеватора із заміною деяких його деталей і від цього у елеватора не збільшилася швидкість, об`єм виконуваної роботи, не поліпшилася якість роботи, тощо.

Таким чином, вищевказаними письмовими доказами підтверджено, що послуги надані позивачу ТОВ "Дизель-Ремсервіс", ТОВ "Макс-Моторс" пов`язані з підтримкою основних засобів у робочому стані та з їх поточним ремонтом, а витрати на придбання засобів у ТОВ ТОВ "Укрспецоборонконтракт" , ТОВ "Промислова - гідравліка" та ТОВ "СМЦ Карбон" здійснені з метою проведення поточного ремонту. Тобто позивач здійснив витрати з метою підтримання засобів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від їх використання.

Суд зазначає, що зміст Положення (стандарт) 7 №92, а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов`язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об`єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об`єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов`язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.

Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).

Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.

З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх у робочому стані.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10.04.2020 року №1440/1967/18.

Також суд вважає, що проведені роботи фактично не були будівництвом і спрямовані не на зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом, а на підтримання об`єктів (основних засобів) у робочому стані, відтак висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат коштів, витрачених на ремонт основних засобів, є безпідставним.

У бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед враховується, чи приведуть вони до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта основних засобів.

За змістом положень пунктів 14, 15 Положення (стандарт) 7 №92, якщо здійснюється поліпшення об`єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання цього об`єкта, то первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта, а такі витрати визнаються капітальними інвестиціями.

Якщо проводиться ремонт об`єкта основних засобів для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, то понесені на його здійснення витрати згідно з пунктом 15 Положення (стандарт) 7 №92 включаються до складу витрат.

Відмежовування поняття "поліпшення" від "інших ремонтів" з метою здійснення бухгалтерського обліку базується на критерії збільшення економічних вигод, у порівнянні з первісною вартістю, що є предметом професійного судження керівництва підприємства.

Реалізація положень пункту 15 Положення (стандарт) 7 №92 можлива після закінчення поліпшення (реконструкцій, модернізації) та належного оформлення цього юридичного факту.

Судом встановлено, що виконані роботи є ремонтом основних засобів, а не їх поліпшенням, крім того, позивачем самостійно ідентифіковано такі суми коштів та відображено їх належним чином у бухгалтерському обліку як прямі виробничі витрати.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.06.2018 року №822/2403/17.

Щодо посилань представників сторін на затверджені підприємством накази про облікову політику, суд зазначає про таке.

Пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 року №561 встановлено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

На виконання зазначеного, підприємством було затверджено накази про облікову політику, зокрема, наказ №24 від 23.02.2015 року "Про формування облікової політики товариства та організацію бухгалтерського обліку", наказ №30 від 28.02.2017 року "Про формування облікової політики товариства та організацію бухгалтерського обліку", наказ №128 від 29.12.2017 року "Про продовження дії наказу про облікову політику підприємства від 28.02.2017 року №30", наказ №75 від 01.08.2018 року "Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку ДП "Неполоковецький КХП".

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 року №561 суб`єкт державного сектору самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі визначає за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів облікову політику, а також зміни до неї.

Суб`єкти державного сектору нижчого рівня передають розпорядчий документ про облікову політику на погодження за відомчою підпорядкованістю суб`єктам державного сектору вищого рівня.

Для суб`єктів державного сектору, що мають подвійну підпорядкованість, погодження здійснюється суб`єктом державного сектору вищого рівня, який затверджує кошторис.

Головні розпорядники бюджетних коштів самостійно затверджують облікову політику на підставі розпорядчого документа керівника.

Як вбачається з матеріалів справи при затвердженні наказів про облікову політику позивачем не проведено погодження з головним розпорядником бюджетних коштів, яким у даному випадку виступало Міністерство аграрної політики та продовольства України, отже є нечинними.

У зв`язку з вказаним, суд вважає безпідставними посилання представників сторін на накази про облікову політику, як на підставу включення чи не включення до складу витрат підприємства витрат, що здійснюються для підтримання об`єктів в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.06.2019 року №0003531408 та №0003551408 у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 5537,69 коп, що сплачений відповідно до квитанцій №888 від 05.09.2019 року на суму 4939,90 грн та №932 від 19.09.2019 року на суму 597,79 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003531408.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області від 05.06.2019 року №0003551408.

4. Стягнути на користь Державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області судові витрати на суму 5537 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн 69 коп., що сплачений відповідно до квитанцій №888 від 05.09.2019 року на суму 4939,90 грн та №932 від 19.09.2019 року на суму 597,79 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Державне підприємство "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00957152, вул. Магістральна, 43, смт. Неполоківці, Кіцманський район, Чернівецька область, 59330);

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ43143196, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш

Повний текст рішення складено 01 липня 2020 року (27-29.06.2020 року - вихідні та святкові дні).