Рішення № 90123973, 09.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року справа № 580/975/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника позивача – адвоката Булатецького А.А.,

представника відповідача – Азарова П.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-АГРО» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,-

встановив:

20.03.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось сільськогосподарське приватне підприємство «РВД-АГРО» з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, у якому просить:

- визнати акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 5 лютого 2020 року №ЧК66/1448/АВ нечинним;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 14.02.2020 №ЧК66/1448/АВ/П.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що працівник ОСОБА_1 надав позивачу заяву від 16.01.2020 про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням норм законодавства про працю. Оскільки у позивача відсутні порушення закон6одавства про працю, позивач звільнив ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. За результатами інспекційного відвідування посадовою особою відповідача складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 05.02.2020 №ЧК66/1448/АВ, відповідно до якого виявлено порушення ст. 38 КЗпП України. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у акті перевірки від 05.02.2020 та приписі від 14.02.2020 щодо безпідставного звільнення з роботи ОСОБА_1 з 29.01.2010 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки порушення вимог законодавства про працю відсутні, що підтверджується актом інспекційного відвідування №ЧК656/1/1448/АВ від 10.12.2019, та підстава звільнення за власним бажанням була погоджена з ОСОБА_1 до дати звільнення і останній надав згоду на звільнення за власним бажанням своїми діями.

Також зазначає, що посадовою особою відповідача при проведенні інспекційного відвідування були допущені порушення:

- всупереч п.п. 1 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі – Порядок №823) та ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивачу не надане для ознайомлення звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, на підставі якого було проведено інспекційне відвідування;

- всупереч п. 4 Порядку №823 форми акта інспекційного відвідування, довідки, припису, вимоги інспектора праці, перелік питань, які підлягають інспектуванню, не оприлюднені на офіційному веб-сайті Держпраці, що відповідно до п.п. 3 п. 13 Порядку №823 є підставою для об`єкта відвідування не допускати до проведення інспекційного відвідування та визнання акту інспекційного відвідування нечинним;

- під час складання акта інспекційного відвідування використаний бланк, який не відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338, зокрема: в преамбулі видалені слова «пунктів 19,31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №2952; дані про останній проведений захід державного контролю викладені не по формі (без зазначення дат і вихідних даних Акта); пункт 3.56.2 розділу 1 Акта викладений невірно, так як підприємство не порушувало строків звільнення працівника, а по пунктах 3.20, 3.52, 3.53, 3.56.1 (щодо дотримання законодавства при припиненні трудового договору) перевірка взагалі не проводилась; розділ 11 акта викладений не по формі; розділ 111 акта не містить найменування частини, підпункту, абзацу статті нормативно-правового акта, вимоги якого порушено; розділ 1V не заповнений керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим працівником при підписанні акта; з назви акта вбачається, що інспекційне відвідування проводилось щодо фізичної, а не юридичної особи;

- припис не містить найменування частини, пункту, підпункту, абзацу статті нормативно-правового акта, вимоги якого порушено; не вказано, у який спосіб потрібно усунути порушення;

- припис про усунення порушень складений передчасно, що грубо порушує право позивача на захист;

Ухвалою судді від 25.05.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті провадження за позовною вимогою в частині визнання нечинним акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, від 5 лютого 2020 року №ЧК66/1448/АВ.

Ухвалою судді від 25.05.2020 прийнята до розгляду позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень від 14.02.2020 №ЧК66/1448/АВ/П та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

14.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог ст. 38 КЗпП України внаслідок самовільної зміни підстави звільнення працівника ОСОБА_1 , а саме: наказом від 29.01.2020 №12-к ОСОБА_1 безпідставно звільнено з роботи з 29.01.2020 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, в той час як останній 15.01.2020 звернувся до позивача із заявою про звільнення його за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови трудового чи колективного договору. Наявність порушення підтверджується правовими висновками Верховного Суду, згідно з якими у разі подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням у відповідності до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, навіть за умови не підтвердження порушень законодавства про працю зі сторони роботодавця або його незгоди, останній не вправі змінювати підставу для звільнення працівника на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідач також стверджує про наявність порушень законодавства про працю, які є підставою для звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а саме: п. 2.4, 2.6 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, які були встановлені актом інспекційного відвідування позивача від 10.12.2019 №ЧК 656/1448/АВ.

Щодо твердження позивача, що причина звільнення за власним бажанням була погоджена з працівником ОСОБА_1 , то останній заяву про звільнення за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України не писав, а смс переписка та проставлення відмітки про ознайомлення з наказом про звільнення не надає права змінювати підставу звільнення.

Щодо порушень Порядку №823, то відповідно до пп. 6 п. 12 Порядку №823 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки і порушення, і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги.

Форма акта інспекційного відвідування затверджена наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який є чинним, затверджено серед іншого форми актів, припису, вимоги, довідки, а також інших документів, що складаються під час та за результатами проведення контролюючого заходу. Вказаний наказ розміщений на офіційному сайті Держпраці (http://dsp.gov.ua/nakazy-ministerstva-sotsialnoi-polityky/). Та обставина, що наказ від 18.08.2017 №1338 прийнятий на виконання скасованого Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, не позбавляє можливості використовувати вказану форму акта перевірки, оскільки п. 4 Порядку №823 не передбачає заборони щодо використання затверджених форм документів або ж обов`язку використовувати інші форми документів.

Щодо не зазначення у приписі способу усунення порушення, то встановлена наказом Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 форма припису не містить відповідної графи для зазначення способу усунення порушення, в ній зазначається виключно вимога суб`єкту господарювання щодо необхідності усунення виявленого порушення у визначений строк, тобто спосіб приведення своєї діяльності у відповідність до норм законодавства про працю визначається суб`єктом господарювання самостійно при дотриманні при цьому норм КЗпП України та інших нормативно-правових актів законодавства про працю.

Щодо порушень при оформленні акта інспекційного відвідування, то питання, з яких проводилось інспекційне відвідування, відображені в п. 3 розділу 1 акта; зазначення інспектором праці в пп. 3.56.2 п. 3 р. 1 акта інспекційного відвідування про недотримання позивачем вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України є таким, що відповідає дійсним обставинам; щодо заповнення пп. 3,20, 3,52, 3,53, 3.56.1 п. 3 розділу 1 акта , то наведені в них питання не стосуються спірних правовідносин та не перевірялись, про що встановлена відповідна відмітка (нп) у акті; заповнення керівником позивача розділу 1V акта при його підписанні здійснюється виключно суб`єктом господарювання і жодним чином не залежить від інспектора праці, тому не вважається недоліком.

Інші недоліки акта інспекційного відвідування є технічними описками, які відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 по справі №804/4768/18 не спростовують допущених позивачем порушень.

23.04.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що наведені відповідачем справи Верховного Суду щодо зміни підстави звільнення з ч. 3 ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП україни не є аналогічними справі, що розглядається.

Щодо порушення законодавства про працю, то внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 від 28.11.2019 за №33 та визнання його недійсним 12.12.2019 не є порушенням трудового законодавства та не призвело до порушення трудових прав працівника.

Щодо форми акта інспекційного відвідування, то Порядок №823 зобов`язує затвердити і оприлюднити форми акту, припису, попередження та вимоги на офіційному веб-сайті Держпраці. На виконання Порядку №823 форми вказаних документів не затверджувались, а на веб-сайті Держпраці в розділі «Перелік нормативно-правових актів, якими керується у своїй діяльності Держпраці», міститься посилання на наказ №1338, а не уніфіковані форми документів.

Посилання відповідача на те, що заповнення розділу 1V акта інспекційного відвідування жодним чином не залежить від інспектора праці сприймається позивачем критично, адже цей обов`язок інспектора праці випливає з положень постанови КМУ від 11.02.2015 №96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці», Положення про управління Держпраці, затвердженого у новій редакції наказом Держпраці від 03.08.2018 №84 та постанови КМУ №823 від 21.08.2019.

Численні порушення під час складання акта інспекційного відвідування свідчать про їх системність та про формальність складання інспектором з праці акта та припису.

Посилання відповідача при цьому на постанову Верховного Суду від 19.06.2019 №804/4768/18 безпідставні, адже такої постанови не існує взагалі.

Ухвалою суду від 27.04.2020 клопотання позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні задоволено частково, призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні з викликом сторін на 09.06.2020 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вивчивши доводи сторін, викладені у заявах по суті, суд встановив наступне.

15.01.2020 начальник юридичного відділу сільськогосподарського підприємства «РВД-АГРО» Ігнатенко В.М. подав заяву про звільнення за власним бажаням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням і порушенням керівництвом позивача вимог законодавства про працю. Заява обгрунтована тією обставиною, що згідно наказу №130 від 13.09.2019 він мав бути звільнений з 26.11.2019, однак процедура звільнення проведена не була. Натомість керівництвом був сфальсифікований наказ про скасування наказу №130 від 27.11.2019 та акт про відмову працівника від підпису про ознайомлення та отримання листа-повідомлення від 27.11.2019.

17.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, якою просив провести позапланову перевірку щодо порушення його законних прав у зв`язку з тим, що його не звільнено відповідно до наказу №130 від 13.09.2019 за скороченням штату.

Згідно з наказом від 29.01.2020 №12-к позивач звільнив ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до наказу від 31.01.2020 №69-Н та направлення на проведення інспекційного відвідування №69 від 31.01.2020 інспектором праці ОСОБА_2 було проведене інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК 66/1448/АВ від 05.02.2020.

У розділі 111 акту інспекційного відвідування вказано опис порушення, а саме: наказом від 29.01.2020 №12-К ОСОБА_1 безпідставно звільнено з роботи з 29.01.2020 за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так як останній звернувся на підприємство із заявою про звільнення його за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови трудового чи колективного договору, чим порушено ст. 38 КЗпП України.

Позивач надав відповідачу 11.02.2020 за №55 зауваження до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК 66/1448/АВ від 05.02.2020, у яких з встановленим порушенням не погодився через відсутність порушень законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору

14.02.2020 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЧК 66/1448/АВ/П, яким зобов`язав позивача усунути виявлене порушення та у строк до 02.03.2020 поінформувати письмово про виконання вимог припису.

19.02.200 за №60 позивач звернувся до відповідача з письмовим клопотанням, у якому просив роз`яснити, у чому полягає порушення та у який спосіб воно повинно бути усунене. При цьому звернув увагу, що позивач при звільненні ОСОБА_1 законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору не порушив.

Відповідач листом №37 від 10.03.2020 надав відповідь на звернення, у якій вказав, що позивачу необхідно привести у відповідність наказ від 29.01.2020 №12-К про звільнення ОСОБА_1 до вимог ст. 38 КЗпП України з урахуванням заяви останнього про звільнення.

Згідно з ухвалою суду Черкаського районного суду Черкаської області від 23.03.2020 у цивільній справі №707/515/20 прийнятий до розгляду позов ОСОБА_1 до позивача про визнання неправильним формулювання причин звільнення, зобов`язати змінити причину формулювання шляхом внесення відповідних змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з приписом про усунення виявлених порушень №ЧК 66/1448/АВ/П від 14.02.2020, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральим органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення , нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) Державна служба з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів україни від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами), та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – Порядок №823).

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку №823 (у редакції, що діяла на час виникнення та існування спірних відносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.п 1 п. 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно п. 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно з п. 17 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала заява начальника юридичного відділу Ігнатенка В.М. про порушення його трудових прав; інспекційне відвідування проведено на підставі наказу від 31.01.2020 №69-Н та направлення на проведення інспекційного відвідування №69 від 31.01.2020 посадовою особою відповідача ОСОБА_2 було проведене інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК 66/1448/АВ від 05.02.2020 та винесено припис від 14.02.2020 №ЧК 66/1448/АВ/П.

Отже відповідач при проведенні інспекційного відвідування діяв відповідно до вимог до вимог Порядку №823.

Посилання позивача на ту обставину, що при проведенні інспекційного відвідування йому не була надана заява ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки згідно п. 8 Порядку №823 інспектор праці не зобов`язаний надавати об`єкту відвідування заяву працівника про проведення перевірки.

Згідно з п. 20-21 Порядку №823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відтак, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №806/1723/18.

Судом встановлено, що на підставі акта інспекційного відвідування відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЧК66/1448/АВ/П від 14.02.2020, яким зобов`язав позивача усунути порушення ст. 38 КЗпП України.

Зі спірного припису вбачається, що він містить висновки про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог ст. 38 КЗпП України, однак не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно ч. 2 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При проведенні інспекційного відвідування відповідач встановив, що позивач звільнив ОСОБА_1 з 29.01.2020 відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням всупереч заяві працівника ОСОБА_1 від 15.01.2019, який просив звільнити його за п. 3 ст. 38 КЗпП України про звільнення за власним бажанням у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про працю, тобто самостійно змінив підставу звільнення.

При цьому позивач вважає, що звільнив ОСОБА_1 на законній підставі, а ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до позивача, яким просить визнати неправильним формулювання причин звільнення, зобов`язання змінити формулювання шляхом внесення відповідних змін до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, що підтверджується ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23.03.2020 у справі №707/515/20.

Вказані обставини свідчать, що між позивачем та колишнім працівником позивача ОСОБА_1 існує спір щодо звільнення останнього з роботи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно ч. 3 ст. 221 КЗпП України установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Ст. 222 КЗпП України передбачає, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством.

Отже, вирішення трудових спорів щодо поновлення працівника на роботі, зміну дати і формулювання причини звільнення, за виключенням звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян, суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, відноситься до повноважень районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Зобов`язуючи позивача усунути виявлене порушення щодо зміни формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 , відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки зміна причин звільнення ОСОБА_1 можлива лише на підставі рішення Черкаського районного суду Черкаської області.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З аналізу змісту припису Управління Держпраці у Черкаській області від 14.02.2020 №ЧК 66/1448/АВ/П як акта індивідуальної дії вбачається, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим, та з перевищенням наданих відповідачу повноважень, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені підстави, з яких припис підлягає скасуванню, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, оскільки вони не мають значення для справи.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не довів правомірності припису про усунення виявлених порушень, від 14.02.2020 №ЧК 66/1448/АВ/П, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) про усунення виявлених порушень №ЧК-66/1448/АВ/П від 14 лютого 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) на користь сільськогосподарського приватного підприємства «РВД-Агро» (вул. Чигиринський шлях, 135, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604, код ЄДРПОУ 32546820) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з епідемією коронавірусу.

Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2020 року.

Головуючий суддя А.В. Руденко