Рішення № 90123663, 23.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 р. Справа № 520/13442/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Іванцова Я.І., відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, прийняте Головним управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області податкове повідомлення - рішення № 154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки у загальній сумі 72 790,82 грн., є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.12.2019 року відкрито спрощене провадження по справі. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов у встановлений строк.

14.01.2020 року до канцелярії суду представник Головного управління ДПС у Харківської області надав відзив на позов (а.с. 60 - 62), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що ОСОБА_1 як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, перебуває на обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС у Харківській області (Новобаварський район). Відповідно до п.287.5 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 ПК України позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки. Нарахування земельного податку проводилося на підставі рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки та збори у місті Харкові" в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18, рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року". Станом на 01.01.2013 року базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова становить 291,18 грн. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становить 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017рік - 1,0, 2018р.- 1,0, 2019 рік - 3,0. Методика розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам затверджено Рішенням ХМР від 03.07.2013 р. №1209/13. Розрахунок на 2017,2018, 2019 р. до податкового повідомлення - рішення від 25.10.2019 року № 154836-5606-2030 на суму 72790,82 грн.:46799,24=291,18*1,249*1,433*1,06*1*1*2,01*3*468,3*3%(2019рік),12999,79=291,18*1,249*1,433*1,06*1*2,5*2,01*468,3*1%(2018рік),12999,79=291,18*1,249*1,433*1,06*1*2,5*2,01*468,3*1% (2017 рік). Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов у зв`язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2016 року ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлова будівля літ. "АА-1" загальною площею 468,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,0614 га, кадастровий номер: 6310137900:03:001:0008, цільове призначення: землі промисловості (а.с. 11 - 12).

Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, яким відповідно до п.287.5 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 ПК України позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки на загальну суму 72 790,82 грн.: 2017 рік - 12 999,79 грн., 2018 рік - 12 9999,79 грн. та 2019 рік - 46 799,24 грн. (а.с. 13).

Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України також визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

В підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Як вже зазначалося вище, приписи пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Як зазначено представником відповідача у відзиві, земельний податок з фізичних осіб за 2017 - 2019 роки нараховувався позивачу на підставі рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року №542/17 "Про місцеві податки та збори у місті Харкові" в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18, рішення 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року".

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що при нарахуванні позивачу земельного податку за відповідний період дані державного земельного кадастру контролюючим органом не використовувалися, відповідні запити про надання інформації, необхідної для обчислення та справляння плати за землю, контролюючим органом до земельного кадастру не надсилалися на виконання приписів пункту 286.1 статті 286 ПК України.

За таких обставин, відповідачем для обчислення податку на землю з фізичних осіб не використовувалась інформація центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові від 27.02.2018 року по справі № 826/14191/16 Верховний Суд дійшов висновку, що при нарахуванні фізичній особі земельного податку податковий орган повинен використовувати дані державного земельного кадастру, що передбачено положеннями п.286.1 ст. 286 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості формування сум оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого Головним управління ДФС у Харківській області податкового повідомлення - рішення №154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено доповнення до ст. 195 та розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Закон набирав чинності 02.04.2020 року.

Так, в пункті 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (з урахуванням доповнень) зокрема зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки розгляду адміністративної справи та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пункту 3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61001) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 154836-5606-2030 від 25.10.2019 року, прийняте Головним управління ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень КАС України.

Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.

Суддя Шевченко О.В.