Рішення № 90122515, 01.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7639/20

н/п 2-а/766/607/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) в особі його територіального підрозділу – Управління патрульної поліції в Херсонській області(ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128), Інспектора 1 роти 1 взводу батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кірсанова Андрія Геннадійовича(РНОКПП невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача.

13.05.2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП №270701 від 01.05.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 грн.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.05.2020 року інспектором 1 роти 1 взводу батальйону УПП в Херсонській області лейтенантом поліції Кірсановим А.Г. відносно нього було винесено постанову серії ДП №270701 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Постанова мотивована тим, що 01.05.2020 р., о 09:30 год., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FORD MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 , на вул. Полковника Кедровського, проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, після зупинки не ввімкнув аварійну сигналізацію та не надав водійське посвідчення, чим порушив ПДР України, п.8.7.3 г, 9.9 б, 2.1.а, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає, що зупинка його автомобіля була безпричинною, так як на заборонений сигнал світлофора не їхав, що можуть підтвердити свідки.

Процес зупинки і спілкування з поліцейськими інспекторами був зафіксований позивачем на відеокамеру мобільного телефону. Копію даного відеозапису долучено до адміністративного позову (відеофайли №VID-20200320-WA0000, video-8022a3aca1dcb1495a0f19586075cbb3-V, video-8308eef34400fe0c11adf21394ee335d-V, video-b56d5d105f3d707cdbe8c1b1bbdca491-V, video-b243b9b3fb35dc90c6f2fffc28488b32-V, video-c17866a626fdc6c3a9d7260210dfa1f5-V, video-e1eb2abd2338292b0feb60e69cd86bb8-V, Видео 1, Копия VID-20200320-WA0000).

Додатково, позивач вказує, що на вимогу забезпечити під час розгляду адміністративної справи правову допомогу адвоката, дочекавшись його приїзду на місце зупинки автомобіля, поліцейські не відреагували належним чином, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 та його адвоката, який прибув на місце вже після того, як поліцейські зімітували розгляд адміністративної справи, склали постанову та відмовились надати її копію.

Таким чином, безпідставно зупинивши транспортний засіб під керуванням позивача, за відсутності належних доказів адміністративного правопорушення, поліцейський інспектор Кірсанов А.Г. виніс постанову за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, не розглянувши адміністративну справу належним чином, не надавши позивачу доказів порушення ПДР.

На вимогу інспектора ОСОБА_2 , надати йому водійське посвідчення та реєстраційні документи на ТЗ, позивач продемонстрував йому на камеру їх наявність, але зауважив, що надасть їх тільки тоді, коли буде ознайомлено з доказом порушення ПДР і правомірності зупинки ТЗ. Зауважує, що для винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності інспектор поліції ОСОБА_3 зміг дізнатись анкетні дані позивача і без безпосереднього ознайомлення з документами.

Позивач пояснив поліцейському інспектору ОСОБА_3 , що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, доки не буде надано доказів порушення ним правил дорожнього руху, і що зупинка автомобіля при відсутності порушень ПДР взагалі безпідставна і незаконна.

На пояснення ОСОБА_1 поліцейський інспектор ОСОБА_3 не відреагував і не надав належних доказів порушення позивачем правил дорожнього руху і законності витребування водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Він почав розглядати адміністративну справу, не надавши докази порушення ПДР та не забезпечивши правову допомогу.

За таких обставин, вважає, що постанова серії ДП №270701 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень є абсолютно незаконною та підлягає скасуванню, оскільки порушення ПДР та адміністративного правопорушення не скоював, в його діях відсутня сама подія адміністративного правопорушення. Розгляд справи інспектором Кірсановим А.Г. проводився з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позиція відповідача.

24.06.2020 року представник відповідача за довіреністю Ратушко В.А. через канцелярію суду надала відзив на адміністративний позов про скасування постанови ДП №270701 від 01.05.2020 у справі про адміністративне правопорушення, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі виходячи з наступного.

01.05.2020 року близько 09 год. 00 хв., під час несення служби у м. Херсон, вул. Полковника Кедровського, район буд. 1 Відповідачем-1 було виявлено автомобіль Форд Мондео, номерний знак НОМЕР_2 , водій керуючи НОМЕР_3 , проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху (ПДР).

Зупинивши правопорушника, інспектори поліції підійшли до водія даного т/з, належним чином представились та попросили водія пред`явити відповідні документи на т/з, як того вимагає ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у зв`язку з тим що позивачем було порушено п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху, чим скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Після зупинки водій не ввімкнув аварійну сигналізацію та при перевірці не надав посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням п. 2.1 «а» ПДР. Водієм даного автомобіля виявився позивач.

Факт спілкування Відповідача-1 з позивачем і оформлення адміністративних матеріалів зафіксовано на відео, на яких позивач стверджує, що він проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора і що це не заборонено ПДР. Позивач веде себе зухвало і не коректно по відношенню до патрульних поліцейських, застосовуючи ненормативну лексику.

Представник відповідача у відзиві пояснив, що інспектором патрульної поліції за скоєні правопорушення було складено тільки одну постанову, як того вимагає ст. 36 КУпАП - якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Виявлені порушення рівнозначні, тому винесено штраф 425,00 грн.

Оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до ст.252 КУпАП поліцейським була винесена постанова про накладення стягнення на позивача. Дана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою. Під час винесення Постанови, позивач був ознайомлений зі своїми правами, з відеодоказами адміністративного правопорушення, факт наявності правопорушення, а саме порушень правил дорожнього руху п. 8.7.3 «г», 2.1 «а», 9.9 «б» Правил дорожнього руху, за що згідно ч.2 ст. 122, 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, тому підстави для задоволення адміністративного позову та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДП18 №270701 від 01.05.2020 року відсутні.

До відзиву долучено диск з відео файлами № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та доказ направлення відзиву позивачу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2020 року позов залишено без руху з наданням позивачу строку п`ять днів на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

10.06.2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано судді 11.06.2020 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 18.06.2020 року.

У час призначений для розгляду справи позивач та його представник не з`явилися, 18.06.2020 року Сметана С.В., який діє від імені позивача на підставі ордеру, та ОСОБА_1 через канцелярію суду подали заяву про проведення судового засідання без їх участі.

У час призначений для розгляду справи відповідачі не з`явилися, 18.06.2020 року Павлюк А.О., яка діє від імені Департаменту патрульної поліції на підставі довіреності, через канцелярію суду подала заяву про перенесення судового засідання на іншу дату з метою подання відзиву на позов.

Розгляд справи відкладено на 24.06.2020 року.

24.06.2020 року представник відповідача за довіреністю Ратушко В.А. через канцелярію суду надала відзив на адміністративний позов про скасування постанови ДП18 №270701 від 01.05.2020 у справі про адміністративне правопорушення.

У час призначений для розгляду справи позивач та його представник не з`явилися, 24.06.2020 року через канцелярію суду подали заяву про проведення судового засідання без їх участі.

У час призначений для розгляду справи відповідачі не з`явилися, 24.06.2020 року Ратушко В.А., яка діє від імені Департаменту патрульної поліції на підставі довіреності, через канцелярію суду подала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Розгляд справи відкладено на 01.07.2020 року.

У час призначений для розгляду справи позивач та його представник не з`явилися, 01.07.2020 року через канцелярію суду подали заяву про проведення розгляду справи в письмову провадженні без їх участі. Позовні вимоги підтримали, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

У час призначений для розгляду справи відповідачі не з`явилися, 01.07.2020 року Ратушко В.А., яка діє від імені Департаменту патрульної поліції на підставі довіреності, через канцелярію суду подала заяву про проведення розгляду справи в письмовому провадженні без її участі. У задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином судом встановлено, що у судове засідання, у час призначений для розгляду справи позивач та представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем знаходження, направлення СМС-повідомлень, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125. Подали клопотання про розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача його представника, представника відповідача про розгляд справи без їх участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини встановлені судом.

01 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП

У постанові серії ДП18 №270701 від 01.05.2020 року, що винесена відносно позивача, зазначено, що 01.05.2020 року близько 09 год. 30 хв. в м. Херсон по вул.. Полковника Кедровського, буд. 1, керуючи автомобілем Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_2 , позивач проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, після зупинки не ввімкнув аварійну сигналізацію та не пред`явив водійське посвідчення, чим порушив пункти 8.7.3 «ґ», 9.9.б, 2.1.б ПДР України чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 статті 126 КУпАП та ч.2 ст. 122 КУпАП. На підставі ст. ст. 33, 36, 284 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн.

У зв`язку з тим, що від отримання постанови ОСОБА_1 відмовився, супровідним листом вих.. №7059/41/23/20 від 04.05.2020 року постанову серії ДП18 №270701 від 01.05.2020 року рекомендованим листом направлено на адресу позивача.

Відміткою на поштовому повідомленні №7303400724146 підтверджено, що ОСОБА_1 постанову серії ДП18 №270701 від 01.05.2020 року отримав 06.05.2020 року.

З позовної заяви вбачається, що позивач, не згоден з вказаною постановою, оскільки зупинка його автомобіля була безпричинною, так як на заборонений сигнал світлофора не їхав, що можуть підтвердити свідки.

Також, позивач вказує, що на вимогу забезпечити під час розгляду адміністративної справи правову допомогу адвоката, дочекавшись його приїзду на місце зупинки автомобіля, поліцейські не відреагували належним чином, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 та його адвоката, який прибув на місце вже після того, як поліцейські зімітували розгляд адміністративної справи, склали постанову та відмовились надати її копію.

Позивач пояснив поліцейському інспектору ОСОБА_3 , що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, доки не буде надано доказів порушення ним правил дорожнього руху, і що зупинка автомобіля при відсутності порушень ПДР взагалі безпідставна і незаконна. На пояснення ОСОБА_1 поліцейський інспектор ОСОБА_3 не відреагував і не надав належних доказів порушення позивачем правил дорожнього руху і законності витребування водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Він почав розглядати адміністративну справу, не надавши докази порушення ПДР та не забезпечивши правову допомогу.

З поданого представником Департаменту патрульної поліції відзиву встановлюється, що 01.05.2020 року близько 09 год. 00 хв., під час несення служби у м. Херсон, вул. Полковника Кедровського, район буд. 1 Відповідачем-1 було виявлено автомобіль Форд Мондео, номерний знак НОМЕР_2 , водій керуючи НОМЕР_3 , проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху (ПДР).

Зупинивши правопорушника, інспектори поліції підійшли до водія даного т/з, належним чином представились та попросили водія пред`явити відповідні документи на т/з, як того вимагає ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у зв`язку з тим що позивачем було порушено п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху», чим скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Після зупинки водій не ввімкнув аварійну сигналізацію та при перевірці не надав посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням п. 2.1 «а» ПДР. Водієм даного автомобіля виявився позивач.

Факт спілкування Відповідача-1 з позивачем і оформлення адміністративних матеріалів зафіксовано на відео, на яких позивач стверджує, що він проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора і що це не заборонено ПДР. Позивач веде себе зухвало і не коректно по відношенню до патрульних поліцейських, застосовуючи ненормативну лексику.

Представник відповідача пояснив, що інспектором патрульної поліції за скоєні правопорушення було складено тільки одну постанову, як того вимагає ст. 36 КУпАП - якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Виявлені порушення рівнозначні, тому винесено штраф 425,00 грн.

Оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю відповідно до ст.252 КУпАП поліцейським була винесена постанова про накладення стягнення на позивача. Дана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою. Під час винесення Постанови, позивач був ознайомлений зі своїми правами, з відеодоказами адміністративного правопорушення, факт наявності правопорушення, а саме порушень правил дорожнього руху п. 8.7.3 «г», 2.1 «а», 9.9 «б» Правил дорожнього руху, за що згідно ч.2 ст. 122, 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

На відеофайлах №VID-20200320-WA0000, video-8022a3aca1dcb1495a0f19586075cbb3-V, video-8308eef34400fe0c11adf21394ee335d-V, video-b56d5d105f3d707cdbe8c1b1bbdca491-V, video-b243b9b3fb35dc90c6f2fffc28488b32-V, video-c17866a626fdc6c3a9d7260210dfa1f5-V, video-e1eb2abd2338292b0feb60e69cd86bb8-V, Видео 1, Копия VID-20200320-WA0000, які долучено позивачем до позовної заяви, зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відеозапис зроблено позивачем у салоні автомобіля Ford. Відеозаписи підтверджують незгоду позивача з інкримінованими йому правопорушеннями та відмову надати представнику патрульної поліції посвідчення водія.

З відео файлів № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 20200501201423000568, які долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається розгляд справи про адміністративне правопорушення біля автомобіля, у якому знаходився позивач. Відеодоказами підтверджено, що, позивач, не погоджуючись з інкримінованими йому правопорушеннями, вимагав у представників патрульної поліції надати докази вчиненого правопорушення та провести розгляд справи про адміністративне правопорушення за участю адвоката.

Досліджені судом відеодокази у своїй сукупності та взаємозв`язку не суперечать один одному та фіксують розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 паралельно – як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.

Відповідно до п. 8.7.3. «ґ» жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

За п. 9.9. «б» ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За вимогами п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв — дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах — дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; г) на маршрутних транспортних засобах — схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, — документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака Розпізнавальний знак "Інвалід" «Водій з інвалідністю» — документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також (доповнено 23.01.2019) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 зазначеного Закону поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З наведених норм законодавства вбачається, що за наявності факту порушення водієм ПДР зупинка транспортного засобу є законною, і лише з дотриманням таких умов у інспектора поліції виникає право на реалізацію повноважень вимагати у особи пред`явлення нею документів, зокрема посвідчення водія.

Відповідно до положень статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Досліджені судом диски із відеозаписами №VID-20200320-WA0000, video-8022a3aca1dcb1495a0f19586075cbb3-V, video-8308eef34400fe0c11adf21394ee335d-V, video-b56d5d105f3d707cdbe8c1b1bbdca491-V, video-b243b9b3fb35dc90c6f2fffc28488b32-V, video-c17866a626fdc6c3a9d7260210dfa1f5-V, video-e1eb2abd2338292b0feb60e69cd86bb8-V, Видео 1, Копия VID-20200320-WA0000 та № НОМЕР_4 , 20200501201223000557, 20200501201416000567, НОМЕР_7 не можуть бути прийнятий судом в якості доказу, оскільки є такими, що не фіксують ні адміністративне правопорушення у вигляді проїзду на заборонений жовтий сигнал світлофору, ані вимкнену аварійну сигналізацію після зупинення автомобіля позивача, ані автомобіль, на якому були вчинені вказані правопорушення. Оскільки на відеофайлах зафіксовано лише процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом його ймовірного вчинення, а тому відсутні будь-які беззаперечні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив інкриміновані йому порушення ПДР за п. 8.7.3. «ґ», 9.9. «б», що тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стосовно притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію та полісу страхування є неправомірними, відсутність доказів фіксації порушення позивачем у цій справі правил дорожнього руху свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, з урахуванням ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що факт скоєння адміністративного правопорушення не заперечується позивачем, у зв`язку із чим визнається факт скоєного правопорушення.

Суд вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності, оскільки з`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його з урахуванням усіх істотних аспектів у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст.77 КАС України не надано доказів вчинення позивачем будь-яких порушень, внаслідок яких у відповідача виникло б право притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Будь-яких інших доказів, як-то показання свідків правопорушення (у разі його вчинення) відповідачем не відбиралися, оскільки до матеріалів справи копії таких показань не додано, посилання на показання свідків в оскаржуваній постанові відсутні.

Враховуючи, що відповідачем - Департаментом патрульної поліції не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованих йому адміністративних проступків, суд вважає за таких обставин, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Таким чином, вина позивача у порушенні правил дорожнього руху України не доведена належними та допустимими доказами, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) в особі його територіального підрозділу – Управління патрульної поліції в Херсонській області(ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128), Інспектора 1 роти 1 взводу батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кірсанова Андрія Геннадійовича(РНОКПП невідомий, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, 128) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ДП18 №270701 від 01.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн..

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Дата складання повного тексту рішення 01.07.2020 року.

Суддя Є.М. Булах