Рішення № 90122019, 19.06.2020, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/961/19

Провадження № 2/648/33/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року смт Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Строілов С.О.,

з участю секретаря Велько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, приватний нотаріус Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Гребенюк Т.М., про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати жилий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного будинку укладений між відповідачами 05.10.2017 року, посилаючись те, що цей будинок був побудований спільно подружжям ОСОБА_2 в період шлюбу, а у зв`язку з укладенням відповідачами спірного договору купівлі-продажу цього будинку порушується право позивача на отримання своєї частки спадщини після смерті матері - ОСОБА_5 , з урахуванням приховування ОСОБА_2 факту відчуження спадкового майна.

Судом задоволені клопотання представника позивача про витребування письмових доказів.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив в якому проти задоволення вимог позивача заперечувала, посилаючись на законність укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу вказаного жилого будинку та безпідставність вимог позивача у зв`язку з виникненням у ОСОБА_2 права власності на цей будинок після смерті ОСОБА_5 , з урахуванням обізнаності позивача про укладення оспорюваного нею договору купівлі-продажу будинку.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бойко В.В. подав до суду відзив в якому вимоги позивача визнав, оскільки вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу будинку був укладений ОСОБА_2 під впливом обману зі сторони ОСОБА_3 .

Судом залучені до участі у справі в якості третіх осіб Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та приватний нотаріус Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Гребенюк Т.М.

Представник третьої особи - Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі подав до суду пояснення в яких вимоги заявлені позивачем вважає необгрунтованими, посилаючись на законність укладеного відповідачами договору купівлі-продажу жилого будинку та безпідставність вимог позивача про визнання спільної власності на будинок за подружжям ОСОБА_2 , з урахуванням виникнення права власності на цю нерухомість у ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 .

Третя особа - приватний нотаріус Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Гребенюк Т.М. надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлялись завчасно в передбаченому законом порядку, від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 81, 82 ЦПК України, сторони зобов`язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач та третя особа ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.1990 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію шлюбу та народження дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Згідно довідки Білозерської селищної ради Херсонської області за № 02-23/3027 від 27.12.2018 року на момент смерті ОСОБА_5 разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані та проживали позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя який його пережив.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, позивачка поряд з відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_4 є спадкоємцями померлої ОСОБА_5 , які в силу закону вважаються такими що прийняли спадщину, оскільки судом не встановлено наявності їх заяв про відмову від спадщини.

Поряд з цим судом встановлено, що 05.10.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено в передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належав ОСОБА_2 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 86884640 від 12.05.2017 року.

Згідно реєстраційної справи № 1244838765203, завірена копія якої досліджена судом, право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 за його заявою на підставі технічної документації на будинок, в тому числі висновку про його технічний стан, та акту відводу земельної ділянки від 03.02.1992 року на підставі рішення виконкому Білозерської селищної ради народних депутатів № 16 від 30.01.1992 року.

Відповідно до наданого суду рішення виконкому Білозерської селищної ради народних депутатів № 16 від 30.01.1992 року про зміну нумерації земельних ділянок: виділену земельну ділянку пл. 0,06 га по АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 згідно рішення виконкому Білозерської районної ради народних депутатів № 106 від 17.07.1990 року слід рахувати площею 0,12 га по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 з видачею акт відводу та встановлення меж присадибної ділянки.

З наданих суду будівельного паспорту та дозволу на право виконання будівельних робіт вбачається отримання ОСОБА_2 дозвільних документів для будівництва жилого будинку в 1990 році на підставі рішення виконкому Білозерської районної ради народних депутатів № 106 від 17.07.1990 року.

Крім того, судом встановлено, що між ОСОБА_3 та Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 09.10.2017 року укладено кредитний договір за № 8188-к на суму 160000 грн для придбання жилого будинку з подальшою реконструкцією за адресою: АДРЕСА_1 , а також 27.10.2017 року договір іпотеки відповідно до якого ОСОБА_3 передала придбаний жилий будинок в іпотеку Обласному фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

З повідомлення Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за № 446 від 17.04.2019 року та платіжного доручення № 909 від 27.11.2017 року вбачається, що Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі кредитні кошти ОСОБА_3 були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_2 .

Поряд з цим, згідно висновку експерта № 38 від 04.06.2019 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи вартість ремонтних робіт виконаних в садибі АДРЕСА_1 після 05.10.2017 року станом на травень 2019 року складає 256186 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами фактично не заперечуються.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, поряд з іншим, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, якою позивач обгрунтовує заявлені вимоги, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

При цьому, виходячи зі змісту позовної заяви позивач вважає жилий будинок АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_2 (батьків позивача) як набутий ними в період шлюбу та, як наслідок, спільним майном спадкоємців ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, а майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Аналогічні положення щодо спільної сумісної власності подружжя на майно набуте за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, містить й ст. 60 СК України.

Поряд з цим, згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Ст.ст. 317, 319 ЦК України передбачають право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд та його право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За встановлених судом обставин, з урахуванням вимог ст. 331 ЦК України, на думку суду позивачем не доведено факту належності жилого будинку АДРЕСА_1 , як об`єкта нерухомості до складу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та спадщини після смерті ОСОБА_5 , з урахуванням реєстрації ОСОБА_2 права власності на вказаний будинок в травні 2017 року, тобто після смерті ОСОБА_5 .

При цьому, суд враховує взагалі недоведеність позивачем будівництва вказаного будинку подружжям ОСОБА_2 , з урахуванням виділення ОСОБА_2 земельної ділянки під будівництво будинку та отримання дозвільних для цього документів в 1990 році до укладення між ними шлюбу.

За таких обставин, суд не має підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання жилого будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

У зв`язку з чим відсутні також підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного будинку укладеного між відповідачами 05.10.2017 року, оскільки в судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства під час укладення цього договору, які б в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України давали б підстави для визнання його недійсним.

Доводи позивача про необізнаність про укладення відповідачами спірного договору купівлі-продажу будинку не приймаються судом до уваги як недоведені, з урахуванням викладеного у відзиві відповідачем ОСОБА_3 , родинних відносин позивача з відповідачем ОСОБА_2 , проживання з ним за однією адресою та його позиції по справі.

Доводи представника відповідача про визнання позову з посиланням на введення в оману продавця будинку під час укладення оспорюваного договору не приймаються судом до уваги в межах заявлених вимог, оскільки вказані представником відповідача ОСОБА_2 обставини не відносяться до підстав даного позову, а є самостіними для оспорювання дійсності укладеного договору.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено в судовому засіданні належність спірного будинку до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу цього будинку, з урахуванням обґрунтованих заперечень відповідача проти позову та пояснень Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, підстав для задоволення вимог позивача із зазначених ним підстав суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 317, 319, 331, 368, 369, 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), треті особи: ОСОБА_4 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, (місце знаходження: м.Херсон, вул. Університетська 136-а ідентифікаційний код 30245400) приватний нотаріус Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Гребенюк Т.М. (місце знаходження: Херсонська область, смт.Білозерка, пров.Харченко 28/1) про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку.

Дата складання повного судового рішення - 30.06.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Херсонського апеляційного суду з урахуванням перехідних положень ЦПК України.

Суддя Строілов С.О.