Рішення № 90121469, 25.06.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/664/20

Провадження № 2/545/513/20

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі КудряА.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Полтавський районний відділ державної Виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Полтавський районний відділ державної Виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, посилаючись на те, що 27 грудня 2006 року між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № PLKPGK00003816, за яким позивач отримав пряму кредитну лінію в розмірі 343 000 грн., із застосуванням процентної ставки 1,34 % на місяць, що відповідно становить 16.08% на рік, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% на місяць, що відповідно становить 2,0 % на рік, строком до 25 грудня 2026 року зі змінною процентної ставки. Цільове призначення кредиту - придбання житлового будинку.

27 грудня 2006 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Гальонкіною О.В. за реєстровим № 2609.

Через складну ситуацію в країні та значним подорожчанням національної валюти, підняттям кредитором процентної ставки в грудні 2007 року, у позивача виникла заборгованість за вказаним договором.

25.07.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» достроково розірвав кредитний договір та звернувся до Полтавського районного суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в період з 27.12.2006 р. по 05.07.2011 р. та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на нерухоме майно та виселення.

Рішенням Полтавського районного суду від 05.03.2013 р. позов ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено, стягнуто заборгованість в розмірі 784 655,27 грн., та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно та ухвалено рішення про виселення.

Рішенням Полтавського апеляційного суду від 23.07.2013 року, рішення Полтавського районного суду Полтавської області в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором змінено та зменшено з 784 655,27 грн. до 682 634 грн.42 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині виселення скасоване та у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 1556 щодо звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно.

Вказаним виконавчим написом нотаріус запропонував звернути стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги відповідача шляхом перерахування коштів на рахунок АТ КБ «Приватбанк» у розмірі:

-Заборгованість за кредитом - 302 628,41 грн.

-Заборгованість за відсотками - 884 391,38 грн.

-Комісія - 44 979, 63 грн.

-Пеня - 2 627 198,03 грн.,

що всього становить 3 859 197 ( три мільйони вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто сім) гривень 45 копійок;

-Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 грн.

-Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 862 697 ( три мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 45 копійок.

-Строк за який провадиться стягнення, - одинадцять років сім місяців дванадцять днів, а саме з 27.12.2006 року по 08.08.2018 року.

13 лютого 2020 року на адресу Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) м. Полтава, вул. Стешенка, 6 надійшла заява відповідача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 09.10.2018 року по справі № 1556 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.02.2020 року старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Піддубним Вадимом Владиславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61278659 та Постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 61278659 у розмірі 385 919 (Триста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять ) грн. 75 коп.

В судове засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі та участі представника, позов підтримав та прохав його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов у встановлений строк не подав, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема в судове засідання призначене на 26.05. 2020 року надав клопотання про надання йому додаткового строку для подання відзиву та доказів у справі однак на протязі місяця в наступні засідання призначені на 11.06.2020 року та 25.06.2020 року так будь яких доказів та відзиву не надав як і клопотань про можливе перенесення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність. З огляду на дану обставину суд продовжив розгляд справи.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа - Полтавський районний відділ державної Виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріли справи, вважає що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 27 грудня 2006 року між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № PLKPGK00003816, за яким позивач отримав пряму кредитну лінію в розмірі 343 000 грн., із застосуванням процентної ставки 1,34 % на місяць, що відповідно становить 16.08% на рік, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% на місяць, що відповідно становить 2,0 % на рік, строком до 25 грудня 2026 року зі змінною процентної ставки. Цільове призначення кредиту - придбання житлового будинку.

27 грудня 2006 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Гальонкіною О.В. за реєстровим № 2609.

Через складну ситуацію в країні та значним подорожчанням національної валюти, підняттям кредитором процентної ставки в грудні 2007 року, у позивача виникла заборгованість за вказаним договором.

25.07.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» достроково розірвав кредитний договір та звернувся до Полтавського районного суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в період з 27.12.2006 р. по 05.07.2011 р. та в рахунок погашення боргу звернути стягнення на нерухоме майно та виселення.

Рішенням Полтавського районного суду від 05.03.2013 р. позов ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено, стягнуто заборгованість в розмірі 784 655,27 грн., та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно та ухвалено рішення про виселення.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23.07.2013 року, рішення Полтавського районного суду Полтавської області в частині визначення загальної суми заборгованості за кредитним договором змінено та зменшено з 784 655,27 грн. до 682 634 грн.42 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині виселення скасоване та у задоволенні вказаної вимоги відмовлено.

09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 1556 щодо звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно.

Вказаним виконавчим написом нотаріус запропонував звернути стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги відповідача шляхом перерахування коштів на рахунок АТ КБ «Приватбанк» у розмірі:

-Заборгованість за кредитом - 302 628,41 грн.

-Заборгованість за відсотками - 884 391,38 грн.

-Комісія - 44 979, 63 грн.

-Пеня 2 627 198,03 грн.,

що всього становить 3 859 197 ( три мільйони вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто сім) гривень 45 копійок;

-Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3 500,00 грн.

-Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 862 697 ( три мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот дев`яносто сім) гривень 45 копійок.

-Строк за який провадиться стягнення, - одинадцять років сім місяців дванадцять днів, а саме з 27.12.2006 року по 08.08.2018 року.

13 лютого 2020 року на адресу Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) м. Полтава, вул. Стешенка, 6 надійшла заява відповідача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 09.10.2018 року по справі № 1556 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.02.2020 року старшим державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Піддубним Вадимом Владиславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61278659 та Постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 61278659 у розмірі 385 919 (Триста вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`ятналцять ) грн. 75 коп.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право кожної особи на звернення до суду для захисту своїх порушених, не визнаних чи оспорюваних прав свобод, чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України, встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено право споживача на судовий захист прав, передбачених законодавством.

Зокрема преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" визначено цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 цього Закону визначено сферу його дії, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено норми законодавства що регулює правовідносини між споживачем та надавачем послуг,зокрема законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Таким чином Закон України "Про захист прав споживачів" є спеціальним законом, яким визначено врегулювання правовідносин за порушення норм Закону, та механізм захисту прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно Розділу 2 глави 16 п.3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р. передбачено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 р. № 296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

З наявних документів в матеріалах справи, не встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» було направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, на адресу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про намір банку стягувати вказану суму коштів, ігноруючи винесені раніше судові рішення, та можливості або оспорити вимоги АТ КБ «ПриватБанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

На думку суду, у даному випадку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис нотаріуса № 4343 від 23.05.2018 року було здійснено із порушенням норм чинного законодавства, а тому він є таким, що не підлягає виконання.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано договір про надання правової допомоги № 1 від 10.03.2020 року, розрахунок витрат адвоката, акт виконаних робіт на загальну суму 14000,00 грн., у зв`язку з чим слід стягнути зазначену суму з відповідача. /т. 1 а.с. 33-44/

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави, згідно ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року, ст.ст.12, 81,130,131, 141, 223, 229, 247, 263, 280, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 09.10.2018 року № 1556 вчинений ОСОБА_2 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 27.12.2006 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Гальонкіною О.В. за реєстровим № 2609.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) на користь держави судовий збір у сумі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий: А.Г.Потетій