Ухвала суду № 90120972, 01.07.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/156/2020

Справа № 552/5354/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі колегії суддів: головуючого судді - Хіневича В.І., суддів: Фадєєвої С.О., Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., за участю прокурора - Сорокіна І.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . ,ОСОБА_6 . , ОСОБА_7., захисників:обвинуваченого ОСОБА_1 , - Шапошника Р.Ф., обвинуваченого ОСОБА_2 - Сідько С.І., обвинуваченого ОСОБА_3 - Ярошенко С.М., обвинуваченого ОСОБА_5 - Лук`яненко С.Л., обвинуваченого ОСОБА_6 - Шапошника Р.Ф., обвинуваченого ОСОБА_7 - Шеховцової О . І. , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції з Державною установою «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та Полтавським районним судом Полтавської області, об`єднане кримінальне провадження: №42014170030000052 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

встановив:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває на розгляді у колегії суддів об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_5 у вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав на можливість проведення вказаного підготовчого судового засідання за відсутності перекладача з метою економії часу. Зазначив, що розуміє мову судочинства, хоча і недосконало, але при наявності будь-яких питань буде вказувати про це суду, враховуючи, що питання запобіжного заходу розглядається вже неодноразово.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти проведення даного підготовчого судового засідання без участі перекладача.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.05.2020 року обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів, строк дії якого закінчується 05 липня 2020 року о 24.00 годині.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.05.2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 днів, строк дії якого закінчується 12 липня 2020 року о 24.00 годині.

У зв`язку з закінченням строків дії раніше обраних запобіжних заходів відносно обвинувачених у підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про доцільність їх продовження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вказав на доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробам переховуватися останніх від суду, впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказав, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами Грузії, на території України місця реєстрації не мають, обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів.Обґрунтованість обвинувачення підтверджується обвинувальними вироками, якими останніх було засуджено до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі. Обставини не змінилися, вказані ризики залишилися, а тому підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу відсутні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошник Р.Ф., заперечував проти задоволення клопотання прокурора відносно продовження міри запобіжного заходу його підзахисному ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою вказуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а також те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з цілодобовим носінням електронного засобу контролю, або інший, більш м`який запобіжний захід, вказавши, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, сім`ю, усталені соціальні зв`язки, не має на меті втечі, а тому зможе дотримуватися умов більш м`якого запобіжного заходу та покладених судом процесуальних обов`язків.

Також в обґрунтування клопотання вказав, що обвинувачений ОСОБА_10 тримається під вартою вже понад чотири роки, і всі ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК України, відпали. Його підзахисний не має наміру переховуватися від суду, оскільки він має посвідку на постійне місце проживання на території України та забезпечений місцем проживання у м. Полтава. Зазначив, що з урахуванням «закону Савченко » перебуває під вартою 8 років і майже 6 місяців, що є більшим, аніж покарання, яке призначалося Київським районним судом м. Полтави та Октябрським районним судом м. Полтави за вироками, які були скасовані. Можливості знищити, сховати, або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у підзахисного немає так, як всі речові докази, які сторона обвинувачення вважала такими, були вилучені та передані потерпілим. Потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків у ОСОБА_1 немає, так як під час досудового розслідування та в судових засіданнях Київського районного суду м. Полтави та Октябрського районного суду м. Полтави дані особи неодноразово були допитані, експертизи проведені і перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_1 буде позбавлений можливості впливати на будь-кого. Обвинувачений ОСОБА_1 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а сторона обвинувачення не довела зворотного. Також прохав суд врахувати, що його підзахисний має на утриманні цивільну дружину та дитину, і до моменту затримання працював та мав постійне місце проживання. Стосовно думки прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 також заперечував з аналогічних підстав: відсутності ризиків, вказаних прокурором та недоведеності прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прохав змінити йому запобіжний захід на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з цілодобовим носінням електронного засобу контролю. Стосовно думки прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 також заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Сідько С.І., підтримала думку захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника Р.Ф. та заявлене ним клопотання про зміну запобіжного заходу. Категорично заперечувала проти продовження міри запобіжного заходу до її підзахисного ОСОБА_2 та обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_6 у виді тримання під вартою з підстав того, що прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисному з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час з 22.00 до 06.00 год. з покладенням обов`язків прибувати за кожною вимогою до суду, та визначеної службової особи, не відлучатися із м. Полтави без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з іншими учасниками по справі, здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право виїзду та в`їзду та звільнення його з під варти негайно. В обґрунтування клопотання вказала, що обвинувачений ОСОБА_2 тримається під вартою вже понад чотири роки, протягом яких двічі постановлялися обвинувальні вироки, які в подальшому були скасовані судами апеляційної інстанції, що дає підстави сумніватись в обґрунтованості обвинувачення. Обвинувачений ОСОБА_2 не має наміру переховуватися від суду, оскільки він має посвідку на постійне місце проживання на території України, має родину, малолітню дитину, забезпечений місцем проживання та є можливість матеріального забезпечення, також є членом ГО «Полтавський волонтерський корпус патріотів України», крім того прохала врахувати що її підзахисний має проблеми зі здоров`ям. Досудове слідство завершено, докази неодноразово досліджено, потерпілі та свідки допитані. А тому вказані прокурором ризики на даний час перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши думку свого захисника. Також заперечував продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , вказавши на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - Шапошник Р.Ф., заперечував проти продовження виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносного його підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, підтримав клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з застосуванням електронного засобу контролю, вказавши, що обвинувачений має місце постійного проживання та міцні соціальні зв`язки, не маючи наміру переховуватися від суду. Також заперечував проти продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримавши клопотання про їх заміну на більш м«які запобіжні заходи.

Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження йому виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою оскільки прокурором в судовому засіданні не доведено ризики визначенні ст. 177 КПК України, самі обвинувачення надумані, зокрема, інкриміновані йому злочини він не вчиняв, потерпілі по кримінальному провадженню його та інших обвинувачених оговорили, враховуючи його громадську позицію, при цьому частина потерпілих є наркозалежними особами, тощо. Він має постійне місце проживання, сім`ю, раніше від правоохоронних органів не переховувався, про оголошення його в розшук не був повідомлений. Також вказав, що він за станом здоров`я не може утримуватися в умовах УВП, а тому просив обрати щодо нього домашній арешт. Також заперечував проти продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримавши клопотання про їх заміну на більш м«які запобіжні заходи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Ярошенко С.М., обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - Лук`яненко С.Л. та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , вказуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених частиною першої статті 177 КПК України, а також те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Клопотання захисників та обвинувачених про заміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або інший більш м`який запобіжний захід підтримали.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в підготовче судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.

Колегія суддів заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотань, приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як вказувалося вище, ухвалами Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.05.2020 року та 14.05.2020 року обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 15 років.

Обвинувачені є громадянами Грузії, на території України місця реєстрації не мають, однак мають міцні соціальні зв`язки, оскільки перебувають у фактичних шлюбних відносинах тривалий час, мають посвідки на постійне місце проживання та постійне місце проживання у м. Полтаві, мають матеріальне забезпечення, що свідчить про наявність можливості у останніх перебувати під цілодобовим домашнім арештом, про який клопочуть їх захисники.

Крім того, вказані обставини істотно зменшують можливий ризик переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання.

Само по собі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватим, з огляду на час протягом якого обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають під вартою не може бути підставою для продовження найбільш суворого запобіжного заходу.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Перебування обвинувачених під домашнім арештом з електронним засобом контролю, усуває можливий ризик продовження ним злочинної діяльності чи ймовірність переховування від суду з метою уникнення покарання, встановлення судом обмежень щодо спілкування обвинувачених зі свідками, потерпілими та між собою, також знизить ризик впливу на останніх.

Таким, прокурором в підготовчому судовому засіданні не доведено наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор у своєму клопотанні.

Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вироком Київського районного сулу м. Полтави від 28 квітня 2017 року, який в подальшому було скасовано,були засуджені до 8 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна і обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично вже б відбули більш ніж по 8 років і тримання під вартою вже фактично перевищує строк покарання за вказаним вироком.

Повторний розгляд даного кримінального провадження по суті проводився Октябрьським районним судом м. Полтави, яким від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисників задоволені часткового, оскаржуваний вирок скасовано, кримінальне провадження направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті. Підставою для скасування вироку слугували істотні порушення процесуального закону при розгляді справи по суті. Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою ухвалою апеляційного суду продовжений до 60 днів.

При цьому, в ухвалі суду відсутні будь-які посилання на порушення Октябрським районним судом м. Полтави ст. 416 КПК України, при постановленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_2 та в частині призначеного покарання.

Таким чином, вбачається, що при постановленні вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2019 року апеляційним судом не встановлені порушення ч.2 ст. 416 КПК України в частині призначення покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи, що на вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2017 року подавалася також апеляційна скарга прокурором прокуратури Полтавської області Зоріним В.С. про скасування вироку суду в зв`язку з м`якістю призначеного обвинуваченим покарання.

При цьому, суд вважає неналежним посиланням прокурора на вироки судів, які не набрали чинності, відносно обвинувачених, як на підставу обґрунтованості обвинувачення.

Таким чином, суд бере до уваги, що ОСОБА_2 перебуває під вартою і початок строку відбування покарання рахується з 17.05.2016 року, а ОСОБА_1 з 03.04.2016 року.

Тобто, на час постановлення ухвали фактично ОСОБА_2 перебуває під вартою більш ніж 4 роки і 1 місяць, а ОСОБА_1 - майже 4 роки 3 місяці.

Беручи до уваги характер злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, особи обвинувачених та інші обставини, строк перебування обвинувачених під вартою, який становить понад 4 роки, а по «Закону Савченко» понад 8 років, суд вважає за можливе змінити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, тобто до них може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Судом також береться до уваги, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 раніше не судимі і до кримінальної відповідальності не притягувалися, відсутні компрометуючі дані та мають міцні соціальні зв`язки.

Оцінюючи в сукупності надані докази, доводи прокурора, на обґрунтування клопотань, пояснення обвинувачених та їх захисників, зважаючи на тяжкість покарання, що їм загрожує, у разі визнання винуватими у висунутому обвинуваченні, з огляду на особи обвинувачених, суд приходить до висновку, що застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу є необхідним, при цьому застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, наявність яких доведено прокурором.

При цьому, виходячи із встановлених обставин справи, суд вважає, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки до обвинувачених застосувати неможливо у зв`язку з відсутністю наявності особливої довіри до обвинувачених в підтвердження можливості дотримання ними процесуальних обов`язків, відсутністю письмових звернень конкретних фізичних осіб, які б поручалися за виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та яких би суд, за наявності відповідних доказів, міг би визнати такими, що заслуговують на довіру чи особливу довіру.

Крім того обвинувачених слід зобов`язати носити електронні засоби контролю, прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на обвинувачених обов`язок утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, а також здати свої закордонні паспорти чи інші документи, які надають право виїзду за межі України..

Вирішуючи думку прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно нього на більш м`який, суд виходить із наступного.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, обвинуваченого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів які відносяться до особливо тяжких, тяжкого та злочинів проти власності та проти авторитету державної влади, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 15 років позбавлення волі, при цьому обвинуваченому ОСОБА_6 відводиться роль організатора злочинної групи, яка була створена для заволодіння майном громадян. Злочини з ознаками організованої злочинності носять підвищену суспільну небезпеку, оскільки діяльність організованих злочинних груп створює загрозу всьому суспільству. Протиправні дії які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 вчинялися із застосуванням насильства відносно потерпілих і потягли за собою позбавлення майна, грошових коштів та спричинили останнім фізичного болю та моральних страждань. Також суд враховує, що ОСОБА_6 на момент затримання не працював, не мав і не має наданий час офіційного доходу, не має у власності цінного майна, а також відсутні дані, що у нього є засоби для існування.

Вказані обставини, а також тривале переховування від досудового слідства обвинуваченого ОСОБА_6 вказують на ризик продовження ним злочинної діяльності та спроб ухилення від явки до суду для уникнення покарання.

Щодо незаконного впливу на свідків та потерпілих, для уникнення покарання, то в ході кримінального розслідування встановлено свідків вказаних злочинів, які своїми показами викривають злочину діяльність обвинуваченого, тому останній з метою уникнення покарання, може вчиняти дії з метою зміни показань свідків, а також вчиняти тиск на потерпілих з метою зміни їх показань.

Доказів, які б вказали на зміну вказаних прокурором ризиків, стороною захисту до суду не надано.

Медичних висновків, які б обґрунтовано давали суду підстави вважати, що за станом здоров`я обвинувачений не може утримуватися в умовах установи виконання покарань суду не подані.

Твердження сторони захисту про безпідставність обвинувачення не приймаються колегією суддів, оскільки оцінку доказів, у тому числі і сторони обвинувачення, суд надасть в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку відповідно до вимог ст. 94 КК України, а тому на цій стадії процесу, тобто до закінчення судового розгляду, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надавати оцінку допустимості доказів чи доведеності пред`явленого обвинувачення.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими наявність зазначених прокурором підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ст. 177, ст. 178, ст. 197, ст. 199 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти повторно кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оскільки, обвинувачений ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, суд у відповідності з вимогами частини 4 статті 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстав для визначення застави не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника Р.Ф., про зміну міри запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме: з 01 липня 2020 року до 01 вересня 2020 року включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Сідько С.І., про зміну міри запобіжного заходу - задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, а саме: з 01 липня 2020 року до 01 вересня 2020 року включно.

Обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно.

Заборонити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишати житло у якому вони проживають, без дозволу суду.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до суду.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі їх наявності.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строком на два місяці обов`язок утримуватись від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, а також будь-яке спілкування між собою та іншими обвинуваченими.

Ухвалу направити для негайного виконання в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених, зобов`язавши негайно поставити на облік обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і повідомити про це Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту закінчує свою дію 01 вересня 2020 року включно.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що відповідно до ч.5 ст. 181КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що у разі невиконання покладених них обов`язків до них може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Шапошника Р.Ф. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 01 липня 2020 року до 29 серпня 2020 року до 24 години.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів.

Головуючий суддя: В. І. Хіневич

Судді: С.О. Фадєєва

О.В. Маханьков

Повний текст ухвали складено та проголошено 01.07.2020 року о 14.00 год.