Рішення № 90120172, 30.06.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7633/18

Провадження №2/367/1481/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І

за участі секретаря Герус Н

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні ,розпорядженні власністю шляхом виселення відповідачів та вселення позивача

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом ,відповідно до якого зазначив,що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначену квартиру придбано позивачем у ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40008320) на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 02.10.2018, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3.3.

Раніше дана квартира належала ОСОБА_4 .

Зважаючи на перехід права власності на квартиру від Відповідача до ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ», а пізніше до ОСОБА_3 , то у зв`язку із втратою права власності на квартиру ОСОБА_4 та члени її сім`ї втратили право користування квартирою, зокрема, право на проживання в ній.

Однак, в зазначеній квартирі без згоди власника надалі проживають та, можливо, зареєстровані ОСОБА_4 та її матір, ОСОБА_2 .

Зокрема, 22.10.2018 близько 19:30 Позивач не був допущений відповідачами до квартири.

Зазначене свідчить про створення відповідачами для позивача перешкод у користуванні та розпорядженні власністю - проникнути до квартири та користуватися своєю власністю (в тому числі вселитися до квартири, проживати в ній разом із своєю сімєю ОСОБА_3 не може.

Позивач намагався в позасудовому порядку захистити своє право, надсилав відповідачам вимоги про звільнення житлового приміщення (квартири), однак до бажано результату такі дії не привели, тому Позивач змушений звертатись до суду за захистом своїх прав власника нерухомого майна.

Відповідно до відкритої інформації, що є в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником двохкімнатної квартири площею 73,4 м.кв. в новобудові, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Таким чином, задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про виселення відповідача жодним чином не порушить прав ОСОБА_2 .

З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_3 надіслав відповідачам 11.10.2018 вимоги про звільнення житлового приміщення (квартири). Однак, відповідачі не отримують поштових відправлень, що адресовані їм від ОСОБА_3 - зазначені документи станом на дату подання позову так і не були отримані.

Позивач просить усунути перешкоди у володінні та користуванні належною ОСОБА_3 на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї наступних осіб:

- ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 );

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_3 ) та вселити до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 судовому засіданні заперечувала проти позову з тих підстав,що ОСОБА_4 подано до суду позов про визнання недійсним з моменту укладання кредитного договору,договору іпотеки,тому вважає що до розгляду справи за позовом ОСОБА_4 неможливий розгляд даної справи.Вважає,що позивач став власником спірної квартири у зв`язку із незаконними діями ТОВ «ФК Морган Кепітал».Також,представник зазначила,що у спірній квартирі проживає ОСОБА_2 із сім`єю.Також,періодично у даній квартирі проживає ОСОБА_4 ,яка на даний час перебуває за кордоном.Просила у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання жодного разу не з`явилась,про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином у порядку,передбаченому ст.. 129,130 ЦПК України,у зв`язку з чим суд розглянув справу за відсутності даного відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України «Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.»

Відповідно до ст.. 5 ЦПК України «Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч 2,3 ст. 12 ЦПК України «Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.»

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України « Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

У судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначену квартиру позивач придбав у ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 40008320) на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 02.10.2018, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3.3.У свою чергу ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ» на час відчудження даної квартири було власником спірної квартири на підставі договору іпотеки квартири від №ZXR01952121.145535.002 від 25.07.2013р,договору відступлення права вимоги за даним договором,який посвідчений нотаріусом 10.11.2017р.Право власності на квартиру за ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ» було зареєстровано 26.03.2018р держаним реєстратором Скоріною О.М.Наведені обставини справи підтверджуються у судовому засіданні копією зазначеного договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-8).

На час розгляду даної справи по суті зазначений договір купівлі-продажу квартири у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним,з даного приводу суду не було надано належних та допустимих доказів.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 просила зупинити провадження по даній справі та просила у послідуючому відмовити у позові з тих підстав,що відповідачем ОСОБА_4 судовому порядку оскаржується кредитний договір від 25.07.2013р та договір іпотеки №ZXR01952121.145535.002 від 25.07.2013р.Однак, суду не було надано жодного належного та допустимого доказу тих обставин,що у передбаченому законом порядку заінтересованими особами оскаржується договір купівлі-продажу спірної квартири,укладений 02.10.2018р між позивачем та ТОВ «ФК«МОРГАН КЕПІТАЛ».

У судовому засіданні також встановлено,що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає відповідач ОСОБА_4 (а.с.42).Дані обставини також підтвердила у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 .Також у квартирі не зареєстрована,але проживає відповідач ОСОБА_2 .

При цьому встановлено,що відповідач ОСОБА_2 власником кв . АДРЕСА_5 (а.с.19).

Також,у судовому засіданні встановлено,що позивач,як власник квартири АДРЕСА_1 позбавлений можливості проживати,вільно володіти та користуватись зазначеною квартирою у зв`язку із проживанням у даній квартирі інших осіб,а саме відповідачів по справі.

10.10.2018р позивачем відповідачам були направлені вимоги про звільнення квартири,які на час розгляду даної справи відповідачами не виконані (а.с.9-15).

Відповідно до ст.. 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.»

Відповідно до ч 1 ст. 316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»

Відповідно до ч 1 ст. 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»

Відповідно до ч 1 ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.»

Відповідно до ч 1,2 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.»

Відповідно до ст.. 391 ЦК України «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.»

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

За ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Квартирою, відповідно до ч. 1 ст. 382 ЦК України, є ізольоване помешкання житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Згідно правового висновку Верховний Суд України в постанові № 6-709цс16 від 16.11.2016 р. зазначено,що частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.»

Частиною першою статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла.

Втручання у право на повагу до житла має бути також «необхідним у демократичному суспільстві». Тобто, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності» та бути домірним переслідуваній легітимній меті (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» («Zehentner v. Austria»), заява № 20082/02, § 56).

Враховуючи викладені обставини,поскільки позивач позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 ,позивачу зі сторони відповідачів чиняться перешкоди у здійсненні ним свого права власності на квартиру,що також підтверджується висновком Ірпінського ВП від 08.10.2019р (а.с.206),суд вважає за необхідне усунути перешкоди у володінні та користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та вселити у квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

На підставі ст.. 317,319,321,391 ЦК України , керуючись ст. 4,10,76,259,264-265,268 , 273 ,365 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Усунути перешкоди у володінні та користуванні належною ОСОБА_3 на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та вселити у квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги ,відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення суду направити ОСОБА_4 для відома.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 29.06.2020р.

Суддя: С.І. Оладько