Рішення № 90118674, 19.06.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1072/20

Провадження № 2-а/161/130/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Салій О.В.

з участю представника позивача - Осадовського Р.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2019 року постановою т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_2 його, як директора ТзОВ «ОЛЛ КАР», було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 31110,18 грн.

Із вказаною постановою не погоджується та вказує, що жодних дій спрямованих на зниження вартості декларованого ним товару не вчинено.

Вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним, під час митного оформлення було надано належні товаросупровідні документи і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що під час оформлення транспортного засобу з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, було вказано неправдиві відомості щодо вартості автомобіля.

Враховуючи викладене, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.03.2020 року замінено відповідача у справі Волинську митницю ДФС на правонаступника - Волинську митницю Держмитслужби.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у заяві та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про слухання справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що 26.11.2019 року постановою т.в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як директора ТзОВ «ОЛЛ КАР», було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 31110,18 грн. (а.с. 9-11).

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як з`ясовано судом, 04.04.2018 року посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу IM40ДЕ № UА205090/2018/025083 декларантом (митним брокером) ТзОВ «Глорія Імпекс» ОСОБА_3 проведено митне оформлення товару - вантажного автомобіля Renault Master, номер кузова НОМЕР_1 .

При цьому, декларантом було подано електрону митну декларацію типу IM40ДЕ № UА205090/2018/025083 разом з товаросупровідними документами, а саме: інвойс №03-04-0946 від 03.04.2018 року (а.с. ).

Вказаний транспортний засіб ввозився на адресу ТзОВ «ОЛЛ КАР».

Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Частиною 7 статті 54 МК України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до комерційної накладної (commercial invoice) № 03-04-0946 від 03.04.2018 року, транспортний засіб слідував від продавця UAB «AUTODALYS GREITAL» на адресу отримувача PLC «LimitedLiability ALLCAR» за ціною 2800 Євро, а тому даний автомобіль був придбаний на підставі вказаної договірної ціни. При цьому, відповідач не ставив під сумнів надані документи до митного оформлення.

Під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було, не було і зауважень безпосередньо до митної вартості. Крім того, слід зазначити, що митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось.

Що стосується самої інформації, отриманої у встановленому порядку від митних органів Литовської Республіки, то ця інформація стосується продажу компанією UAB «SANDRALITA» автомобіля марки «Renault», модель «Master», номер кузова: НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_4 .

Однак, наявність такої інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки, не спростовує обставин стосовно продажу вказаного автомобіля компанією «UAB «AUTODALYS GREITAL» згідно комерційної накладної від 03.04.2018 року.

Відтак, наявність такої інформації митних органів Литовської Республіки про продаж автомобіля іншим продавцем товару не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, оскільки ця інформація та документи, на які посилається відповідач, не виключає можливості переходу прав на автомобіль від фізичної особи, яка зазначена у вказаному листі до інших осіб, в т.ч. до продавця, який зазначений в поданих до митного оформлення документів.

Таким чином, позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми митних платежів на підставі первинних документів.

Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося. Додаткових досліджень податковими та митними органами не проводилося, а інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, стосувалася факту ймовірної підробки документів, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо обставин, які саме документи є підробленими .

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №817/1107/17.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів того, що під час оформлення транспортного засобу ним, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, було вказано неправдиві відомості щодо вартості автомобіля, а також того, що подані документи були сфальсифікованими, оскільки жодної оцінки поданим під час митного оформлення документів відповідач не надає.

Отже, зважаючи, що відповідачем жодних доказів, які б спростовували позицію позивача та підтверджували, що останній допустив порушення митних правил та умисно спричинив дії спрямовані на зменшення митних платежів суду не представлено, а тому суд приходить до висновку, що позивача було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ст. 485 КУпАП.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до вимо ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 умислу на приховування відомостей про рік виготовлення транспортного засобу з метою зменшення розміру митних платежів, а відтак й складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не доведена, а тому вважає за необхідне позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8-10, 77, 94, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову про порушення митних правил т.в.о. заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Рівненської митниці ДФС Хурсяка М.А. в справі про порушення митних правил № 2719/20500/19 від 26.11.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 31110,18 грн.

Провадження у справі про порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України, відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 19 червня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк