Рішення № 90118375, 01.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 липня 2020 р. № 520/2059/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітов О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А4104 (мікрорайон "Авіатор",м. Чугуїв,Харківська область,63501, код ЄДРПОУ07785381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 4104, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4104 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Військову частину А4104 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 07785381) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 11 грудня 2019 року у сумі 80191 (вісімдесят тисяч сто дев`яносто одна) гривні 54 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу 12.08.2019 відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно. Остаточний розрахунок з ним за цим платежем відбувся 12.12.2019, що є, на його думку, підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, 05.03.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив з посиланням на правозастосовчу практику, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

10.03.2020 представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якій про можливість застосування до спірних правовідносин статей 116 та 117 КЗпП, як таких що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 зупинено провадження у справі №520/2059/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4104 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/2413/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 по 12.08.2019 перебував на військовій службі в Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини А 4104 (надалі – в/ч А4104) №152 по стройовій частині від 12.08.2019 позивача знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу в/ч А 4104 з 12.08.2019. У абзаці 10 цього наказу зазначено виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 в сумі 84135 грн. 67 коп.

29.11.2019 на звернення із заявою від 13.11.2019 позивачу була видана в/ч А4104 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі №80 від 11.08.2019, у якій вказана сума грошової компенсації в розмірі 84135 грн. 67 коп. та надано відповідь за №67 від 21.11.2019 на заяву від 13.11.2019, в якій роз`яснено порядок грошової компенсації замість не отриманого під час проходження служби речового майна на суму 84135,67 грн.

Остаточний розрахунок у вигляді грошової компенсації за не отримане речове майно відповідачем здійснено 12.12.2019.

Позивач вважає протиправною бездіяльність в/ч А4104 щодо не нарахування та не виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Тобто, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. При цьому, застосування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 29.08.2019 по справі № 2040/7697/18, від 04.02.2020 по справі №825/1571/16, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідачем самостійно нараховано належну позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 84135,67 грн., про що свідчить наказ командира військової частини А 4104 (надалі – в/ч А4104) №152 по стройовій частині від 12.08.2019, що підтверджує, що відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, передбаченою пунктами 4-5 Порядку №178.

З огляду на викладене, позивач мав підстави обґрунтовано очікувати від відповідача виплати нарахованої йому компенсації за неотримане речове майно, на яку набув права в силу ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку №178 та Інструкції №475.

Виплата компенсації за не отримане речове майно відбулась 12.12.2019, тобто зі сплином значного проміжку часу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що вартість речового майна, що підлягало видачі компенсована позивачеві, проте розрахунок з ним проведено не своєчасно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилання відповідача на те, що ст.ст.116, 117 КЗпП України не застосовуються до спірних відносин, оскільки останні врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Порядком №178, які не передбачають стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд відхиляє, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової і служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установ тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. А відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Разом з тим, ні Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, які можуть та повинні бути застосовані до спірних відносин.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 по справі № 806/1899/17.

Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Суд зауважує, що статтями 116, 117 КЗпП України передбачена відповідальність за несвоєчасну виплату не лише заробітної плати, а й усіх сум, належних працівникові при звільненні.

У даному випадку обов`язок виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно прямо передбачений ст.9-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 та пунктом 3 Порядку №178.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не повинен нараховуватися на компенсацію за неотримане речове майно.

Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданих представником позивача витягів з карткового рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк» за червень 2019 грошове забезпечення склало (за вирахуванням податків) - 20488,98 грн., за липень 2019 - 19938,03 грн., що в сумі за останні два повних місяця роботи складає - 40427,01 грн. Арифметично середньоденний розмір грошового забезпечення позивача перед звільненням складав - 662,74 грн. (40427,01 грн. /61 (кількість робочих днів)).

Отже, у зв`язку із затримкою виплати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 80191,54 коп. (662,74 грн. (середньоденний розмір грошового забезпечення) х на 121 день (кількість днів затримки)).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 139, 243 – 246, 255 – 257, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А4104 (мікрорайон "Авіатор", м.Чугуїв, Харківська область, 63501, код ЄДРПОУ 07785381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4104 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зобов`язати військову частину А4104 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 07785381) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 12 серпня 2019 року по 11 грудня 2019 року у сумі 80191 (вісімдесят тисяч сто дев`яносто одна) гривню 54 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов