Рішення № 90118362, 01.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 р. № 520/5780/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А,м. Харків,61166), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 статус інваліда війни II групи та видати посвідчення інваліда війни II групи відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при прийнятті відмови у наданні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення дійшов необґрунтованих висновків. Зазначає, що він є інвалідом внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням військової служби у зоні АТО, що підтверджується наданими медичними довідками. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 06.05.2020 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.257-262 КАС України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 13 вересня 2017 року по 21 жовтня 2017 року ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується витягом з наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) № 304ДСК від 27.10.2017 року (а.с.14).

Після повернення з зони АТО, позивач 30.10.2017 року був госпіталізований на стаціонарне лікування до Державного закладу «Спеціальна медико-санітарна частина № 13» де перебував на лікуванні до 13.11.2017 року про що свідчить копія виписки медичної карти стаціонарного хворого № 4471 (а.с.22-23).

14.11.2017 позивач знову був госпіталізований та перебував па стаціонарному лікуванні по 18.12.2017 року, що підтверджується виписками із медичної карти хворого № 10003, №4972 та № б/н (а.с.24-29).

12.12.2017 медичною (військово- лікарською) комісією ДУ «Територіальне об`єднання МВС по Харківській області встановлено, що захворювання позивача, Так, пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується Свідоцтвом про хворобу № 881 від 12.12.2017 року (а.с.30-33).

22.12.2017 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії УБД НОМЕР_2 029391 (а.с.15).

Наказом № 740-о від 19.12.2017 року Головного управління ДФС у Харківській області Державної фіскальної служби України Бєжанова А.М. звільнено у відставку за п. 65 підпунктом «б» (через хворобу) ( а.с.16).

Відповідно до довідок до акту огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено інвалідність другої групи, через захворювання пов`язане з проходженням військової служби (а.с.18-21).

19.03.2020 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з заявою про встановлення статусу інваліда війни (а.с.10).

За результатами розгляду заяви у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни позивачу було відмовлено (лист Управління від 02.04.2020 р. № 275/05) в зв`язку з тим, що формулювання причини інвалідності в довідках МСЕК «захворювання пов`язане з проходженням військової служби» не дає права позивачу для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.13).

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Статтею 7 Закону № 3551-XII передбачено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської армії і Військово-Морського флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності ), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

У позовній заяві позивач зазначає, що він належить до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 4 ч. 2 ст. 7 № 3551-XII, проте доказів того, що він є особою з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`ю, які є в переліку п. 4 ч. 2 ст. 7 № 3551-XII до суду не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач підпадає під категорію осіб з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону № 3551-XII Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 7 Закону № 3551-XII постановою КМУ № 685 від 08.09.2015 затверджено Порядок надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення (далі - Порядок 685).

Абзацом другим пункту другого Порядку № 685 визначено, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 685 підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є:

1)для осіб, зазначених в абзацах другому і четвертому пункту 2 цього Порядку: довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як зазначалося вище, згідно довідок до акту медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є: поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.

Пунктом «д» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Згідно з постанови Військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (свідоцтво про хворобу №881), встановлено, що захворювання полковника податкової поліції Бєжанова А.М. Так, пов`язане з проходженням військової служби.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи позивачу у наданні статусу інваліда війни ІІ групи, відповідач жодним чином не обґрунтував таке рішення, мотивуючи лише тим, що у довідці МСЕК встановлена причина інвалідності "захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби". Натомість, яке саме формулювання мало зазначатися у довідці МСЕК, і чому надані документи, які підтверджують участь позивача у проведенні антитерористичної операції та отримання ним захворювання, яке призвело до інвалідності, а також довідка МСЕК із зазначенням причини інвалідності «захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби» не є достатньою підставою для встановлення позивачу статусу інваліда війни - відповідач суду не довів.

Суд звертає увагу на те, що зазначена у довідці МСЕК причина інвалідності «захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби» не суперечить положенням п. 11. ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII з огляду на таке.

Як зазначалося вище, у період з 13.09.2017 по 21.10.2017 позивач проходив службу в зоні АТО.

При цьому, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, отримав захворювання , яке в подальшому призвело до інвалідності, про що позивачем надано медичні довідки.

Отже, позивач відноситься до числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, які визначені п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку що права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни ІІ групи.

Щодо позовної вимоги про видачу позивачу посвідчення інваліда війни слід зазначити наступне.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 (далі по тексту - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Згідно з абзацом другим пункту 7 Положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що Положення визначає підставу для отримання посвідчення інваліда війни - наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відтак, враховуючи, що у позивача наявна відповідна довідка МСЕК та судом встановлено його право на отримання статусу «інвалід війни ІІ групи», позовна вимога щодо зобов`язання відповідача видати посвідчення інваліда війни є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано та судом досліджено: договір про надання правової допомоги б/н від 17.03.2020, ордер на надання правничої правової допомоги серії АЕ № 1021465 та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю представника позивача, акт б/н приймання - передачі надання послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 17.03.2020 на загальну суму 13000 грн., рахунок на оплату №АО6 від 15.04.2020 на суму 13000 грн., детальний опис послуг від 24.04.2020 року, меморіальний ордер від 21.04.2020 року та копію квитанції за сплату юридичних послуг від 21.04.2020 року на суму 13000 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "НЕОФЕЛІС ЛО ГРУП" укладено договір №б/н від 17.03.2020 року про надання правової допомоги.

Відповідно до умов договору адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту на умовах та в порядку, що визначений цим Договором. а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг та детального опису від 24.04.2020 року до Договору про надання правової допомоги від 17.03.2020 року адвокатом на користь клієнта надано певний обсяг юридичних послуг, вартість яких сумарно складає 13000 грн.

Відповідно до копії квитанції № 0.0.1683832328.1 від 21.04.2020 року та копії меморіального ордеру від 21.04.2020 року позивач, виконав своє зобов`язання за договором та сплатив суму гонорару у розмірі - 13000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; спів мірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

Представником позивача надано до суду докази сплати гонорару адвоката позивачем, у сумі 13000 грн. Тому, у суду відсутня можливість встановити понесення позивачем інших витрат на правничу допомогу.

Надані позивачем квитанції та акти виконаних робіт доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №520/520/5780/2020 в сумі 13000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000, 00 грн.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо судових витрат у вигляді судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 статус інваліда війни II групи та видати посвідчення інваліда війни II групи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 03196593) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 (тринадцять тисяч ) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов