Рішення № 90116616, 19.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/602/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Пасічник Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

встановив:

28 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить:

- визнати дії ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо звільнення ОСОБА_1 неправомірними;

- визнати незаконним та скасувати наказ ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 року №2307/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області;

- стягнути з ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 27 липня 2018 року працював у Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Відповідач листом попередив позивача про звільнення з посади у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Відповідно до оскаржуваного наказу від 24 грудня 2019 року №2370/1 позивача було звільнено. На думку позивача оскаржуваний наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №2370/1 від 24 грудня 2019 року в частині звільнення позивача з посади головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки мала місце реорганізація територіальних органів Міністерства юстиції і позивач мав право на працевлаштування на рівноцінну посаду в новоутвореному органі - Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.

Позивач вважає, що при звільненні не було враховано його стаж роботи на займаній посаді, наявність освіти, переважне право на переведення на аналогічну посаду та відсутність згоди профспілкового комітету на таке звільнення. Позивач вважає, що його звільнення було упередженим, так як на рівноцінні посади до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було переведено 97 працівників.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 3 квітня 2020 року на 10:00 з повідомленням учасників справи.

11 березня 2020 року та 12 березня 2020 року на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на адміністративний позов (а.с.59-69, 89-100). В яких відповідачі проти заявлених вимог заперечують та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідачі зазначили, що позивач правомірно був звільнений із займаної посади по причині ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, і попереджений про таке звільнення за два місяці. Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції створено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року, яким не передбачено перехід майнових прав та обов`язків ліквідованого Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Також відповідачами зазначено у відзивах, що в силу вимог Закону України "Про державну службу" переведення державного службовця на іншу посаду здійснюється за ініціативою суб`єкта призначення. Таке ініціювання переведення позивача для проходження державної служби в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції не здійснювалося.

1 квітня 2020 року від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження карантину та призначення справи до розгляду лише після стабілізації епідеміологічного стану в країні (а.с.149-151).

3 квітня 2020 року розгляд справи не відбувся, наступне судове засідання призначено на 6 травня 2020 року на 12:00 (а.с.146).

5 травня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача через введення карантину, у заяві позивач просив вирішити питання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.157).

6 травня 2020 року розгляд справи не відбувся, наступне засідання призначено на 10 червня 2020 року на 15:00 (а.с.159).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 10 червня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 19 червня 2020 року на 12:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 10 червня 2020 року (а.с.162).

У судовому засіданні 19 червня 20 року позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, що зазначені у позовній заяві.

У судовому засіданні 19 червня 20 року представник відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзивах на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 липня 2018 року працював у Головному територіальному управлінні юстиції Житомирської області на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.35-38).

Листом від 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення.

ОСОБА_1 27 грудня 2019 року відповідно до наказу №2370/1 від 24 грудня 2019 був звільнений із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, а наказ від 24 грудня 2019 року №2370/1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, власником або уповноваженим ним органом у випадку ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, регулюються правовими нормами Кодексу законів про працю України, Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Безспірно, у розумінні вимог пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Як зазначено у пункті 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, ліквідація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ліквідація Головного територіального управління юстиції у Житомирській області була зумовлена пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції України".

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 3 цієї ж постанови КМУ №870 Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) є правонаступником, окрім інших, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

В зв`язку з цим, суд вважає безпідставними і такими що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи представника відповідачів щодо відсутності правонаступництва при ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та утворення Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як зазначено у частині 1 статті 4 Закону №889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

За приписами статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно зі статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Зазначене свідчить, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №816/979/17 (провадження №К/9901/3920/17) і в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин в даній справі.

У зв`язку з цим суд враховує, що за приписами статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

При цьому у частині 2 статті 40 Кодексу законів про працю України прямо передбачено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При звільнені роботодавець повинен був дотриматись вимог частини 2 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України, в частині процедури звільнення працівника, а саме: запропонувати іншу роботу, а також завчасно сповістити виборний орган профспілкової організації про звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства (частина 3 статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Окрім цього, при звільненні ОСОБА_1 не було враховано статтю 42 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої позивач, як особа, яка має переважне право на залишення на роботі у зв`язку з тим, що разом з іншими працівниками з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, має більше двох утриманців (двоє малолітніх дітей та дружину, яка не працює, у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до трьох років (а.с.45-48), а тому позивач має переважне право на залишення на роботі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до новоутвореного Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як правонаступника, було переведено абсолютну більшість працівників ліквідованого Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у тому числі і завідувач сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Слюсар ОСОБА_2 , в якому працював позивач. Самого позивача переведено не було. Ці обставини підтверджуються дослідженим судом листом про звільнення в порядку переведення (а.с.128-135).

У матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування відповідачів щодо критеріїв визначення кола працівників для такого переводу.

У силу вимог Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" гарантується недопущення дискримінації у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі на державній службі.

Одночасно слід зауважити, що Верховний Суд України ще у постановах від 4 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, відповідно до якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Більш того, відповідно до вимог частини 5 статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо звільнення позивача, як такий, що прийнятий не на підставі вимог чинного законодавства, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотриманням принципу рівності перед законом, скасовує його, а позовні вимоги у цій частині - задовольняє.

Однак, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання дій ліквідаційної комісії щодо звільнення позивача, оскільки за своєю суттю вона зводиться до обґрунтування протиправності наказу про звільнення. Тому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування відповідного наказу.

Окрім того, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 27 грудня 2019 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд також зазначає, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Судом в ході розгляду даної справи встановлено, що позивач був звільнений 27 грудня 2019 року на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 №2370/1.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивач звільнений з 27 грудня 2019 року, то для обчислення середньомісячної заробітної плати слід брати 2 календарні місяці роботи, що передують 27 грудня 2019 року, тобто жовтень — листопад 2019 року.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

В якості джерела інформації про середню заробітну плату та для розрахунку середньоденного заробітку судом використані дані по нарахованому грошовому забезпеченню позивача за жовтень 2019 року та листопад 2019 року, оскільки це останні два місяці роботи позивача перед місяцем звільнення.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки від 15 червня 2020 року №6.2/14/2020/225 середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 10635,52 грн та середньоденна 494,68 грн (а.с.167).

При цьому, тривалість вимушеного прогулу позивача до дня постановлення рішення у справі, становить 117 робочих днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 57877,56 грн (117 х 494,68 грн).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2019 року до 18 червня 2020 року включно підлягають задоволенню у сумі 57877,56 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, ту суд відмовляє у вказаній частині позовних вимог, з тих підстав, що вихідна допомога виплачується при звільненні з посади, оскільки судом визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 року №2370/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” та рішенням суду зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді, яку він займав до звільнення, то підстави для виплати вихідної допомоги при звільненні на користь ОСОБА_1 відсутні.

Суд не приймає решту доводів відповідача через їх необґрунтованість та відхиляє їх.

Відповідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області і нарахування та виплати середнього заробітку в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660), Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (вул.Володимирська, 91, м.Хмельницький, 29000) про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 24 грудня 2019 року №2370/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору державних закупівель та договірної роботи Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2019 року до 19 червня 2020 року у розмірі 57877,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складене 30 червня 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін