Ухвала суду № 90116270, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 червня 2020 року Справа №160/6206/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 04 червня 2020 р. засобами поштового зв`язку подана та підписана в інтересах ОСОБА_1 її представником - ОСОБА_2 позовна заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009 р., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017 р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6206/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі №160/6206/20 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову із позовними вимогами немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 840, 80 грн. або в іншому розмірі у випадку зміни розміру позовних вимог у відповідності до положень Закону України "Про судовий збір" за відповідними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху отримана представником позивача 18 червня 2020 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22 червня 2020 р. до суду разом із супровідним листом від 19.06.2020 р. на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, на підтвердження якого представник позивача надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №60190 від 23.03.2020 р., що підтверджує відсутність інформації про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці дане клопотання отримано суддею Боженко Н.В. 30 червня 2020 р.

В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що сукупний дохід позивача є нижчим від 5% розміру річного доходу. Зазначає, що Верховним Судом було вирішено питання про звільнення від сплати судового збору у аналогічній справі. Так, ухвалою від 08 квітня 2020 р. у справі №160/4528/19 було звільнено позивача від сплати судового збору, визнавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків належним доказом незадовільного майнового стану останнього.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України - суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням приписів з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановлений законом порядку, а саме, у наданій представником позивача довідці зазначено про відсутність інформації про доходи позивача на території України, проте, як вбачається із позовної заяви, позивач постійно проживає на території держави Ізраїль, але інформації про доходи в Ізраїлі представником не надано.

Щодо посилання представника позивача на практику Верховного Суду, слід зауважити, що зі змісту ухвали суду від 08 квітня 2020 р. у справі №160/4528/19 неможливо встановити, яким саме доказам було надано оцінку Верховним Судом при звільненні від сплати судового збору за подання касаційної скарги та які саме докази було визнано як належні на підтвердження незадовільного майнового стану особи, яка подала касаційну скаргу.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що в задоволенні клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору слід відмовити.

Вищенаведені обставини свідчать про не виконання позивачем вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі №160/6206/20, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для повернення позовної заяви.

Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі №160/6206/20 на десять днів з дня отримання даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 121, 161, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.

Продовжити ОСОБА_1 строк виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі №160/6206/20 на 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з ч. 3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.В. Боженко