Ухвала суду № 90116259, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 червня 2020 року Справа 160/6061/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позива про поновлення процесуального строку та заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про відкриття виконавчого провадження № 60071443.

Позивачем одночасно з позовною заявою було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що оскаржувану постанову приватного виконавця він отримав 24.12.2019 року. У десятиденний строк з дня отримання оскаржуваної постанови він звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця. 12.02.2020 року Шевченківським районним судом м. Києва було відкрите провадження по справі № 761/759/20. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2020 року закрито провадження у справі та роз`яснено скаржнику, що з заявленими позовними вимогами необхідно звернутися в порядку адміністративного судочинства. Вказану ухвалу позивач отримав 26.05.2020 року. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року карантин на всій території України. З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно підпункта 2 пункта 9 цього Закону, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Вважає, що строк звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 19.06.2020 року.

19.06.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, у зв`язку із чим, просив залишити позовну заяву без розгляду. В обгрунтування зазначеного клопотання відповідачем вказано, що оскаржувану постанову від 17.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60071443 позивач отримав 24.12.2019 року. Позовна заява подана до адміністративного суду лише на початку червня 2020 року, тобто з пропуском строку встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Встановлення адміністративним процесуальним законодавством часових меж реалізації особою її права на судове оскарження обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

При цьому, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту.

Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права.

Аналіз вказаних вище правових норм та практики ЄСПЛ вказує про те, що початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний з наявністю факту обізнаності учасника справи з підставами звернення до суду.

В даному випадку, судом встановлено, що постанову приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича від 17.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60071443 ОСОБА_1 отримав 24.12.2019 року.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2020 року скаргу позивача на дії приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича було залишено без руху і надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2020 року було відкрито провадження у справі № 761/759/20 за позовом ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець Хорішко Олександр Олександрович, приватний нотаріус КМНО Гуревічов Олег Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами».

В подальшому за результатами розгляду справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2020 року провадження у справі № 761/759/20 було закрито, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Повний текс даної ухвали було виготовлено 18.03.2020 року та направлено на адресу ОСОБА_1 , який в судовому засіданні 13.03.2020 року при постановленні ухвали присутній не був.

Отже, саме ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2020 року позивачу роз`яснено його право на звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами, отже саме з цього моменту позивачеві стало відомо про наявність підстав для звернення до суду з вказаним вище позовом саме в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно інформації наявної на сайті Укрпошти за пошуковим трекінгом 0305715527478 дане відправлення прибуло до точки видачі Першотравенськ-1 26.05.2020 року.

03.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови, яка була направлена поштою 01.06.2020 року.

Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року карантин на всій території України.

З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно підпункта 2 пункта 9 цього Закону, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діє з 02 квітня 2020 року строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки встановлені зазначеними статтями Кодексу адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" карантин продовжено до 22.06.2020 року.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний строк звернення до суду призначений забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін, тому вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, останній надає оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду був зумовлений поданням скарги в порядку цивільного судочинства, зміною судової практики щодо підсудності цієї категорії справ, відповідно підстави пропуску такого строку, вказані позивачем у заяві, визнаються судом поважними.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Разом з цим право на суд, одним з аспектів, якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Обмеження позивачу у доступі до правосуддя шляхом застосування до нього негативних наслідків частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України призведе до диспропорційності між застосуванням норм процесуального права та захистом порушеного права позивача.

Враховуючи зазначене, визнання судом поважними причин пропуску строку звернення позивачем до адміністративного суду, суд приходить до висновку про наявність законодавчо встановлених підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, та відповідно відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2019 року.

В задоволенні заяви Приватного виконавця Хорішка Олександра Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Озерянська