Рішення № 90116217, 30.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року Справа № 160/4637/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, яке оформлене Протоколом від 14.11.2019 року № 17, щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що у період з 24.04.2008 р. та до 15.09.2014 р. він проходив службу у військовій частині 3023 ВВ МВС України, що підтверджується витягом з послужного списку. З 15.09.2014 р. і по цей час проходить службу у військовій частині 3024 Національної гвардії України. Згідно з Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітеті та територіальної цілісності України від 09.09.2019 р. №526 у період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісної України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк. У довідці також зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Також у пункті 5 Витягу з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.12.2015 р. №270 у період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. особовий склад військової частини 3023 залучався до виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та брав безпосередню в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів», у пункті 89 Довідки зазначено, що начальник радіостанції екіпажу радіостанції Р-142Н вузла зв`язку старший сержант Стрекулін А.В. Отже, безпосередня участь в антитерористичній операції у м. Донецьк у період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. є такою, що належним чином підтверджена довідкою від 09.09.2019 р. №526 та витягом з наказу командира військової частин 3021 Національної гвардії України від 22.12.2015 р. №270. Однак, рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій Головного управління Національної гвардії України від 14.11.2019 р. (протокол №17) безпідставно відмовлено в наданні такого статусу. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у червні 2014 року, позивач залучався та брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р., тому застосуванню підлягають правові норми Порядку 413 в редакції, яка діяла на час їх виникнення (червень 2014 р.), тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. №602. Позивач також зауважив на конституційному принципі, зазначаючи, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. З урахуванням викладеного, просить відновити порушене право шляхом, викладеним у позові.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4637/20 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі направлена сторонам та отримана позивачем 18.05.2020 року, відповідачем - 11.05.2020 року, що підтверджується відповідною відміткою на поштових повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення, що повернулись на адресу суду.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень ст. ст. 124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони у справі належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи чи визнання позову на адресу суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності своїх дій та рішень, не виконав, відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи чи визнання позову не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу Алчевським РВК Луганської області 24.04.2008 р. та направлений у Військову частину 3023 ВВ МВС України, де проходив військову службу до 23.09.2014 р., з 28.03.2013 р. по 23.09.2014 р. - на посаді начальника радіостанції екіпажу Р-142М у Військовій частині 3023 ВВ МВС України, що підтверджується Витягом з послужного списку позивача.

З 23.09.2014 р. і по цей час позивач проходить службу у Національній гвардії України, з 25.04.2019 року - на посаді старшого контролера (командира 1 відділення) 1 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону (з охорони об`єктів ПМЗ) Військової частини 3024 Національної гвардії України.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.12.2015 №270 пунктом 5 зазначено, оголосити, що в період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. особовий склад військової частини №3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів: військовослужбовці строкової служби. 89 Начальник радіостанції екіпажу радіостанції Р-142-Н вузла зв`язку старший сержант ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Військової частини 3021 Національної гвардії України від 09.09.2019 р. №526 старший сержант Стрекулін Анатолій ОСОБА_2 дійсно у період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк.

У довідці також зазначено, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Також, у довідці Військової частини 3021 Національної гвардії України від 09.09.2019 р. №526 зазначено, що підставою для видання довідки є:

- наказ командира військової частини 3021 НГУ від 22.12.2015 р. №270 (с/ч);

- наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30.06.2014 р. №33/277т.

Позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України із заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни Головного управління Національної гвардії України, оформленого Протоколом №17 від 14.11.2019 р., відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

Вказане рішення обґрунтовано наступним:

"Ураховуючи те, що під час розгляду питань про надання статусу учасника бойових дій комісія Головного управління НГУ керується нормативно-правовими актами, чинними на час прийняття рішення, правових підстав для надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 немає, оскільки термін його залучення до проведення АТО складає 27 календарних днів, а також відсутні витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів АТО) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу, що не відповідає вимогам пунктів 2-1 та 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №413".

Не погодившись з рішенням відповідача, оформленого Протоколом №17 від 14.11.2019 р., позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-ХІІ).

За приписами ст. 1 Закону №3551-ХІІ цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 р. (далі – Порядок № 413).

Відповідно до п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з п. 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Згідно з абз. 2, 3 п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:

для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;

для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.

Згідно з п. 5 Порядку № 413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія);

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.

Пунктами 6, 8 Порядку № 413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (абз. 1 п. 8 Порядку № 413).

Проте, матеріали справи не містять інформацію про те, що протягом місячного строку після завершення особою виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення до Комісії подавались документи щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що свідчить про недотримання командиром військової частини 3023 Внутрішніх Військ МВС України вимог п. 6 Порядку № 413.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2018 року № 887 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2018 року за № 1339/32791 (далі - Положення № 887), це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів і працівників Національної гвардії України, інших осіб, визначених чинним законодавством (далі - особи), а також порядок організації її роботи.

Пунктами 2, 3 розділу І Положення № 887 встановлено, що комісія утворюється в Головному управлінні Національної гвардії України з метою розгляду питань, пов`язаних із наданням особам статусу учасника бойових дій, учасника війни.

У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України та цим Положенням.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Положення № 887 основними завданнями Комісії є розгляд питань, вивчення документів та прийняття рішень щодо надання особам статусу учасника бойових дій, учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу II Положення № 590 з метою забезпечення виконання покладених завдань Комісія має право: 1) вивчати довідки та документи, надіслані до Комісії командирами (начальниками) військових частин та військовослужбовцями і добровольцями особисто; 2) у разі потреби заслуховувати пояснення військовослужбовців і добровольців, стосовно яких подані довідки та документи, свідків; 3) приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям; 4) подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання; 5) повертати для подальшого доопрацювання командирам (начальникам) військових частин документи стосовно військовослужбовців; 6) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям; 7) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій військовослужбовців і добровольців; 8) повторно розглядати за рішенням Міністра внутрішніх справ України (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям і добровольцям, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів, визначених пунктом 4 Порядку.

У п. 4 розділу ІІ Положення № 887 встановлено, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни в разі:

відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;

виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни, або надання недостовірних даних про особу;

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд виходить з наступного.

У ході судового розгляду справи встановлено, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. підтверджена:

1) довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк, за №526 від 09.09.2019 р.;

2) витягом з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.12.2015 р. №270, у п. 5 якого зазначено: "Оголосити, що в період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. особовий склад військової частини №3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів: п.89 начальник радіостанції екіпажу радіостанції Р-142Н вузла зв`язку старший сержант Стрекулін Анатолій Васильович".

Означені документи були надані позивачем на розгляд комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України.

Однак, попри викладене, рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України від 14.11.2019 р., оформленого Протоколом №17, позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на підставі п. п. 2-1 та 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 р.

Суд критично оцінює посилання відповідача на п. п. 2-1 та 4 Порядку № 413 в якості підстав для відмови позивачу у наданні статусу учасниками бойових дій.

08.09.2016 року постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 602 «Про внесення змін до Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» внесені зміни до Порядку № 413, у тому числі, доповнено п. 2 Порядку пунктом 2-1 наступного змісту:

"2-1. Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення".

Пункт 4 Порядку № 413 викладено в такій редакції:

"Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:

витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;

для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів".

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 р. № 602 набрала законної сили 16.09.2016 р., а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі, про що прямо зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Як вказано у п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Так, на час виникнення у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій (з 10.09.2014 року - час набрання чинності Порядком № 413) законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості перебування в районах проведення антитерористичної операції осіб, які брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, для отримання статусу учасника бойових дій.

За таких обставин, суд вважає, що п. 2-1 та п. 4 Порядку № 413 (в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного у цій справі рішення відповідача) не поширюється на позивача, оскільки норми Порядку № 413 в редакції 2016 року не були чинними на час участі позивача в антитерористичній операції (позивач перебував у зоні АТО з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р.).

З цих же підстав не враховується посилання відповідача на те, що позивачем не надано до Комісії витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління АТО чи його заступників або керівників секторів (командирів ОТУ) про підпорядкування його керівнику оперативного штабу.

Також з наявних у матеріалах справи доказів видно, що до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують його безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції в період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р., а саме: довідку № 526 від 09.09.2019 р. про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк, та витяг з наказу командира військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 22.12.2015 р. №270, згідно з яким (п. 89) начальник радіостанції екіпажу радіостанції Р-142Н вузла зв`язку старший сержант ОСОБА_1 у період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. у складі особового складу військової частини № 3023 залучався для виконання завдань визначених Законом «Про боротьбу з тероризмом» та брав участь в обороні військового містечка в/ч 3023 (м. Донецьк), Донецького казенного заводу хімічних виробів.

При цьому, підставою для видачі довідки № 526 від 09.09.2019 р., наказу командира військової частини 3021 НГУ від 22.12.2015 р. №270 (с/ч) є наказ керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30.06.2014 р. №33/277т.

Доказів, що спростовували б те, що в період з 01.06.2014 р. по 27.06.2014 р. ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Донецьк, відповідачем не надано.

Крім того, Порядком № 413 не встановлено, що для надання особам статусу учасника бойових дій в обов`язковому порядку повинні бути надані всі перелічені у п. 4 документи, оскільки вказаний перелік є альтернативними та лише конкретизує, які документи можуть підтвердити факт про безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції.

Водночас, відповідачем до суду не надано доказів того, що комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України під час розгляду документів позивача скористалась правом заслухати пояснення військовослужбовця, щодо якого подані довідки та документи, або свідків, що призвело до винесення протиправного рішення.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про правомірність прийнятого оспорюваного рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, яке оформлено Протоколом від 14.11.2019 року № 17, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що повноваження відповідача щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій є дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача в спірних відносинах є зобов`язання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, у зв`язку із чим позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року позивача звільнено від сплати судового збору, у зв`язку з чим відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної гвардії України (вул. Народного Ополчення, буд. 9-а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України, що оформлене Протоколом від 14.11.2019 року №17, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський