Ухвала суду № 90116193, 25.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у залишенні позову без розгляду

25 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6193/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук Я.О,

представника відповідача Нівчика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №0202835513 від 06.09.2019 про застосування штрафу у розмірі 2295,92 грн та пені у розмірі 36265,57 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до частин другої, четвертої статті 262 КАС України.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 допущено у даній справі заміну первісного відповідача Головного управління ДФС у Волинській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Волинській області.

20.05.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив до якого долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 40-41)

Клопотання обгрунтоване тим, що рішення №0202835513 від 06.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивач отримала 16.10.2019, а адміністративний позов датовано 23.04.2020, тобто позивач звернулася до суду з пропуском десятиденного строку, передбаченого абзацом 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI).

З наведених підстав просить клопотання задовольнити.

Представник позивача у запереченні на клопотання про залишення позову без розгляду зазначив, що отримавши 16.10.2019 спірне рішення №0202835513 від 06.09.2019, ОСОБА_1 23.10.2019 оскаржила його до контролюючого органу у встановлений термін, однак відповіді на скаргу його довірителька не отримала. Відповідачем не надано належних доказів вручення позивачу рішення про залишення її скарги без розгляду. А відтак, не отримавши відповіді позивача на скаргу, позивач звернулась до суду у шестимісячний строк відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України. Просив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 68).

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив клопотання задовольнити.

Позивач та представник позивача у судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи. 25.06.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Приписами частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюється на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Судом встановлено, що позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного рішення №0202835513 від 06.09.2019, подавши 23.10.2019 скаргу до контролюючого органу (а.с. 66). ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення від 31.10.2019 про залишення скарги без розгляду (а.с. 63, 64).

При цьому, представник позивача зазначав, що Терешкович Н.Л. не отримала відповідь на свою скаргу. Представник відповідача також не надав суду належних та допустимих доказів отримання позивачем рішення про результати розгляду її скарги.

З цього приводу, суд вказує наступне, аналіз частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI свідчить про те, що законодавець визначив проміжок часу (10 днів), що настає з наступного дня після отримання платником вимоги, протягом якого особа має альтернативний порядок оскарження вимоги до вищестоящого органу або до суду.

При цьому, нормами Закону № 2464-VI не визначено детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначено строків звернення до суду в такому випадку. Послідовного застосування цього ж строку (10 днів) двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку, Закон № 2464-VI не передбачив.

Натомість строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату ЄСВ (чи рішення про сплату пені та штрафу ЄСВ) визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та складає три місяці з дня отримання платником ЄСВ рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду його скарги.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 122 КАС України якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що позивач зі скаргою до органів ДФС звернулась 23.10.2019, відповідь на яку не отримала, а позов до суду подано 23.04.2020, то суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений абзацом 2 частини 4 статті 122 КАС України, а тому клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 122, частиною третьою статті 243, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №0202835513 від 06.09.2019 без розгляду, відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали суду складений 30 червня 2020 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук