Рішення № 90116075, 22.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5515/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971), 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (далі - Луцький прикордонний загін), 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) (далі - 10 мобільний прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, зокрема, з 04.09.2015 по 16.03.2017 - в Луцькому прикордонному загоні, з 17.03.2017 по 16.05.2019 - в 10 мобільному прикордонному загоні.

Позивач звертався до відповідачів із заявами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у відповідь на які було повідомлено про те, що за період проходження військової служби індексація грошового забезпечення не була виплачена у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань.

Позивач вважає бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, та такою бездіяльністю відповідачі порушили вимоги нормативно-правових актів, наведених у позовній заяві.

Позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення з вересня по жовтень 2015 року, з 01.01.2016 по 16.03.2017 та зобов`язати зазначеного відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період; визнати протиправною бездіяльність 10 мобільного прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 17.03.2017 по 16.05.2019 та зобов`язати зазначеного відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 31).

В поданому до суду 14.05.2020 відзиві на позовну заяву (а. с. 38-40) відповідач Луцький прикордонний загін позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, зокрема, з тих підстав, що у зв`язку із відсутністю бюджетних надходжень нарахування та виплата індексації позивачу в періоди з 04.09.2015 по 30.10.2015 та з 01.01.2016 по 16.03.2017 не здійснювалась.

22.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 10 мобільного прикордонного загону від 08.05.2020 № 14-431 (а. с. 58-60), у якому відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що з урахуванням джерела коштів та за відсутності бюджетних надходжень Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби (в/ч 1498), як бюджетною установою, нарахування та виплата індексації позивачу в періоди з квітня 2017 року по листопад 2018 року та з березня 2019 року по травень 2019 року не здійснювалась.

18.05.2020 та 22.05.2020 від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, у яких позивач з доводами відзивів не погодився з підстав, викладених у позовній заяві, та підтримав позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, зокрема, з 04.09.2015 по 16.03.2017 в Луцькому прикордонному загоні, з 17.03.2017 по 16.05.2019 - в 10 мобільному прикордонному загонів (звільнений з військової служби у званні полковника з посади першого заступника начальника загону - начальника штабу), перебував у списках особового складу військових частин та на всіх видах забезпечення, що підтверджується витягами з наказів начальника Луцького прикордонного загону від 04.09.2015 № 185-ос (а. с. 11), від 15.03.2017 № 53-ос (а. с. 12), витягами з наказів 10 мобільного прикордонного загону від 17.03.2017 № 22-ос (а. с. 18), від 16.05.2019 № 68-ос (а. с. 19).

Відповідно до довідки Луцького прикордонного загону (а. с. 14), особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 - 2017 роки (а. с. 15-17), позивачу в період з 04.09.2015 по 30.10.2015 та з 01.01.2016 по 16.03.2017 Луцьким прикордонним загоном індексація грошового забезпечення не була нарахована та не виплачена, а згідно із довідкою, наданою листом 10 мобільного прикордонного загону від 01.10.2019 № 30-662 (а. с. 20-21), у період проходження військової служби у 10 мобільному прикордонному загоні з 17.03.2017 по 30.11.2018 та з 01.03.2019 по 16.05.2019 позивачу індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами, далі - Порядок № 1978), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, за час проходження військової служби у Луцькому прикордонному загоні за період з 04.09.2015 по 30.10.2015 та з 01.01.2016 по 16.03.2017 та у 10 мобільному прикордонному загоні за період з 17.03.2017 по 30.11.2018 та з 01.03.2019 по 16.05.2019 позивачу індексація грошового забезпечення не була нарахована та не виплачена, чим порушені вказані вище приписи нормативно-правових актів.

Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, зокрема, періоду проходження військової служби позивачем та отримання ним індексації грошового забезпечення за окремі періоди (у Луцькому прикордонному загоні - за листопад, грудень 2015 року та в 10 мобільному прикордонному загоні - за грудень 2018 року, січень, лютий 2019 року), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення взаємопов`язаних позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача Луцького прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 04.09.2015 по 30.10.2015 та з 01.01.2016 по 16.03.2017 та зобов`язання зазначеного відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період, про визнання протиправною бездіяльності відповідача 10 мобільного прикордонного загону щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 17.03.2017 по 30.11.2018 та з 01.03.2019 по 16.05.2019 та зобов`язання зазначеного відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог до 10 мобільного прикордонного загону (щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за інші періоди грудень 2018 року, січень, лютий 2019 року).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач 10 мобільний прикордонний загін з клопотанням про його заміну на належного відповідача не звертався, не надав доказів на підтвердження того, що відповідати за цим позовом повинна військова частина 1498 (що вбачається із відзиву на позовну заяву), а з витягів з наказів начальника 10 мобільного прикордонного загону від 17.03.2017 № 22-ос, від 16.05.2019 № 68-ос (а. с. 18-19) встановлено, що позивач знаходився у списках особового складу та перебував на всіх видах забезпечення саме у 10 мобільному прикордонному загоні. Крім того, довідка про суми отриманого грошового забезпечення була надана листом саме 10 мобільного прикордонного загону від 01.10.2019 № 30-662 (а. с. 20).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 16 березня 2017 року.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6, ідентифікаційний код 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 04 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 16 березня 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 березня 2017 року по 30 листопада 2018 року та з 01 березня 2019 року по 16 травня 2019 року.

Зобов`язати 10 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) (02121, м. Київ, вул. Світла, 6, ідентифікаційний код 23311346) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17 березня 2017 року по 30 листопада 2018 року та з 01 березня 2019 року по 16 травня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя В.М.Валюх