Рішення № 90114152, 23.06.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020 Справа № 908/904/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства “Свитязь”, 11101 Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч, вул. Івана Богуна, 45

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ін-Тайм”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 17

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився.

Суть спору:

07.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Приватного підприємства “Свитязь”, Житомирська область, м. Овруч до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ін-Тайм”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за Договором № 3/09-18 від 03.09.2018 в розмірі 305 873,84 грн, з яких 285 880,41 грн основного боргу, 17 926,43 грн пені, 2067,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 3/09-18 від 03.09.2018, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач несвоєчасно оплатив прийнятий ним товар, тим самим прострочив виконання свого обов`язку, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання по оплаті штрафних санкцій перед позивачем за неналежне виконання вказаного правочину.

07.04.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 08.04.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

21.04.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Приватного підприємства “Свитязь”, Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/904/20, присвоєно справі номер провадження 15/65/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.05.2020 о/об 14 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 25.05.2020 оголошено у судовому засіданні перерву до 23.06.2020 о/об 10 год. 00 хв. Розгляд справи продовжено на строк дії загальнонаціонального карантину.

В судове засідання призначене на 23.06.2020 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву від 17.06.2020 про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у призначені судові засідання 25.05.2020, 23.06.2020 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 17), відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дану ухвалу суду відповідачем отримано 07.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, судом дотримано положення частин 2-4 ст. 120 ГПК України та ч. 5 ст. 242 ГПК України щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання та вчинення відповідної процесуальної дії шляхом вручення сторонам копій ухвал по даній справі в порядку визначеному ГПК України.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 23.06.2020 враховуючи ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив.

03.09.2018 між Приватним підприємством “Свитязь” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ін-Тайм” (покупець, відповідач) підписано Договір № 3/09-18, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити пиломатеріал хвойних порід (сосна), в асортименті (надалі іменується – «Товар») та згідно вимог, зазначених в Специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити переданий Товар відповідно до наданого рахунку-фактури (п. 1.1 Договору).

Кількість та ціна товару, що поставляється за цим Договором, визначається в рахунку-фактурі та специфікації, що є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, сума договору становить сумарну вартість Товару поставленого в рамках даного договору.

Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними в момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної в рахунку-фактурі (п. 3.3 Договору).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах DAP (згідно офіційних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року), шляхом доставки товару покупцеві за адресою, що вказана в замовленні. Приймання товару по кількості та якості відбувається представниками покупця. Для участі в прийманні товару постачальник має право прислати свого представника. У випадку відсутності такого представника, приймання товару здійснюється представниками покупця (4.1 Договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару і супровідної документації на товар. Передача товару оформлюється шляхом проставляння на видатковій товарній накладній позначки про отримання товару, скріпленої підписом уповноваженої на те особи покупця. Ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) товару переходить до покупця з моменту підписання накладної (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 48 годин після отримання товару на складі постачальника, та виконання наступних умов: при отриманні документів (рахунок-фактура, видаткова накладна).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання умов цього договору (7.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про наміри не продовжувати даний Договір після строку закінчення його дії, то даний Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік на тих же умовах (8.1 Договору).

Згідно із Специфікацією № 1 до Договору № 3/09-18 від 03.09.2018 сторони визначили, що ціна зазначається в рахунках-фактурах.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що протягом 03.09.2018 по 10.02.2020 він поставив відповідачу на умовах Договору № 3/09-18 від 03.09.2018 товар на загальну суму 1 718 214,41 грн, тоді як відповідач не у повному обсязі оплатив отриманий товар, згідно видаткових накладних № С-00000322 від 06.12.2019 на суму 42 000,10 грн, С-00000324 від 13.12.2019 на суму 40 560,08 грн, С-00000325 від 20.12.2019 на суму 25 500,06 грн,С-00000332 від 27.12.2019 на суму 31 500,07 грн, С-00000001 від 03.01.2020 на суму 15 000,04 грн, С-00000003 від 15.01.2020 на суму 27 000,06 грн, С-00000004 від 17.01.2020 на суму 16 200,00 грн, С-00000007 від 28.01.2020 на суму 36 000,00 грн, С-00000009 від 31.01.2020 на суму 50 472,00 грн, С-00000012 від 10.02.2020 на суму 21 648,00 грн та згідно акту звірки взаємних розрахунків за жовтень 2018 – листопад 2019 товар залишився неоплаченим відповідачем, всього на загальну суму 285 880,41 грн.

В усіх видаткових накладних у графі «одержав» міститься підпис представника відповідача, який скріплений круглою печаткою відповідача - юридичної особи.

З метою досудового врегулювання позивач 25.02.2020 направив на адресу відповідача претензію про сплату зобов`язань за спірним договором на суму 285 880,41 грн, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 3/09-18 від 03.09.2018 у сумі 285 880,41 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 30.11.2019 по 27.01.2020 в сумі 2753,95 грн, за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 в сумі 15 172,48 грн, всього на загальну суму 17 926,43 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати за поставлений без порушень умов договору товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківський день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час перевірки розрахунку пені за допомогою програми «Законодавство» судом встановлено, що за період з 30.11.2019-27.01.2020 стягненню підлягає пеня у розмірі 2681,35 грн.

Здійснивши розрахунок пені за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 суд встановив, що розмір пені складає 15 363,95 грн. Враховуючи ч. 2 ст. 137 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому стягненню за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 підлягає пеня у розмірі 15 172,48 грн.

Таким чином, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня на загальну суму 17 853,83 грн, в частині стягнення пені у розмірі 27,40 грн у позові відмовляється.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2067,00 грн за період з 30.11.2019-27.01.2020 в сумі 293,00 грн, за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 в сумі 1774,00 грн, всього на загальну суму 2067,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Під час перевірки розрахунку 3% річних за допомогою програми «Законодавство» судом встановлено, що за період з 30.11.2019 по 27.01.2020 стягненню підлягає 3% у розмірі 290,99 грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 суд встановив, що сума річних складає 2013,12 грн. Враховуючи ч. 2 ст. 137 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому стягненню за період з 08.12.2019 по 01.04.2020 підлягають річні в розмірі 1774,00 грн.

Таким чином, в частині стягнення 3% річних позов підлягає частковому задоволенню в сумі 2064,99 грн, в частині стягнення 3% річних у розмірі 2,01 грн у позові відмовляється.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 3/09-18 від 03.09.2018, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, вартість поставленого товару у визначений договором строк не сплатив.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати в частині розрахунків отриманий товар за договором № 3/09-18 від 03.09.2018 виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Тайм» частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ін-Тайм”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 17; ідентифікаційний код юридичної особи 32061200) на користь Приватного підприємства “Свитязь”, (11101 Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч, вул. Івана Богуна, 45; ідентифікаційний код юридичної особи 31277255) заборгованість в розмірі 285 880,41 грн (двісті вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 41 коп.), пеню в розмірі 17 853,83 грн (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні 83 коп.), 3 % річних в розмірі 2064,99 грн (дві тисячі шістдесят чотири гривні 99 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ін-Тайм”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 17; ідентифікаційний код юридичної особи 32061200) на користь Приватного підприємства “Свитязь”, (11101 Житомирська область, Овруцький район, м. Овруч, вул. Івана Богуна, 45; ідентифікаційний код юридичної особи 31277255) судовий збір у розмірі 4586,99 грн (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят шість гривень 99 коп.). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 27,40 грн та 3 % річних в сумі 2,01 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов