Рішення № 90110928, 13.05.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6220/18

Провадження № 2/752/707/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 травня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Рожок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди

встановив:

23.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди до ОСОБА_2 .

За даними протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2018 року, справу передано до провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Ладиченка С.В.

Розпорядженням т.в.о. керівника апарату суду Щербака А.В. № 2676 від 19.09.2018 року «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 752/6220/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2018 року, справу передано до провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г.

20.09.2018 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

22.01.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

03.12.2019 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України.

22.01.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» та закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 12.11.2016 року в м. Києві по вул. Васильківській, біля буд. № 31/17 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2016 року, яка набрала законної сили 13.12.2016 року визнано ОСОБА_2 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Скайд» (поліс АЕ № 7022793 ).

За даними звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 47С/11/16 складеного 22.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 складає 104 389, 64 грн.

Станом на час звернення до суду з позовом місцезнаходження страхової компанії невідомо, виплати остання не здійснює.

Натомість Моторне (транспортне) страхове бюро України за гарантійними внесками до фонду захисту потерпілих відшкодувало 14 000, 00 грн.

Залишкова сума збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 90 389, 64 грн., яку має відшкодувати ОСОБА_2 за правилами ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ст. 1194 ЦК України.

З огляду на викладене вище, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 90 389, 64 грн. збитків, що завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 500, 00 грн. витрат на проведення оцінки вартості ремонту пошкодженого автомобіля та 903, 90 грн. судового збору.

01.11.2018 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_2 заперечував проти заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідач ОСОБА_2 визнав, що дорожньо-транспортна пригода про яку йдеться в позовній заяві дійсно мала місце з його вини. Однак, відповідач заперечував проти відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 ним особисто, оскільки його обов`язкову цивільно-правову відповідальність було застраховано шляхом укладення відповідного договору з ПАТ «СК «Скайд», що підтверджується полісом АЕ № 7022793 . Як видно зі змісту зазначеного полісу, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50 000, 00 грн. ОСОБА_2 визнав, що має обов`язок відшкодувати різницю фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Однак, не погодився з сумою збитків у розмірі 104 389, 64 грн. Просив при ухваленні судом рішення врахувати судову практику, а саме постанову Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

13.05.2020 року сторони у судовому засіданні відсутні.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про завершення розгляду справи за його відсутності, просив задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України та ПАТ «СК «Скайд», явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, Моторне (транспортне) страхове бюро України просили розглянути справу за відсутності їх представника, ПАТ «СК «Скайд» з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України 10.01.2020 року направили на адресу суду свої письмові пояснення, відповідно до змісту яких зазначили, що на момент дорожньо-транспортної пригоди обов`язкову цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ПАТ «СК «Скайд». Станом на теперішній час зазначену страхову компанію позбавлено членства в Моторно (транспортному) страховому бюро України, однак не ліквідовано та не визнано банкрутом. З огляду на що, Моторне (транспортне) страхове бюро України не має обов`язку здійснювати регламентну виплату на користь потерпілого. Щодо відшкодованих 14 000, 00 грн. пояснили, що у період з 01.03.2017 року по 31.05.2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснювало виплати потерпілим за зобов`язаннями ПАТ «СК «Скайд». Однак, такі виплати не носили характер регламентних, гранична їх сума на одного потерпілого визначалась Президією Моторного (транспортного) страхового бюро України з урахуванням зобов`язань ПАТ «СК «Скайд» за отриманими Моторним (транспортним) страховим бюро України заявами та розміру наявного залишку коштів базового гарантійного внеску ПАТ «СК «Скайд» в фондах Моторного (транспортного) страхового бюро України. Виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих-фізичних осіб здійснювались у розмірі оціненої шкоди, але не вище граничної суми виплати на одного потерпілого. В даному випадку, граничний розмір виплати на одного потерпілого встановлено Президією Моторного (транспортного) страхового бюро України 14 000, 00 грн. Зазначену інформацію було розміщено на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Врахувавши думку позивача, відповідача, третьої особи Моторно (транспортного) страхового бюро України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2016 року в м. Києві по вул. Васильківській, біля буд. № 31/17 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2016 року, яка набрала законної сили 13.12.2016 року визнано ОСОБА_2 (а.с. 7)

На момент дорожньо-транспортної пригоди обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Скайд» за полісом АЕ № 7022793 , розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50 000, 00 грн. (а.с. 111).

За даними звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 47С/11/16 складеного 22.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 складає 104 389, 64 грн. (а.с. 9-25).

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 зазначає, що станом на час звернення до суду з позовом місцезнаходження страхової компанії невідомо, виплати остання не здійснює.

Моторне (транспортне) страхове бюро України на виконання порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах шляхом врегулювання страхових випадків, приймаючи до уваги граничні суми затверджені рішенням Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 15.06.2017 року (протокол № 402/2017), виплатило ОСОБА_1 14 000, 00 грн. (а.с. 26).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 90 389, 64 грн. невідшкодованої суми збитків, що завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 1 500, 00 грн. витрат на проведення оцінки вартості ремонту пошкодженого автомобіля та 903, 90 грн. судового збору.

У своєму відзиві відповідач ОСОБА_2 заперечував проти розміру суми збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, просив призначити авто товарознавчу експертизу. Однак, представник відповідача, будучи присутнім у підготовчому засіданні, зазначене клопотання не підтримував, інших доказів на спростування заявленої позивачем суми збитків суду не надав.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Системний аналіз п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 988, ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі, й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо їх застосування, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, (провадження № 14-176цс18) (пункти 68-70) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, (провадження № 61-26508св18): ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, (провадження № 61-26508св18) вважає помилковим посилання на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Відтак, суд приходить до висновку, з урахуванням того, що обов`язкова цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «Скайд», майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме перевищення розміру завданих збитків суми страхового ліміту.

Отже, позивачем зазначено, що сума збитків становить 104 389, 64 грн., розмір страхової суми за полісом АЕ № 7022793 за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50 000, 00 грн., а тому відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний відшкодувати позивачеві ОСОБА_1 54 389, 64 грн. збитків на відшкодування шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, відповідач ОСОБА_2 має сплатити на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та на проведення оцінки вартості ремонту пошкодженого автомобіля пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно половину від заявлених позивачем сум - 451, 95 грн. та 750, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 189-200, 209-246, 265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Моторне (транспортне) страхове бюро України, публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на відшкодування шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди 54 389, 64 грн., витрати на проведення оцінки вартості ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 750, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 451, 95 грн., що разом становить належну до стягнення суму у розмірі 55 591 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня) 59 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк