Рішення № 90108470, 23.06.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/768/20

Провадження № 2/653/565/20

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

23 червня 2020 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Карпенко І.Д.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позов мотивує тим, що 20 жовтня 2017 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають одну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що під час спільного проживання відповідач вів себе неадекватно поведінці чоловіка, проявляв агресію, наносив їй тілесні ушкодження (у зв`язку з чим щодо нього відкрито кримінальне провадження). Крім того відповідач не працює, не заробляє гроші на потреби сім`ї і дитини. Вказує, що на підставі цих обставин у них виникла неприязнь у відносинах, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити їх інтересам.

Вважає, що примирення є неможливим та просить шлюб з відповідачем розірвати, стягнути з нього аліменти на утримання дитини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові, додатково пояснила, що разом з відповідачем вони не проживають близько трьох місяців. Примирення з відповідачем вважає неможливим. Витрати по сплаті судового збору просила не стягувати.

Відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом sms-повідомлення, проте до судового засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, тому суд ухвалив слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність відповідача, згідно ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2017 року, виданого Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 20 жовтня 2017 року зареєстрували шлюб (актовий запис № 165).

Позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30 січня 2019 року, виданим Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не проживають разом, не ведуть спільне господарство. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення не є можливим, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі - СК України). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частиною 1 ст. 24 СК України, встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 статті 105 СК України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Згідно з усталеною судовою практикою, викладеною у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Статтею 112 СК України встановлено, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Виходячи із положень ст. 112 СК України, за обставин, які склалися на даний час між сторонами, враховуючи дійсні взаємовідносини подружжя, суд вважає, що сім`я між позивачем та відповідачем фактично розпалася, її збереження за таких обставин є неможливим, збереження шлюбу не відповідатиме взаємним інтересам сторін, тому позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що дитина знаходиться на утриманні своєї матері, відповідач є батьком ОСОБА_3 , не виконує обов`язків щодо утримання малолітньої дитини, є особою працездатного віку та з огляду на недоведеність іншого, не встановлення підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримання дитини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі урозмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на те, що позивач у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, яка була задоволена, то з відповідача слід стягнути судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 21, 24, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 180-182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 76, 77-81, 141, 223, 263-265, 280, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 20 жовтня 2017 року Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис № 165, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі урозмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини за один місяць, згідно вимогам ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25 червня 2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова