Рішення № 90107950, 22.05.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11872/19

Провадження №2/592/150/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Олійник В. О. ,

представниці позивачки: адвокатки Юшкевич Є. Ю. ,

представника відповідача: адвоката Бельського В. М. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та пені, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2019 року представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та пені, із змісту якої вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запис № 868, серії НОМЕР_1 (копія свідоцтва про народження додається) . Відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства ОСОБА_2 був визнаний батьком дитини ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у громадянки ОСОБА_1 , актовий запис № 73, серії НОМЕР_2 (копія свідоцтва про встановлення батьківства додається) . Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року, суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суми, аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 з усіх видів його доходу, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, до повноліття дитини. Аліменти стягувати на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.11.2002 року (копія рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року додається) . Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2004 року, суд вирішив ОСОБА_2 , 1965 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія рішення Ковпаківського районного суда м. Суми від 14.07.2004 року додається) . Син - ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки-розрахунку з Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми № 10 від 07.05.2019 року заборгованість по аліментам згідно виконавчому листу № 2-3838 від 02.12.2002 року, виданому Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частині з усіх видів його доходу, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, до повноліття дитини. Аліменти стягувати на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.11.2002 року за період з 12.11.2002 року по 28.08.2018 року визначено та сплачено аліментів (копія довідки-розрахунку з Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми № 10 від 07.05.2019 року додається) : - за період з 12.11.2002 року по 28.08.2018 рік (по момент досягнення дитиною повноліття) визначено аліменти на суму 92094,29 грн. ; - за період з 12.11.2002 року по 30.04.2019 року сплачено боржником аліментів на суму 3680,34 грн. . Всього заборгованість по аліментам станом на 01.05.2019 року становить 88485,95 грн. . Таким чином, загальна сума заборгованості по сплаті аліментів відповідачем на утримання сина ОСОБА_4 становить 88485 (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 95 коп. . Ст. 196 СК України визначає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначено: "Однак Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з такими висновками апеляційного суду та вважає за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46649969) та наступних постановах з огляду на таке. Ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?р = (А1 ? 1 % ? Q1 ) + (А2 ? 1 % ? Q2) + ......... (An ? 1 % ? Qn) , де: ?р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачкою на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення" . Таким чином, виходячи з розрахунку, що додається до позовної заяви (додаток № 1 до позовної заяви) , пеня за прострочення сплати аліментів відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 , складає 1836405 грн. , однак враховуючи ч. 1. ст. 196 СК України, пеня складає 88485,95 грн. . Загальна ж сума заборгованості відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 по сплаті аліментів та пені станом на 01.05.2019 року складає 176971,90 грн. (88485,95 + 88485,95 = 176971,90 грн. ) . Про відповідача ОСОБА_3 може повідомити, що той є здоровою та працездатною особою. Позивачка на підставі п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджує те, що нею не було подано іншого позову (позовів) до цього відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Керуючись п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка зазначає та підтверджує, що окрім обговорення з відповідачем їхніх відносин, більше ніяких заходів досудового врегулювання спору не проводилися. Керуючись п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка повідомляє, що оригінали письмових копій, які додано до заяви, знаходяться у позивачки. Керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка стверджує, що ніяких судових витрат вона не понесла та не очікує і не планує понести в зв`язку із розглядом справи в суді. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору. Згідно ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Відповідно до вимог ст. ст. 28, 175 - 177 ЦПК України; ст. ст. 180 - 183, 196 СК України, він просив: 1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 88485 (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 95 коп. . 2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню за несплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 88485 (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 95 коп. . 3. Розглядати справу без присутності позивачки (вхідний № 41539/19 від 02.08.2019 року) (а. с. 1, 2) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.08.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості з аліментів та пені. Розгляд справи було ухвалено проводити в судовому засіданні, яке відбудеться 02.09.2019 року о 15 годині 00 хвилин в приміщенні Ковпаківського райсуду м. Суми (м. Суми вул. Першотравнева, 12, зал № 11 з повідомленням сторін) . Було ухвалено встановити відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов до позивачки. Було ухвалено встановити позивачці строк три дні з дня отримання копії відзиву, протягом якого вона має право подати суду відповідь на відзив, передбачену ст. 179 ЦПК України, до якої застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивачка зобов`язана її копію надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено встановити відповідачу строк три дні з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого він має право подати суду заперечення, передбачене ст. 180 ЦПК України, до якого застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Копію заперечення і доданих до нього одночасно з поданням його суду відповідач повинен надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми у разі відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набрала законної сили 09.08.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83606371) (а. с. 21) .

04.12.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бельський Володимир Михайлович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення, які суд розцінює як відзив на позовну заяву, із змісту яких вбачається, що 09.08.2019 року суддею Ковпаківського районного суду м. Суми Бичковим І. Г. було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з аліментів та пені. Із заявленими вимогами відповідач не згодний за наступних підстав. 1. Стосовно заборгованості по аліментам. Позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по аліментам відповідно до довідки-розрахунку № 10 від 07.05.2019 року, зробленого державним виконавцем Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми в розмірі 92094,29 грн. . З даним розміром заборгованості по аліментам ОСОБА_2 не погодився, в зв`язку з чим він неодноразово звертався з відповідними листами до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми. Протягом вересня - жовтня 2019 року було зроблено декілька розрахунків заборгованості, всі вони знаходяться в матеріалах виконавчого провадження № 55749358. Згідно останньому розрахунку від 15.10.2019 року, сума заборгованості по аліментам за період з 12.11.2002 року по 28.08.2019 року складає 80456,79 грн. . Відповіді Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми та вказаний розрахунок додаються. На теперішній час виконавче провадження № 55749358 не закінчене, державним виконавцем здійснюються заходи з примусового виконання рішення суду з виконання виконавчого листа № 2-3828 щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу по аліментам на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, починаючи з березня 2019 року з пенсії ОСОБА_2 проводиться стягнення у розмірі 50 % пенсії на погашення заборгованості, що підтверджується довідкою про розмір стягнених аліментів з пенсії від 18.09.2019 року № 406/04.2-24, виданої Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Згідно даної довідки у березні 2019 року з пенсії ОСОБА_2 було стягнуто 3780,34 грн. , у квітні 2019 року - 3780,34 грн. , у травні 2019 року - 3780,34 грн. , у червні 2019 року - 3780,34 грн. , у липні 2019 року - 4105,50 грн. , у серпні 2019 року - 4105,50 грн. . Стягнення заборгованості по аліментам також було здійснено у вересні, жовтні та листопаді 2019 року та буде здійснюватися у подальшому. У такому разі задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу зі сплати аліментів, стягнення якого триває в рамках не закінченого виконавчого провадження № 55749358, призведе до безпідставного (подвійного) стягнення з ОСОБА_2 коштів. За таких обставин, він вважає, що вимога є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. 2. Стосовно пені. ОСОБА_2 не перебував у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 . Про рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року, яким було присуджено стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач дізнався у лютому 2012 року, коли його хотіли притягти до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів. Дана кримінальна справа була закрита. Відповідач не визнає ОСОБА_4 своїм сином. Він вважає, що позивачка підробила документи, на підставі яких його було записано батьком ОСОБА_5 . З цього приводу він подав відповідну заяву до органів поліції. 22.12.2012 року за заявою ОСОБА_2 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та було розпочато досудове розслідування № 12012200440000536 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Досудове розслідування до цього часу триває, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та листом Сумської місцевої прокуратури від 01.04.2019 року. Також відповідач звертався до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою про оспорювання батьківства з метою виключення відомостей про нього, як батька дитини. Суд першої інстанції йому відмовив з тих підстав, що ОСОБА_2 не надав належних доказів для виключення запису про нього як батька. ОСОБА_1 відмовилася від проведення генетичної експертизи. Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції він його оскаржував до апеляційної та касаційної інстанцій. Вказані рішення судів додаються. Вказані обставини свідчать про те, що дізнавшись про рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року у справі № 2-3838, ОСОБА_2 не сплачував аліменти, оскільки бажав довести ту обставину, що він не є батьком ОСОБА_5 . Також, ОСОБА_2 звертався до суду з метою відстрочення судового рішення у справі № 2-3838, але суд першої інстанції йому відмовив, що підтверджується відповідним рішенням. За змістом ст. 196 СК України обов`язковою умовою для стягнення пені є вина особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти. Він вважає, що у період з 2002 по лютий 2012 року коли особа не знала про рішення за яким стягуються аліменти, пеня не повинна нараховуватися та стягуватися. Крім того, стягнення аліментів повинно було здійснюватися державною виконавчою службою, в якої на виконанні був виконавчий лист. Відповідно до записів у трудовій книжці та індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідач працював в квітні - травні 2005 року, в березні та травні 2006 року, з червня по грудень 2010 року, з січня по травень, а також в листопаді 2011 року, з червня 2012 по квітень 2014 року. З березня 2014 року ОСОБА_2 отримує пенсію. За вищевказаний період часу державним виконавцем не було здійснено заходів з утримання з доходів ОСОБА_2 аліментів. На бездіяльність державного виконавця вказує і та обставина, що довідку-розрахунок № 10 від 07.05.2019 року про розмір заборгованості було зроблено без врахування фактичних доходів ОСОБА_2 . Нездійснення стягнення державною виконавчою службою аліментів у даний період не є виною відповідача. Позивачка у позовній заяві зазначає про те, що відповідач є здоровою та працездатною особою, що не відповідає дійсності. Стан здоров`я ОСОБА_2 незадовільний. Він є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним свідоцтвами. В 1985 році під час виконання військового обов`язку в Демократичній Республіки Афганістан він отримав поранення. З цього часу, в зв`язку з незадовільним станом здоров`я, ОСОБА_2 перебуває на лікуванні в різних лікувальних закладах. Комісією ЛКК від 12.03.2014 року йому встановлений діагноз: Дисциркуляторна енцефалопатія змішаного генезу (посттравматична, судинна, вертеброгенна) з органічною симптоматикою, помірним вестибуло-атактичним синдромом, вираженим синдромом лікворної гіпертензії, стійким цефалгічним синдромом, частковою незхідною атрофією зорового нерву, більше зліва. Двобічний неврит слухових нервів, приглухуватість 2 ступеню. Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та поперекового відділів хребта, протрузії МХД L2-L3, L4-L5 з вторинним помірним радикулярним больовим синдромом, що підтверджується витягом з протоколу засідання обласної ЛКК. На даний час ОСОБА_2 має 2 групу інвалідності по зору, що підтверджується витягом з протоколу засідання обласної ЛКК. За останні три роки відповідач перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" - 5 разів, в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" - 11 разів, в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний кардіологічний диспансер" - 1 раз, що підтверджується відповідними виписками (епікризами) із медичних карток, а саме: - з 05.01.2017 року по 15.01.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 35; - з 27.04.2017 року по 17.05.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1360; - з 10.07.2017 року по 20.07.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2875; - з 05.09.2017 року по 23.09.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2601; - з 06.11.2017 року по 16.11.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4543; - з 25.04.2018 року по 05.05.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1315; - з 05.05.2018 року по 08.05.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний кардіологічний диспансер" в зв`язку з позитивно переднім-перетинково-верхівково-боковим інфарктом міокарда, була проведена операція на серці по встановленню стентування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 764; - з 08.05.2018 року по 25.05.2018 року та з 25.05.2018 року по 22.06.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1440 та № 1653; - з 10.09.2018 року по 28.09.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2510; - з 29.10.2018 року по 08.11.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4452; - з 26.11.2018 року по 12.12.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3363; - з 28.01.2019 року по 07.02.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі "Сумська міська клінічна лікарня № 4" , що підтверджується випискою зі медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 330; - з 30.04.2019 року по 18.05.2019 року перебував на амбулаторно-поліклінічному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1225; - з 04.07.2019 року по 20.07.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1866; - з 02.10.2019 року по 19.10.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2620; - з 12.11.2019 року по 29.11.2019 року перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі Сумської обласної ради "Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" , що підтверджується епікризом із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3163. Із нерухомого майна ОСОБА_2 має кімнату, площею 11,6 м ? , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у спільній сумісній власності його та його дружини, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Будь-якого рухомого майна на праві власності чи/або користуванні у нього немає. Враховуючи фактичні обставини справи, а також матеріальне становище відповідача та його стан здоров`я, який потребує постійного лікування, він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (вхідний № 60959 від 04.12.2019 року) (а. с. 44 - 48) .

23.01.2020 року позивачка ОСОБА_1 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про уточнення позовних вимог за позовною заявою про стягнення пені зі сплати аліментів, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/11872/19 за її позовом від 02.08.2019 року до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та пені. За період розгляду справи з 02.08.2019 року і до сьогодні виникли обставини, які свідчать про необхідність уточнення позовних вимог. Так, постановою Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області 03.12.2019 року було закрито виконавче провадження (копія надається) на підставі того, що боржником було сплачено суму боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу не можуть бути розглянуті судом, оскільки підстави для подання вимоги про стягнення боргу відпали. Щодо позовних вимог у частині сплати пені за прострочення сплати аліментів вона зазначає наступне. Виклад обставин справи. Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запис № 868, серії НОМЕР_1 (копія свідоцтва про народження знаходиться в матеріалах справи) . Відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства, ОСОБА_2 визнаний батьком дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у громадянки ОСОБА_1 , актовий запис № 73, серії НОМЕР_2 (копія свідоцтва про встановлення батьківства знаходиться в матеріалах справи) . Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року, суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суми аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 з усіх видів його доходу, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, до повноліття дитини. Аліменти стягувати на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.11.2002 року (копія рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року знаходиться в матеріалах справи) . Відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2004 року, суд вирішив ОСОБА_2 , 1965 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2004 року знаходиться в матеріалах справи) . Син - ОСОБА_4 на момент подання позову проживав разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_2 . На сьогодні вони проживають за іншою адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до довідки-розрахунку Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми № 10 від 07.05.2019 року, яка була подана на момент подання позову, заборгованість по аліментам згідно виконавчому листу № 2-3838 від 02.12.2002 року, виданому Ковпаківським районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частині з усіх видів його доходу, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно до повноліття дитини. Аліменти стягувати на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.11.2002 року за період з 12.11.2002 року по 28.08.2018 року визначено та сплачено аліментів (копія довідки-розрахунку з Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми № 10 від 07.05.2019 року знаходиться в матеріалах справи) : - за період з 12.11.2002 року по 28.08.2018 рік (по момент досягнення дитиною повноліття) визначено аліменти на суму 92094,29 грн. ; - за період з 12.11.2002 року по 30.04.2019 року сплачено боржником аліментів на суму 3680,34 грн. . Всього заборгованість по аліментам станом на 01.05.2019 року становить 88485,95 грн. . Вона повідомляє суду про те, що після останнього судового засідання у справі Ковпаківським відділом державної виконавчої служби міста Суми було надано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 27.12.2019 року, в якому було визначено всі нарахування та виплати аліментів з 12.11.2002 року по 28.08.2018 року (копія надається) . Вона вважає, що, оскільки на момент досягнення дитиною 18 років (28.08.2018 року) борг по сплаті аліментів існував, і відповідно до колонки № 7 розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27.12.2019 року становив 80456 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. , тому пеня повинна бути сплачена за невчасну сплату аліментів на момент досягнення дитиною повноліття. Таким чином, загальна сума заборгованості по сплаті аліментів відповідачем на утримання сина ОСОБА_4 на момент досягнення дитиною повноліття становить відповідно 80456 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. . Щодо розрахунку пені по сплаті аліментів. Ст. 196 СК України визначає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначено: "Однак Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з такими висновками апеляційного суду та вважає за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46649969) та наступних постановах з огляду на таке. Ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?р = (А1 ? 1 % ? Q1) + (А2 ? 1 % ? Q2) + ......... (An ? 1 % ? Qn) , де: ?р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачкою на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення" . Таким чином, виходячи з розрахунку, що додається до уточненої позовної заяви (додаток № 2 до позовної заяви) , пеня за прострочення сплати аліментів відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 станом на 02.08.2019 року складає 1772279,49 грн. , однак враховуючи ч. 1. ст. 196 СК України, за якою сума пені не може перевищувати розмір основної заборгованості, пеня, яка стягується складає 80456 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. . Вона повідомляє суду також про те, що під час підготовки додатку № 2 до позовної заяви була виявлена помилка при нарахуванні суми боргу, яка повинна становити 89281,74 грн, і державний виконавець, виносячи постанову про закриття провадження здійснив невірний розрахунок кінцевої суми нарахування аліментів, і, відповідно, боржник не в повному обсязі сплатив аліменти. Але оскільки правильність нарахування суми аліментів та оскарження постанови про закриття провадження не є предметом розгляду даного цивільного спору, то не можна ставити питання про суму боргу в контексті стягнення пені за прострочення сплати аліментів у сумі більшої від суми боргу. Тому і пеню необхідно у цій справі стягувати в межах офіційної довідки-розрахунку по сплаті аліментів. Про відповідача вона може повідомити про те, що він є здоровою та працездатною особою. Отримує пенсію у розмірі більше ніж 7000 грн. на місяць як учасник війни, увесь час працював охоронцем у супермаркетах і тому немає підстав лягати в лікарню, про що він зазначає у своїх поясненнях. Від держави він отримав квартиру, на яку було накладено стягнення виконавцями. На підставі п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вона підтверджує те, що нею не було подано іншого і позову (позовів) до цього відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Керуючись п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка зазначає та підтверджує, що окрім обговорення з відповідачем їхніх відносин, більше ніяких заходів досудового врегулювання спору не проводилися. Керуючись п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка повідомляє про те, що оригінали письмових копій, які додано до заяви, знаходяться у неї. Керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка стверджує, що ніяких судових витрат вона не понесла та не очікує і не планує понести в зв`язку із розглядом справи в суді. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору. Вона повідомляє суду про те, що оригінали копій документів, які подані до суду знаходяться у позивачки. Згідно ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Відповідно до вимог ст. ст. 28, 175 - 177 ЦПК України; ст. ст. 180 - 183, 196 СК України, вона просила: 1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню за несплату аліментів за період з 12.11.2002 року по 28.08.2018 року на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 80456 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. . 2. Розглядати справу без її участі (вхідний № 3241 від 23.01.2020 року) (а. с. 121, 122) .

30.01.2020 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на заяву про уточнення позовних вимог, із змісту якого вбачається, що в провадженні судді Ковпаківського районного суду м. Суми Бичкова І. Г. перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з аліментів та пені. 25.01.2020 року він отримав заяву про уточнення позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до нього про стягнення пені зі сплати аліментів, з якою він не згодний за наступних підстав. За змістом ст. 196 СК України обов`язковою умовою для стягнення пені є вина особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти. Він не вважає себе батьком сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка на протязі всіх цих років відмовлялась, як добровільно, так і в судовому порядку від проведення генетичної експертизи. До теперішнього часу не закінчено досудове розслідування по факту підробки документів, на підставі яких його було записано як батька ОСОБА_5 . Сам розрахунок заборгованості по пені, який значитися додатком № 2, позивачкою не підписаний, пеня за заборгованістю по сплаті розрахована невірно. Крім того, ним було сплачено у повному обсязі заборгованість по аліментах у розмірі 80456,79 грн. та штраф з заборгованості по аліментам у розмірі 40228,40 грн. , тому виконавче провадження закінчене. Враховуючи дані обставини він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (вхідний № 4477 від 30.01.2020 року) (а. с. 131) .

Враховуючи ту обставину, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.08.2019 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з аліментів та пені, керуючись ст. ст. 248, 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, з метою запобігання помилкового віднесення справи до категорії малозначних, з урахуванням положень п. "г" ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд постановив ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог. Вона просила позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бельський Володимир Михайлович надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових пояснення, які суд розцінює як відзив на позовну заяву, та у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог. Він просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бельського Володимира Михайловича, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, в тому числі, вирішивши питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, керуючись законом, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2002 року у справі № 2-3838/02 вбачається, що 02.12.2002 року Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого: судді Соп`яненка О. В. , при секретарі: Усенко І. М. , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, встановив наступне. Позивачка звернулась до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідач є батьком їх спільної дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. В зв`язку з тим, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, просить стягувати з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу. В судове засідання позивачка не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі. Відповідач, будучи сповіщеним про час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Судом було встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства. Матеріальної допомоги на утримання дитини ОСОБА_2 не надає, в зв`язку з чим, на підставі ст. ст. 80-82 КпШС України суд вважає за необхідне стягнути аліменти на утримання дитини. Керуючись ст. ст. 15, 30, 62 ЦПК України; ст. ст. 80 - 82 КпШС України, суд вирішив: Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суми, аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частині з усіх видів його доходу, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, до повноліття дитини. Аліменти стягувати на користь ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 12.11.2002 року. На підставі ст. 217 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі 51 грн. . На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі одного місяця з наступного дня після оголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Рішення набрало законної сили 08.01.2003 року (а. с. 10, 61) .

Із змісту рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14.07.2004 року у справі № 2-2234/04 вбачається, що 14.07.2004 року Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого: судді Рунова Г. Ю. , при секретарі: Дегтяренко В. М. , за участю прокурора: Сухоставець О. О. , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом прокурора Ковпаківського района м. Суми в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав, встанови наступне. Прокурор свої вимоги мотивує тим, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якого є ОСОБА_1 . Батьки дитини в шлюбі не знаходилися, а спільно проживали. На цей час дитина проживає з матір`ю та має хороші житлово-побутові умови. Батько дитини не бере участі у вихованні дитини, постійно проживає окремо від неї, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зловживає спиртними напоями, має заборгованість по аліментам у розмірі 1604 грн. 49 коп. станом на 12.05.2004 року. Позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно вказаної вище дитини. В судовому засіданні прокурор і треті особи: ОСОБА_1 та представник Управління освіти Сумської міської ради позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовільнити. Відповідач був повідомлений про час і день розгляду справи, але в судове засідання не прибув повторно. Згідно ст. ст. 164 - 166 СК України суд вважає за необхідне вимоги прокурора задовольняти з наступних підстав. Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , і йога батьками записані: батько - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 . Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , та має хороші житлово-побутові умови. Представник Управління освіти Сумської міської ради вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини не бере участі у вихованні дитини, постійно проживає окремо від неї, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, зловживає спиртними напоями, має заборгованість по аліментам у розмірі 1604 грн. 49 коп. станом на 12.05.2004 року. Ці обставини підтверджуються свідоцтвами про встановлення батьківства та про народження дитини, довідкою ТОВ "Житловик" , висновком Управління освіти Сумської міської ради № 174 від 28.05.2004 року, довідкою відділу державної виконавчої служби Ковпаківського районного управління юстиції міста Суми. Керуючись ст. ст. 15, 30, 62 ЦПК України; ст. ст. 164 - 166 СК України, суд вирішив: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адаресою: АДРЕСА_1 , позбавити батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 8 грн. 50 коп. . На рішення сулу може бути подана апеляційна скарга протягом місяця з наступного дня після його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Рішення набрало законної сили (а. с. 11) .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2012 року у справі № 1806/5307/12, провадження № 2/1806/1685/12 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції про оспорювання батьківства за необґрунтованістю. На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення могла бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, могли подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення набрало законної сили 24.01.2013 року (а. с. 62, 63) .

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 24.01.2013 року у справі № 1806/5307/12, провадження № 22-ц/788/261/13 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2012 року було залишено без змін. Ухвала набрала законної сили 24.01.2013 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/29043569) (а. с. 64 - 66) .

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Савченко В. О. від 15.02.2013 року у справі № 6-7472ск13 касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2012 року та на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 24.01.2013 року було залишено без руху та було надано для усунення вказаних недоліків до 01.04.2013 року, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог суду, касаційна скарга буде визнана неподаною й повернута заявнику. Ухвала набрала законної сили 15.02.2013 року (а. с. 67) .

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Савченко В. О. від 28.03.2013 року у справі № 6-7472ск13 було відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції про оспорювання батьківства. Додані до скарги матеріали було ухвалено повернути особі яка подала скаргу. Ухвала набрала законної сили 28.03.2013 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/30809202) (а. с. 68) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.07.2018 року у справі № 2-3838/02, провадження № 6/592/79/18 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення судового рішення було відмовлено. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Учасник справ, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Ухвала набрала законної сили 13.09.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75493316) (а. с. 69) .

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13.09.2018 року у справі № 2-3838/02, провадження № 22-ц/788/1469/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.07.2018 року у даній справі було залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Ухвала набрала законної сили 13.09.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76462512, http://reyestr.court.gov.ua/Review/76486903) .

Згідно ст 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" , максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" . Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми. Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов`язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред`явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Отже, відповідальність за несвоєчасне виконання аліментного зобов`язання чи додаткових витрат на дитину спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів. При цьому за загальним правилом форма вини - умисел чи необережність значення не має. У даному випадку необхідно виходити із презумпції вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання дитини та прострочила виконання зобов`язання, яка і повинна доказувати протилежне. При утворенні заборгованості не за виною платника аліментів дані заходи не застосовуються (наприклад, коли прострочення сплати аліментів стало внаслідок тяжкої хвороби боржника або іншої незалежної від нього причини) . У свою чергу, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. При цьому підкреслено, що на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Неустойка у формі пені, що передбачена даною нормою СК України вважається універсальним способом забезпечення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстави його виникнення, а тому цілком правомірно має застосовуватись і щодо аліментного зобов`язання. Положення СК України не передбачають можливості стягнення за прострочення сплати аліментів збитків - ні реальних збитків, ні упущеної вигоди, оскільки аліментні платежі призначені для поточного утримання дитини, а не для одержання доходів. Даною нормою чітко визначено розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; його встановлено у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Таким чином, розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме принаймні тридцять відсотків від суми несплачених аліментів на утримання дитини. Закріплений у даній статті захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів чи додаткових витрат на дитину, які зобов`язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Якщо аліменти та додаткові витрати на утримання дитини сплачуються на підставі договору між батьками, зазначений захід до боржника застосовуватись не може, якщо щодо цього відсутня пряма вказівка у договорі про сплату аліментів на дитину. У вказаній постанові Пленуму Верховного суду України окремо підкреслено, що якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена ст. 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі. Ч. 2 ст. 196 СК України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану боржника - платника аліментів. Такими обставинами - матеріальним та сімейним станом може бути, наприклад, наявність тяжко хворого члена сім`ї боржника, або наявність іншої неповнолітньої дитини, яких боржник зобов`язаний утримувати тощо. Положення про зменшення розміру неустойки знайшло своє відображення і п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року, де водночас підкреслено, що при розгляді справ про стягнення аліментів суд у випадку необхідності повинен роз`яснювати сторонам їх відповідальність за прострочення сплати. Повне звільнення платника аліментів від сплати неустойки (пені) законом не передбачено, за винятком випадку, коли він є неповнолітньою особою. У такому випадку неустойка не сплачується, адже стягнення неустойки (пені) є видом цивільно-правової відповідальності, суб`єктом якої може бути лише повнолітня особа.

Крім того, суд вважає за необхідне взяти до уваги наступне.

Із змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18 вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.11.2016 року було відкрито касаційне провадження у справі та було витребувано матеріали справи, а ухвалою від 25.10.2017 року справу було призначено до розгляду. Відповідно до п/п 4 п. 1 розд. XIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ст. 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 26.12.2017 року справу було отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду. Абз. 1 п/п 7 п. 1 розд. XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати) , передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 23.01.2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46649969) , від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56580982) , від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16 (https://protocol.ua/ua/vsu_sformulovano_formulu_rozrahunku_neustoyki_yaka_narahovuetsya_na_zaborgovanist_zi_splati_alimentiv/) . Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2018 року зазначену справу було прийнято до провадження та було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Згідно з положенням ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ст. 74 Закону України від 21.04.1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду. Згідно ч. 3 ст. 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України. У ч. 9 ст. 74 СК України зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 згаданого Закону, відповідно до ч. 9 якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір. З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за аліментами, як і висновки апеляційного суду про їх відсутність, є передчасними, оскільки судами не встановлено чи існує спір між сторонами щодо розміру заборгованості за аліментами. Відповідно до ст. 196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. Суд апеляційної інстанції визнав розрахунок розміру пені за аліментами, наданий позивачкою, помилковим та зазначив, що неустойку потрібно обчислювати з урахуванням правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-94цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46649969) , від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56580982) , відповідно до якого за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць) . Однак Велика Палата Верховного Суду України не може погодитися з такими висновками апеляційного суду та вважає за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі № 6-94цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/46649969) та наступних постановах з огляду на таке. Ст. 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: ?p = (A1 х 1 % х Q1) + (A2 х 1 % х Q2) +………. (An х 1 % х Qn ) , де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Постанова набрала законної сили 25.04.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296544) .

Із змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 вбачається, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України, з огляду на таке. Верховний Суд України зробив два правових висновки щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі № 6-81цс13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/33609035) , від 01.10.2014 року у справі № 6-149цс14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41019589) , і саме таким порядком обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення. При цьому суд застосував ч. 2 ст. 196 СК України та зменшив розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. У пізніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16 (https://protocol.ua/ua/vsu_sformulovano_formulu_rozrahunku_neustoyki_yaka_narahovuetsya_na_zaborgovanist_zi_splati_alimentiv/) , від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56610968) , від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/55987801) , від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56580982) Верховний Суд України відступив від правової позиції щодо застосування ч. 1 ст. 196 СК України та змінив порядок обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, зазначивши , що неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, тому й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо. З урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. При визначенні розміру пені за прострочення сплати аліментів Велика Палата Верховного Суду проаналізувала норми чинного законодавства у сфері сімейних правовідносин. Відповідно до Закону України від 26.04.2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, він визначав охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у ч. 4 ст. 155 СК України. Крім того, відповідно до Закону України від 17.05.2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини. У ст. 179 СК України послідовно зазначається, що аліменти призначені для утримання дитини і не можуть бути використані не за цільовим призначенням. Ст. 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів) . У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 % . За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 % . Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 % . Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме таке правило та реалізував своє право на зменшення розміру пені, дослідивши обставини справи, докази, надані сторонами, та здійснивши їх правову оцінку, відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" , заява № 28342/95, § 61) . Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" , заява № 76943/11, § 123) . Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.1996 року у справі "Кантоні проти Франції" , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України" , заява № 20372/11, § 65) . Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "С. В. проти Сполученого Королівства" , заява № 20166/92, § 36) . З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16 (https://protocol.ua/ua/vsu_sformulovano_formulu_rozrahunku_neustoyki_yaka_narahovuetsya_na_zaborgovanist_zi_splati_alimentiv/) , від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56610968) , від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/55987801) , від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56580982) , і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 % . За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 % . Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 % . Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Постанова набрала законної сили 03.04.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81573936) . Тобто Велика Палата Верховного Суду конкретизувала сформульований раніше правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16 (https://protocol.ua/ua/vsu_sformulovano_formulu_rozrahunku_neustoyki_yaka_narahovuetsya_na_zaborgovanist_zi_splati_alimentiv/) , від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56610968) , від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/55987801) , від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/56580982) , щодо порядку обчислення неустойки (пені) зі сплати аліментів, визначивши, що обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного дня такого прострочення.

Із змісту постанови Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18 вбачається, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Постанова набрала законної сили 30.01.2019 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79834955) .

Отже, закон не передбачає можливості відступу від правових висновків Верховного Суду. Вони є імперативними, обов`язковими для застосування. В п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено принцип єдності судової практики, як один із тих, що має забезпечувати єдність системи судоустрою. Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" компетенцію забезпечення єдності практики покладено на Верховний Суд. При цьому, крім забезпечення "єдності" , у зазначеній нормі законодавець також передбачив забезпечення "сталості" судової практики, що, вочевидь, мало би сприяти її прогнозованості, втілення принципу правової визначеності (res judicata) та реалізації доктрини сталості правосуддя (jurisprudence constante) . Обов`язковість урахування (преюдиціальність) постанов Верховного Суду передбачена не лише для учасників справи, а й для інших судів та всіх суб`єктів владних повноважень при застосуванні норми права, щодо якої Верховний Суд у постанові в конкретній справі виклав правовий висновок (ч. ч. 5, 6 ст. 13 закону "Про судоустрій і статус суддів" ) . Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це передусім сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами в подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана, і таким чином спрямувати практику в єдине та правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір норми) . Крім того, на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з указівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому нижчим судам результату вирішення конкретної справи. Забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності насамперед судів. У рішенні у справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вираз "передбачено законом" охоплює дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Європейський суд з прав людини стверджує, що цей термін передбачає не лише писане право, як-от норми законів, а й неписане, тобто усталені в суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Слова "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не тільки повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті й не є свавільним (рішення у справі "Steel and others v. The United Kingdom" ) . Отже, будь-яка постанова Верховного Суду є аксіомою. Разом з тим 13.02.2019 Касаційний кримінальний суд виніс постанову у справі № 130/1001/17, провадження № 51-7588км18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79957847) , в якій, виявивши розбіжності в правозастосуванні з позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду та Вликої палати Верховного Суду, пішов іншим шляхом. Він зробив висновок, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в рішеннях палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду. Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду. Оскільки правовий висновок, викладений у постанові в цій справі, також є обов`язковим для застосування, можна підсумувати: фактично констатовано, що постанови Верховного Суду не є рівноцінними за значенням та спектром дії. Також цією постановою фактично прописано правило, що Велика Палата Верховного Суду виконує роль найвищої інстанції у вищій судовій інстанції та висновки, викладені в її постановах, за наявності інших, до яких дійшли як колегії, так і палати (об`єднані палати) у будь-якому разі мають найвищу силу. У разі ж наявності різних позицій у самій Великій Палаті Верховного Суду застосовується позиція, викладена в постанові з більш пізньою датою, як це зазначено в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79834955) .

Таким чином, оскільки, виходячи з методики нарахування пені відповідно до довідки-розрахунку № 10 від 07.05.2019 року в розмірі 1836405 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч чотириста п`ять) грн. 00 коп. , розрахунок пені, виконаний представником позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - працівником відділу представництва Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 , є явно, очевидно помилковим, хибним; оскільки представником позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - працівником відділу представництва Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 застосована методика нарахування пені відповідно до довідки-розрахунку № 10 від 07.05.2019 року в розмірі 1836405 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч чотириста п`ять) грн. 00 коп. , не у суворій відповідності до формули, зазначеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296544) , а саме: ним була застосована формула: ?р = (А1 ? 1 % ? Q1 ) + (А2 ? 1 % ? Q2) + ......... (An ? 1 % ? Qn) , де: ?р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачкою на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць, замість вірної формули: ?p = (A1 х 1 % х Q1) + (A2 х 1 % х Q2) +………. (An х 1 % х Qn ) , де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць; оскільки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296544) , помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів, як це зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81573936) ; оскільки незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, тобто суд під час вирішення тотожних спорів врахував саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81573936) , а не в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296544) ; оскільки пеня за несплату аліментів в розмірі 88485 (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 95 коп. , зазначена представником позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - працівником відділу представництва Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 в позовній заяві, а також пеня за несплату аліментів в розмірі 80456 (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. , зазначена позивачкою ОСОБА_1 в заяві про уточнення позовних вимог, не дорівнює та не може розміру заборгованості заборгованості зі сплати аліментів; оскільки саме виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, у відповідності до ч. 4 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" , а позивач має запропонувати судові розрахунок пені, який суд має з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму; оскільки представником позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - працівником відділу представництва Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 наданий суду явно, очевидно невірний, помилковий, хибний розрахунок розміру пені, оскільки суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів за періоди, в які існувала заборгованість, враховуючи те, що зроблені державними виконавцями розрахунки заборгованості по аліментах, не містять даних, які дали б змогу визначити кількість днів заборгованості, а саме: день її фактичної виплати та погашення боргу; оскільки жодних переконливих доказів, яки б містили вихідні дані для проведення розрахунку пені, позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю - працівник відділу представництва Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 суду не надали, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та пені слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 247, 259, 265 - 268, 272, 430 ЦПК України; ст. ст. 24, 112, 180, 182 СК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та пені відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков